ДІРКА — ЕТИМОЛОГІЯ
букоді́рка «зяблик, Fringilla coelebs L.» (орн.)
неясне за своєю семантичною структурою складне утворення з основ іменників бук (бот.) «Fagus L.» і ді́рка (зяблики зустрічаються часто в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів);
Фонетичні та словотвірні варіанти
букодірча́
«пташеня зяблика»
букодірчак
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бук «Fagus L.» (бот.) | ? |
| ді́рка (зяблики зустрічаються часто в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів) | ? |
діра́
віддієслівне ім’я із значенням «подране, роздерте», пов’язане з псл. dьrati «дерти», *derti «тс.»;
голосний кореня в різних слов’янських мовах свідчить про наявність у праслов’янській мові паралельних форм *děra (від *děrati) i dira (від *dirati);
форми р. дыра́, п. ст. dura єдиного пояснення не мають;
розглядаються як балтослов’янські варіанти кореня *der- з голосними заднього ряду, споріднені з лит. dùrti «колоти, пробивати», dũris «укол» (Brückner 113; Pokorny 208; Sławski I 208), як результат контамінації псл. *dora (гр. δορά) і dira (Meillet Études 252; Фасмер І 559), як пов’язані з dveri, гр. ϑύρα (Соболевский Slavia 5, 444; ЖМНП 1886 вересень 148) та іи;
п. dziura, до якого зводять укр. [дюра́], бр. дзюра́, пояснюється як результат видозміни п. ст. dura під впливом dzióra (‹*dera) (Sławski I 209);
чергування голосних кореня пояснюється й як рефлексація варіантів коренів іє. *dēr- (der-)/*duer- (deur-)/ *duor- (dour-) (Ondruš Sl. Wortst. 126) або як явище, викликане експресивними факторами (Holub–Kop. 100);
р. дыра́, [дира́], бр. дзіра́, дзюра́, др. дира, п. dziura, ст. dura, ч. díra, ст. diera, děravý, [doura], слц. diera, вл. dźěra, нл. źěra, ст. [źura], полаб. dară, болг. ди́ря «слід», схв. дȕра, дùра, [дȗра], слн. déra, стсл. дира, дирга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дирка́вий
дирка́вница
«частина ткацького верстата; металічна планка з багатьма отворами»
дирко́ватий
дирко́вница
«тс.»
діра́вий
діра́вити
діра́вка
«друшляк»
діри́стий
ді́рка
дірка́виця
дірка́тий
діркова́тіти
діркува́льня
«прилад, яким роблять отвори»
діркува́тий
дірча́вий
дірча́віти
дірча́стий
дірча́тий
діря́вий
діря́вити
діря́віти
діря́вка
«дірявий предмет (сумка, миска і под.)»
дюра́
дюра́вий
(Me)
дю́рка
дюрко́ватий
(Me)
подіркува́тий
про́дір
продіркува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзюра́ | білоруська |
| дзіра́ | білоруська |
| ди́ря «слід» | болгарська |
| dźěra | верхньолужицька |
| ϑύρα | грецька |
| дира | давньоруська |
| *dēr- (der-)/*d$uer- (deur-)/ *d$uor- (dour-)(Ondruš Sl. Wortst. 126) | індоєвропейська |
| dùrti «колоти, пробивати» | литовська |
| źěra | нижньолужицька |
| dară | полабська |
| dura | польська |
| dziura | польська |
| dura під впливом dzióra (‹*dera)(Sławski I 209) | польська |
| dziura | польська |
| dьrati «дерти» | праслов’янська |
| *dora (гр. δορά)(Meillet Études 252; Фасмер І 559) | праслов’янська |
| дыра́ | російська |
| дыра́ | російська |
| дȕра | сербохорватська |
| diera | словацька |
| déra | словенська |
| дира | старослов’янська |
| дюра́ | українська |
| дира́ | українська |
| дзюра́ | українська |
| doura | українська |
| дùра | українська |
| дȗра | українська |
| дирга | українська |
| díra | чеська |
| значенням «подране, роздерте» | ? |
| *derti «тс.» | ? |
| *děra (від *děrati)(від *dirati) | ? |
| dura | ? |
| *der- | ? |
| dũris «укол» | ? |
| dura під впливом dzióra (‹*dera)(Sławski I 209) | ? |
| dura | ? |
| diera | ? |
| děravý | ? |
| źura | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України