ДІЛЯНКОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

діли́ти

«[той, хто ділить Ж]», дільни́ця, [ді́льниця] «межа між селом і полем, рів, огорожа Mo; тин з лому ВеЗн», [ді́лниця] «кошара, обора для овець» Mo, діли́льний, діли́мий, діля́нковий, дільни́чний, ді́льчий, [дільма́] «ділячи» Ж, виділя́ти, виділя́тися, ви́діл, виділо́вий, [виді́лювач] Ж, виді́льний, ві́дділ, ві́дді́лок, відді́лення, відді́льник (тех.), [відділи́мий] Ж, відді́льний, [заділи́тися] «помилитися при роздаванні карт», [заділя́нець] «горець» Ж, наділя́ти, на́ді́л «ділянка; [відплата, нагорода]», [на́ділок Ж, наді́льний Ж], невідді́льний, [неділе́жний] Ж, неподі́льний, [обді́льний] Ж, переді́л, [переді́лля] «рубіж, межа» Ж, пере́ділка «перегородка; [кужіль, половина мички]», перерозпо́діл, [підділя́нець] «горець» Ж, підро́зділ, по́діл, по́ділка, [поді́лля] «частина, що дісталася в наділ», [поді́лок] «наділ», [поділу́нок] «поділ» Ж, поді́льник, [поділо́м] «по частинах», поді́льний, [поділю́чий], поділю́щий, поді́льчивий, приділя́ти, приді́л «боковий вівтар; призначення», проділяти «розділяти волосся», [про́діл] (у зачісці);
«перегородка» Ж, проді́лка, про́діль (у зачісці), ро́зділ, [ро́зділень] «частина» Ж, [розділи́тва] «розподіл» Ж, [розділи́тов] «тс.» Ж, [ро́зділка] Ж, розді́лювач, [розділя́ч] Ж, розді́льник, розділо́вий, розді́лювальний, розді́льний, розді́льчий, розпо́діл, розподі́льник, розподі́льний, розподі́льчий, [уділо́вувати] Ж, уді́л, уді́льний;
псл. děliti «ділити», утворене від іменника *dělъ «частина», спорідненого з гот. dails, двн. teil, англ. deal, дангл. dœl, dāl «тс.»;
припускається запозичення у прагерманську мову з праслов’янської (Мартынов Сл.- герм. взаимод. 112–116; Milewski RSl 26, 130; Machek ESJČ 117; Kluge–Mitzka 776; Pedersen KZ 39, 372; проти – Фасмер І 496; Sławski I 189);
іє. *dāi-l-, засвідчене ще в лит. [dailaũ, dailýti] «ділити» (Буга РФВ 67, 236; Trautmann 43), в дінд. dāti «відрізує», dáyate «ділить», гр. δαίομαι «ділю» (три останні слова вказують на іє. d-, a не dh-);
р. дели́ть, бр. дзялі́ць, др. дѣлити, п. dzielić, ч. děliti, слц. deliť, вл. dźělić, нл. źěliś, полаб. delĕ «ділить», болг. деля́, м. дели, схв. дéлити, слн. delíti, стсл. дѣлити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

діл «частина, доля; [гірський хребет Ж]»
ді́лене (мат.)
ділени́на «поділ»
ділени́ця «частина; доля; поділ Ж»
ді́лення
ді́лень
діле́ць «чашолистник» (бот.)
діли́мок «тс.»
ділини́ця «тс.»
ділитель «той, хто ділить»
ділі́й «тс.»
діло́к «хаща; поросла лісом гора»
ді́льба
дільник (мат.)
діляни́ця «поділ»
ді́ля́нка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
deal англійська
дзялі́ць білоруська
деля́ болгарська
dźělić верхньолужицька
dails готська
δαίομαι «ділю» (три останні слова вказують на іє. d-, a не dh-) грецька
dœl давньоанглійська
teil давньоверхньонімецька
dāti «відрізує» давньоіндійська
дѣлити давньоруська
*dāi-l- індоєвропейська
dailaũ, dailýti «ділити» литовська
дели македонська
źěliś нижньолужицька
delĕ «ділить» полабська
dzielić польська
děliti «ділити» праслов’янська
дели́ть російська
дéлити сербохорватська
deliť словацька
delíti словенська
дѣлити старослов’янська
děliti чеська
*dělъ «частина» ?
dāl «тс.» ?
dáyate «ділить» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України