ДІЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ді́ло
псл. dělo «робота; результат роботи», найімовірніше, утворене від дієслова děti за допомогою суфікса -lo (пор. з цим же суфіксом укр. ві́яло від ві́яти, р. одея́ло від одѣяти, болг. опело́ «похоронна відправа» від опе́я і под.);
тоді спорідненими є лит. padelis «покладок, яйце, підкладене в гніздо», priedėle «додаток», дісл. dalidun «здійснили», можливо, і dœll «легкий; ввічливий»;
зіставляється також з лит. daile «мистецтво; ремесло», dailùs «витончений, гарний», rata-dailė «колісник» (пор. стсл. дрѣводѣлга «тесля»), лтс. dailš «гарний» (Топоров 339–340; Būga RR I 436–437; Брандт РФВ 21, 220; Pott KZ 6, 33, проти – Sławski І 190);
р. м. де́ло, бр. дзе́ла, др. дѣло, п. dzieło «справа, робота», działo «гармата», ч. dílo «справа, робота», dělo «гармата», слц. dielo «робота, витвір», вл. dźěło, нл. źěło, полаб. ďolü «тс.», болг. де́ло, дя́ло, схв. дјȅло, слн. délo, стсл. дѢло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безді́лля
безді́льний
«недіяльний, лінивий»
безді́льник
бездільнича́ти
діла́льний
діла́тель
«працівник»
ді́ла́ти
ді́лний
«робочий»
ділни́к
«працьовитий чоловік»
ділни́ця
«працьовита жінка»
ділови́й
ділови́тий
діло́к
дільни́й
«тс.»
ді́льник
«тс.»
дільня́
«кімната для роботи»
діля́га
діля́цтво
діля́цький
доді́льний
«діловий; працьовитий»
заді́л
(техн.)
заділува́ти
«заховати»
зді́ливий
«послужливий»
зді́лишливий
«тс.»
зді́лка
«факти»
зді́льний
зді́льниця
«мастачка, майстерниця»
незділивий
підді́льний
«штучний»
проділа́ти
«проробити, пробити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ла | білоруська |
| де́ло | болгарська |
| dźěło | верхньолужицька |
| dalidun «здійснили» | давньоісландська |
| дѣло | давньоруська |
| dailš «гарний» | латиська |
| padelis «покладок, яйце, підкладене в гніздо» | литовська |
| daile «мистецтво; ремесло» | литовська |
| де́ло | македонська |
| źěło | нижньолужицька |
| ďolü «тс.» | полабська |
| dzieło «справа, робота»«гармата» | польська |
| działo «справа, робота»«гармата» | польська |
| dělo «робота; результат роботи» | праслов’янська |
| де́ло | російська |
| дјȅло | сербохорватська |
| dielo «робота, витвір» | словацька |
| délo | словенська |
| дѢло | старослов’янська |
| дя́ло | українська |
| dílo «справа, робота»«гармата» | чеська |
| dělo «справа, робота»«гармата» | чеська |
| -lo (пор. з цим же суфіксом укр. ві́яло від ві́яти, р. одея́ло від одѣяти, болг. опело́ «похоронна відправа» від опе́я і под.) | ? |
| priedėle «додаток» | ? |
| dœll «легкий; ввічливий» | ? |
| dailùs «витончений, гарний» | ? |
| rata-dailė «колісник» (пор. стсл. дрѣводѣл$га «тесля») | ? |
діло́ва́ння «паркан»
результат деетимологізації форми дил(ь)о́ва́ння «тс.», утвореної від дилюва́ти «будувати з дилів», і зближення її з діли́ти чи, можливо, ді́ло, ді́лати;
безпосередньо пов’язувати укр. [діло́ва́ння] «паркан» з діло ‹ dělo (Преобр. І 208) невірно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дільниця
«огорожа з поламаних бурею дерев»
ді́нниця
«огорожа»
заділува́ти
«огородити парканом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| діло́ва́ння «паркан» | українська |
| дил(ь)о́ва́ння «тс.» | ? |
| дилюва́ти «будувати з дилів» | ? |
| діли́ти | ? |
| ді́ло | ? |
| ді́лати | ? |
| діло | ? |
надє́лок «товста набита дошка для укріплення щогли на вітрильному човні»
запозичення з російської мови;
р. наде́лка «накладка, нашивка (цвяхами), особливо дерев’яна» є похідним від дієслова наде́лать, утвореного з основи де́лать, спорідненої з укр. ді́ло, і префікса на-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надє́л
«частина дошки, під-кладувана під рей»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наде́лка «накладка, нашивка (цвяхами), особливо дерев’яна» | російська |
| наде́лать | російська |
| де́лать | російська |
| ді́ло | українська |
| на- | українська |
наді́лок «дерев’яна лопата, окована залізом Бі; піхви»
похідне утворення від дієслова *наділати «покрити, набити», що складається з префікса на- і основи ді́ло, [ді́лати];
форма надолок є, очевидно, результатом зближення з діл «низ», надо́лі «внизу» (пор. на́долок «подолок жіночої сорочки»);
р. [наде́лка] «всяка оббита річ, накладка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́ділка
надолок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наде́лка «всяка оббита річ, накладка» | російська |
| *наділати «покрити, набити» | українська |
| на- | українська |
| ді́ло | українська |
| ді́лати | українська |
| надолок | українська |
| діл «низ» | українська |
| надо́лі «внизу» (пор. на́долок «подолок жіночої сорочки») | українська |
факт «дійсне реальне явище, подія; те, що відповідає дійсності; реальність»
запозичення з латинської мови;
лат. factum, букв. «зроблене» пов’язане з facio, facere «робити», спорідненим з дінд. dhāma «річ», англ. do «робити», н. tun «тс.», псл. děti, dělo, укр. ді́ти (діва́ти), ді́ло;
р. бр. болг. м. факт, п. слц. вл. fakt, ч. fakt, faktum, схв. факт, фа̏кат, слн. fа́kt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
факта́ж
факти́зм
факти́чний
фактува́ти
«підбирати факти, наводити їх»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| do «робити» | англійська |
| факт | білоруська |
| факт | болгарська |
| fakt | верхньолужицька |
| dhāma «річ» | давньоіндійська |
| factum | латинська |
| facere «робити» | латинська |
| факт | македонська |
| tun «тс.» | німецька |
| fakt | польська |
| děti | праслов’янська |
| dělo | праслов’янська |
| факт | російська |
| факт | сербохорватська |
| фа̏кат | сербохорватська |
| fakt | словацька |
| fа́kt | словенська |
| ді́ти (діва́ти) | українська |
| ді́ло | українська |
| fakt | чеська |
| faktum | чеська |
діл «низ; долина; підлога; яма»
псл. dolъ «низ, долина»;
споріднене з гот. dal «долина, низина, яма», двн. tal «долина», tuolla «долина, низина», свн. tüele «тс.», нвн. Tal «долина», τρ.ϑόλος «печера; кругла будова», кімр. dol «долина»;
іє. *dholo- «заглиблення, долина»;
Гірт (РВRВ 23, 332) безпідставно вважає слов’янське слово запозиченим з германських мов;
р. бр. болг. м. дол, др. долъ, п. dół, ч. důl, слц. dol, вл. нл. dół, полаб. döl, схв. дȏ (род. в дола), слн. dól, стсл. долъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́долина
«улоговина»
ви́долинок
«тс.»
ді́льський
«тс.»
ді́льчий
«низинний»
доді́льний
(у виразі доді́льна соро́чка)
додолі
додо́лку
додо́лу
до́лець
«западина; зморшка»
доли́на
доли́нистий
долинкува́тий
доли́нний
доли́нчастий
долиня́ник
«житель долини»
до́лишній
до́лі
«внизу; вниз»
долі́в
«тс.»
долівка
«земляна підлога, вимазана глиною»
долі́ский
долі́шний
до́лі́шній
долішняни́н
до́лов
«низом»
до́лок
«яма»
до́лом
«тс.; внизу»
до́лу
«вниз»
до́льній
«нижній»
доля́нець
доляни́н
«тс.»
здо́линок
«заглиблення, ямка»
на́діл
«долина»
на́діл
«униз»
надо́л
«тс.»
надоли́ну
«тс.»
надо́лі
на́долок
«нижній край одягу»
па́діл
«долина»
па́дол
«широкий рів»
передо́ли
поді́л
«низина; нижній край одягу»
поді́лля
«низина»
подолі́нка
«міфічна дівчина, що оспівується у веснянці»
подолі́шній
по́доллє
«шлейф»
подо́лок
«низина; нижній край плаття; спідниця»
подоля́к
подоля́н
подоля́нин
подоля́нка
«тс.»
при́ді́л
«низ сорочки»
придоли́нка
придоли́нний
придоли́нок
придо́лок
проді́л
«долина»
продоли́нка
«ямка»
ро́зділ
«заглибина, долина, ущелина»
роздо́л
«низина»
роздо́лий
роздо́лля
роздо́льний
уді́л
удоли́на
удоли́ні
удоли́ну
удо́лля
удо́ль
«долина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дол | білоруська |
| дол | болгарська |
| dół | верхньолужицька |
| dal «долина, низина, яма» | готська |
| tal «долина» | давньоверхньонімецька |
| долъ | давньоруська |
| dol «долина» | кімрська |
| дол | македонська |
| dół | нижньолужицька |
| Tal «долина» | нововерхньонімецька |
| döl | полабська |
| dół | польська |
| dolъ «низ, долина» | праслов’янська |
| дол | російська |
| дȏ (род. в дола) | сербохорватська |
| tüele «тс.» | середньоверхньнімецька |
| dol | словацька |
| dól | словенська |
| долъ | старослов’янська |
| důl | чеська |
| tuolla «долина, низина» | ? |
| τρ.ϑόλος «печера; кругла будова» | ? |
| *dholo- «заглиблення, долина» | ? |
ді́ти
пізнє псл. děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов’янських мовах збірного іменника *dětь (пор. схв. [дȕjem], ч. [děť]), що походить з давнішого *doi-t- ‹*dəi-t«годоване груддю», пов’язаного з іє. *dhēi- «годувати груддю», звідки також псл. dojiti, děva, укр. дої́ти, ді́ва;
про суфікс -t- в інших назвах спорідненості (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) див. Specht 226;
споріднене з лит. dīle «теля, що ссе», dêls «син», лат. fīlius «тс.», fēlāre «ссати», лит. dėle «п’явка», pirmdėle «корова, що отелилася вперше», гр. ϑηλή «материнська грудь»;
Р. де́ти, бр. дзе́ці, др. дѣти, п. dzieci, ч. děti, слц. deti, вл. dźěći, нл. źěśi, полаб. detai, болг. [де́ти], стсл. дѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездітки́ня
безді́тний
безді́тник
безді́тський
бездіту́ха
дітва́
(зб.)
дітва́га
(зб.)Ж
дітва́к
дітва́чий
дітва́ччя
діти́нський
ді́тище
ді́тка
дітни́й
діто́чий
ді́тство
ді́тський
ді́тчий
ді́цький
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ці | білоруська |
| де́ти | болгарська |
| dźěći | верхньолужицька |
| ϑηλή «материнська грудь» | грецька |
| дѣти | давньоруська |
| *dhēi- «годувати груддю» | індоєвропейська |
| fīlius «тс.» | латинська |
| dīle «теля, що ссе» | литовська |
| dėle «п’явка» | литовська |
| źěśi | нижньолужицька |
| detai | полабська |
| dzieci | польська |
| děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов'янських мовах збірного іменника *dětь (пор. схв. [дȕjem], ч. [děť]) | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| де́ти | російська |
| deti | словацька |
| дѣти | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| děti | чеська |
| *dəi-t «годоване груддю» | ? |
| děva | ? |
| ді́ва | ? |
| -t- (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) | ? |
| Specht | ? |
| dêls «син» | ? |
| fēlāre «ссати» | ? |
| pirmdėle «корова, що отелилася вперше» | ? |
ді́ти (ді́ну)
псл. děti «класти»;
споріднене з лит. deti, лтс. dēt «тс.», лат. fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити»), гр. τίϑημι «ставлю, кладу», двн. tōn,tuon «робити», нвн.tun «тс.», дінд. dádhāti «кладе», ав. daδāiti «тс.»;
іє. *dhe- (*dhō-/dhǝ-) «класти»;
стсл. деждѫ (1 ос. одн.) є давньою редуплікованою основою (Meillet Études 18–19; Vaillant RÉS 14, 79);
розвиток значення «класти › робити» відбувся ще в дослов’янський період (пор. лат. fēcī «вчинив», нвн. tun «робити»), пізніше розвинулося значення «говорити» (Zubatý St. a čl. І 90–102; Liewehr ZfSlPh 15, 74);
р. деть (де́ну), заде́ть, оде́ть, бр. дзець, п. [dzieć] «подіти; чинити; ткати», ч. díti «діти», слц. dieť «тс.», вл. dźeć «прясти, ткати», dźeć so «снитися», нл. źaś «прясти, ткати», болг. де́на, дя́на «діти», м. дене «тс.; вдівати, нанизувати», схв. дjȅти «сховати, подіти», слн. déti «діти», стсл. дѣти, дѣѭ «класти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вді́ти
діва́ти
заді́ти
наді́ти
«одягти»
одену́ти
о́дів
«одяг»
о́діва
«тс.»
одіва́ння
одіва́ти
одіва́чка
«одяг, одежина»
одіве́ць
«той, хто одягає»
оді́вка
«покривало»
о́діво
«одяг»
оді́ння
о́дінок
о́дінь
оді́ти
оді́тний
«добре одягнений»
оді́я
«тс.»
одія́ло
«ковдра; [одяг Ж]»
одія́льце
(зменш.)
одія́ння
оді́яти
поді́ти
проді́ти
«всилити»
роздіва́ти
розді́ти
узді́ти
«одягти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daδāiti «тс.» | авестійська |
| дзець | білоруська |
| де́на | болгарська |
| dźeć «прясти, ткати»«снитися» | верхньолужицька |
| dźeć so «прясти, ткати»«снитися» | верхньолужицька |
| τίϑημι «ставлю, кладу» | грецька |
| tōn | давньоверхньонімецька |
| dádhāti «кладе» | давньоіндійська |
| *dhe- «класти» (*dhō-/dhǝ-) | індоєвропейська |
| fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити») | латинська |
| dēt «тс.» | латиська |
| deti | литовська |
| дене «тс.; вдівати, нанизувати» | македонська |
| źaś «прясти, ткати» | нижньолужицька |
| dzieć «подіти; чинити; ткати» | польська |
| děti «класти» | праслов’янська |
| деть (де́ну) | російська |
| дjȅти «сховати, подіти» | сербохорватська |
| dieť «тс.» | словацька |
| déti «діти» | словенська |
| деждѫ (1 ос. одн.)(Meillet Études 18--19; Vaillant RÉS 14, 79) | старослов’янська |
| дѣти | старослов’янська |
| заде́ть | українська |
| оде́ть | українська |
| дя́на «діти» | українська |
| дѣѭ «класти» | українська |
| díti «діти» | чеська |
| tuon «робити» | ? |
| нвн.tun «тс.» | ? |
| значення «класти › робити» | ? |
| значення «говорити» | ? |
гіпо́теза
через польське або німецьке посередництво (нім. Hypothése) запозичене з латинської мови;
лат. hypothesis походить від гр. ὑπόϑεσις «підкладка; основа; (основна) думка, тема; припущення, гіпотеза», утвореного від дієслова ὑποτίϑημι «підкладаю, кладу в основу; висловлюю, припускаю», що складається з префікса ὑπό- «під-», спорідненого з нім. auf «на», англ. up «угору», і дієслова τίϑημι «кладу», спорідненого з псл. děti, dějǫ «класти, кладу», укр. ді́ти, ді́ну;
р. гипо́теза, бр. гіпо́тэза, п. hipoteza, ч. слц. hypotéza, вл. hypoteza, болг. м. схв. хипоте́за, слн. hipotéza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гіпотети́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| up «угору» | англійська |
| гіпо́тэза | білоруська |
| хипоте́за | болгарська |
| hypoteza | верхньолужицька |
| ὑπόϑεσις «підкладка; основа; (основна) думка, тема; припущення, гіпотеза» | грецька |
| hypothesis | латинська |
| хипоте́за | македонська |
| auf «на» | німецька |
| hipoteza | польська |
| děti | праслов’янська |
| гипо́теза | російська |
| хипоте́за | сербохорватська |
| hypotéza | словацька |
| hipotéza | словенська |
| ді́ти | українська |
| hypotéza | чеська |
| ὑποτίϑημι «підкладаю, кладу в основу; висловлюю, припускаю» | ? |
| ὑπό- «під-» | ? |
| τίϑημι «кладу» | ? |
| dějǫ «класти, кладу» | ? |
| ді́ну | ? |
да́мба «вал для захисту місцевості від затоплення»
очевидно, через російську мову запозичено з голландської або нижньонімецької;
гол. dam, нн. damm (› нвн. Damm) «тс.» споріднені з дісл. dammr «тс.», гот. faúr-dammjan «затикати, перегороджувати», можливо, також гр. ϑεμεν «закривати, закріплювати», ϑεμέλιον «основа», пов’язаними ϑήδω «покладу», псл. děti «покласти», укр. ді́ти (дієслово);
р. да́мба, ст. дам, бр. болг. да́мба;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| да́мба | білоруська |
| да́мба | болгарська |
| dam | голландська |
| faúr-dammjan «затикати, перегороджувати» | готська |
| ϑεμεν «закривати, закріплювати» | грецька |
| dammr «тс.» | давньоісландська |
| damm «тс.» (› нвн. Damm) | нижньонімецька |
| děti «покласти» | праслов’янська |
| да́мба | російська |
| ді́ти (дієслово) | українська |
| ϑεμέλιον «основа» | ? |
| ϑήδω «покладу» | ? |
| дам | ? |
дефе́кт
запозичення з латинської мови;
лат. dēfectus «відпадіння, зменшення; недолік, брак» походить від dēficere «не вистачати, бракувати», утвореного за допомогою префікса dē-, що означає брак чогось, усунення, від facere «робити», спорідненого з псл. děti «подіти», укр. ді́ти;
р. болг. м. дефе́кт, бр. дэфе́кт, п. ч. слц. вл. defekt, схв. дèфекат, слн. defékt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дефекти́вний
дефе́ктний
дефектъ
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэфе́кт | білоруська |
| дефе́кт | болгарська |
| defekt | верхньолужицька |
| dēfectus «відпадіння, зменшення; недолік, брак» | латинська |
| дефе́кт | македонська |
| defekt | польська |
| děti «подіти» | праслов’янська |
| дèфекат | сербохорватська |
| defekt | словацька |
| defékt | словенська |
| ді́ти | українська |
| defekt | чеська |
| dēficere «не вистачати, бракувати» | ? |
| dē- | ? |
| facere «робити» | ? |
| дефе́кт | ? |
дій (вигук, що виражає подив, досаду: дій його́ ба́тькові! дій його ка́ту!)
очевидно, походить з *dějь – форми наказового способу 2 ос. одн. від дієслова děti, укр. ді́ти, ді́яти;
болг. дей (вигук-звертання, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють), схв. дȅ (спонукальний вигук);
Фонетичні та словотвірні варіанти
дей
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дей (вигук-звертання, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють) | болгарська |
| від | осетинська |
| дȅ (спонукальний вигук) | сербохорватська |
| ді́ти | українська |
| *dějь | ? |
| від | ? |
| ді́яти | ? |
діли́ти
«[той, хто ділить Ж]», дільни́ця, [ді́льниця] «межа між селом і полем, рів, огорожа Mo; тин з лому ВеЗн», [ді́лниця] «кошара, обора для овець» Mo, діли́льний, діли́мий, діля́нковий, дільни́чний, ді́льчий, [дільма́] «ділячи» Ж, виділя́ти, виділя́тися, ви́діл, виділо́вий, [виді́лювач] Ж, виді́льний, ві́дділ, ві́дді́лок, відді́лення, відді́льник (тех.), [відділи́мий] Ж, відді́льний, [заділи́тися] «помилитися при роздаванні карт», [заділя́нець] «горець» Ж, наділя́ти, на́ді́л «ділянка; [відплата, нагорода]», [на́ділок Ж, наді́льний Ж], невідді́льний, [неділе́жний] Ж, неподі́льний, [обді́льний] Ж, переді́л, [переді́лля] «рубіж, межа» Ж, пере́ділка «перегородка; [кужіль, половина мички]», перерозпо́діл, [підділя́нець] «горець» Ж, підро́зділ, по́діл, по́ділка, [поді́лля] «частина, що дісталася в наділ», [поді́лок] «наділ», [поділу́нок] «поділ» Ж, поді́льник, [поділо́м] «по частинах», поді́льний, [поділю́чий], поділю́щий, поді́льчивий, приділя́ти, приді́л «боковий вівтар; призначення», проділяти «розділяти волосся», [про́діл] (у зачісці);
«перегородка» Ж, проді́лка, про́діль (у зачісці), ро́зділ, [ро́зділень] «частина» Ж, [розділи́тва] «розподіл» Ж, [розділи́тов] «тс.» Ж, [ро́зділка] Ж, розді́лювач, [розділя́ч] Ж, розді́льник, розділо́вий, розді́лювальний, розді́льний, розді́льчий, розпо́діл, розподі́льник, розподі́льний, розподі́льчий, [уділо́вувати] Ж, уді́л, уді́льний;
псл. děliti «ділити», утворене від іменника *dělъ «частина», спорідненого з гот. dails, двн. teil, англ. deal, дангл. dœl, dāl «тс.»;
припускається запозичення у прагерманську мову з праслов’янської (Мартынов Сл.- герм. взаимод. 112–116; Milewski RSl 26, 130; Machek ESJČ 117; Kluge–Mitzka 776; Pedersen KZ 39, 372; проти – Фасмер І 496; Sławski I 189);
іє. *dāi-l-, засвідчене ще в лит. [dailaũ, dailýti] «ділити» (Буга РФВ 67, 236; Trautmann 43), в дінд. dāti «відрізує», dáyate «ділить», гр. δαίομαι «ділю» (три останні слова вказують на іє. d-, a не dh-);
р. дели́ть, бр. дзялі́ць, др. дѣлити, п. dzielić, ч. děliti, слц. deliť, вл. dźělić, нл. źěliś, полаб. delĕ «ділить», болг. деля́, м. дели, схв. дéлити, слн. delíti, стсл. дѣлити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діл
«частина, доля; [гірський хребет Ж]»
ді́лене
(мат.)
ділени́на
«поділ»
ділени́ця
«частина; доля; поділ Ж»
ді́лення
ді́лень
діле́ць
«чашолистник»
(бот.)
діли́мок
«тс.»
ділини́ця
«тс.»
ділитель
«той, хто ділить»
ділі́й
«тс.»
діло́к
«хаща; поросла лісом гора»
ді́льба
дільник
(мат.)
діляни́ця
«поділ»
ді́ля́нка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| deal | англійська |
| дзялі́ць | білоруська |
| деля́ | болгарська |
| dźělić | верхньолужицька |
| dails | готська |
| δαίομαι «ділю» (три останні слова вказують на іє. d-, a не dh-) | грецька |
| dœl | давньоанглійська |
| teil | давньоверхньонімецька |
| dāti «відрізує» | давньоіндійська |
| дѣлити | давньоруська |
| *dāi-l- | індоєвропейська |
| dailaũ, dailýti «ділити» | литовська |
| дели | македонська |
| źěliś | нижньолужицька |
| delĕ «ділить» | полабська |
| dzielić | польська |
| děliti «ділити» | праслов’янська |
| дели́ть | російська |
| дéлити | сербохорватська |
| deliť | словацька |
| delíti | словенська |
| дѣлити | старослов’янська |
| děliti | чеська |
| *dělъ «частина» | ? |
| dāl «тс.» | ? |
| dáyate «ділить» | ? |
дола́ти «перемагати; справлятися; оволодівати»
псл. dolati «пересилювати, переборювати» розглядається як відіменне утворення;
дальші зв’язки неясні;
здебільшого пов’язується з до́ля (Фасмер І 525; Преобр. І 189–190; Sławski І 154–155; Brückner 92; Holub–Kop. 104), хоча можливий і зв’язок з діл, р. дол (Фасмер–Трубачев І 525);
зіставлялося також з дінд. dhar- «витримати, пересилити, встояти» і реконструювалося псл. *ob-dolъ – пор. ч. odol «відсіч» (Machek ESJČ 123);
висловлювалося припущення про те, що псл. *dol- є варіантом на -l- кореня *dher(там же) або кореня *dor-, засвідченого в укр. здоро́в’я (Горяев 277);
р. [доле́ть] «пересилювати, переборювати», [до́ли́ть] «тс.; мучити, непокоїти; хилити до сну», одолева́ть, преодолева́ть, бр. адо́лець «перемогти», адо́льваць, [вздо́лиць] «могти, бути здоровим», [суздо́лиць] «подолати, змогти», др. одолати, одоляти, одалати «перемогти», одолѣвати «перемагати, пересилювати», одоловати «суперничати», п. dołać «боротися, воювати», zdołać «зуміти, змогти, справитися», podołać «тс.», ч. odolati «встояти, утриматись», udolati «перебороти, пересилити», zdolati «тс.», слц. dolieť «бути в змозі», odolať «устояти, утримати», болг. одоля́вам «перемагати, переборювати», м. одолее, схв. одòлети, одолéвати, слн. odoleti, стсл. одолѣти, одолгати, одолѣвати, одоловати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́долати
«подолати»
ви́доліти
«тс.»
здола́ти
«подолати, змогти»
здолі́ти
нездо́льний
нездоля́щий
одоліва́ти
подола́ти
подолі́ти
подо́лувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адо́лець «перемогти» | білоруська |
| одоля́вам «перемагати, переборювати» | болгарська |
| dhar- «витримати, пересилити, встояти» | давньоіндійська |
| одолати | давньоруська |
| одолее | македонська |
| dołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| zdołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| podołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| dolati «пересилювати, переборювати» | праслов’янська |
| *ob-dolъ | праслов’янська |
| *dol- | праслов’янська |
| дол | російська |
| доле́ть «пересилювати, переборювати» | російська |
| одòлети | сербохорватська |
| dolieť «бути в змозі»«устояти, утримати» | словацька |
| odolať «бути в змозі»«устояти, утримати» | словацька |
| odoleti | словенська |
| одолѣти | старослов’янська |
| здоро́в'я | українська |
| до́ли́ть «тс.; мучити, непокоїти; хилити до сну» | українська |
| одолева́ть | українська |
| преодолева́ть | українська |
| адо́льваць | українська |
| вздо́лиць «могти, бути здоровим» | українська |
| суздо́лиць «подолати, змогти» | українська |
| одоляти | українська |
| одалати «перемогти» | українська |
| одолѣвати «перемагати, пересилювати» | українська |
| одоловати «суперничати» | українська |
| одолéвати | українська |
| одолгати | українська |
| одолѣвати | українська |
| одоловати «тс.» | українська |
| odol «відсіч» | чеська |
| odolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| udolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| zdolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| до́ля | ? |
| діл | ? |
| odol «відсіч» | ? |
долі́ли́ць «обличчям до землі, вниз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з іменником лице́ у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ), як у віч-на́-віч, голіру́ч і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
долілиць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| з (і-основ) | ? |
| лице́ (і-основ) | ? |
| віч-на́-віч | ? |
| голіру́ч | ? |
долі́ніж «ногами вниз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з іменником нога́ у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| нога́ (і-основ) | ? |
| ь (і-основ) | ? |
доліче́рева «животом униз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з основою іменника че́рево;
закінчення -а з’явилося, очевидно, за аналогією до інших прислівників на -а іменного походження (вчо́ра, до́ма, довко́ла, донеда́вна і под.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| че́рево | ? |
| а | ? |
| а (вчо́ра, до́ма, довко́ла, донеда́вна і под.) | ? |
доломи́на «домовина»
результат деетимологізації слова домовина та, можливо, зближення першої частини з діл (до́лу, до́лів);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| домовина | ? |
| діл (до́лу, до́лів) | ? |
доло́ня «тік, вирівняне і сильно втоптане місце, де молотять»
пов’язане з доло́ня1 і виникло, мабуть, внаслідок перенесення назви;
якщо припустити, що доло́ня1 пов’язане з діл, псл. dolъ (пор. Sławski I 147–148), то в доло́ня2 могло зберегтися давніше значення («рівне місце»);
припускається й можливість протилежного напряму розвитку значень: «плоске, низьке місце» (›«тік») ›«долоня (частина руки)» (ЭССЯ 5, 64);
р. [доло́нь] «тік; рівне і тверде місце», [доло́нщики] «молотильники»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dolъ (пор. Sławski I 147--148) | праслов’янська |
| доло́нь «тік; рівне і тверде місце» | російська |
| доло́нщики «молотильники» | українська |
| доло́ня | ? |
| доло́ня | ? |
| діл | ? |
| доло́ня («рівне місце») | ? |
| значень: «плоске, низьке місце» (›«тік») | ? |
епі́тет
очевидно, походить від фр. épithète «епітет», пов’язаного з лат. epitheton «означення», що зводиться до гр. ἐπίϑετον «епітет; означення або прізвисько» (букв. «додане»), яке виникло з виразу ἐπίφετον ὄνομα первісне «додане ім’я», до якого входить прикметник ἐπίϑετος «доданий; захоплений; запозичений; штучний», пов’язаний з дієсловом ἐπιτίϑημι «кладу, додаю», яке складається з префікса ἐπι- «на-, до-, при-» і дієслова τίϑημι «кладу», спорідненого з псл. děti «класти», укр. ді́ти;
р. эпи́тет, заст. епитет, бр. эпі́тэт, п. epitet, ч. epit(h)eton, слц. epiteton, болг. м. епите́т, схв. епùтет, слн. epíteton;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эпі́тэт | білоруська |
| епите́т | болгарська |
| ἐπίϑετον «епітет; означення або прізвисько» (букв. «додане») | грецька |
| epitheton «означення» | латинська |
| епите́т | македонська |
| epitet | польська |
| děti «класти» | праслов’янська |
| эпи́тет | російська |
| епùтет | сербохорватська |
| epiteton | словацька |
| epíteton | словенська |
| ді́ти | українська |
| épithète «епітет» | французька |
| epit(h)eton | чеська |
| первісне «додане ім’я» | ? |
| ἐπίϑετος «доданий; захоплений; запозичений; штучний» | ? |
| ἐπιτίϑημι «кладу, додаю» | ? |
| ἐπι- «на-, до-, при-» | ? |
| τίϑημι «кладу» | ? |
| епитет | ? |
е́тика
запозичено з грецької мови через латинську і західноєвропейські (н. Éthik, фр. éthique);
лат. ēthika походить від гр. ἠθική (τέχνη) «етика» (букв. «етичне, стосовне моралі (вміння)», тобто – «уміння бути моральним»), форми жіночого роду від прикметника ήϑικός «етичний, який стосується моралі», пов’язаного з ἠϑος «звичай, правило», ἔϑος «тс.», спорідненим з дінд. svadha «звичай, властивість», гот. sidus, двн. situ, нвн. Sitte «тс.», лат. sodalis (‹*swedhalis) «товариш, співучасник»;
іє. *suedh- «властивість», результат поєднання іє. *s(u)e, кореня зворотного займенника, пов’язаного з псл. sę, укр. ся, і *dhē-, наявного в псл. dějǫ, děti «класти», укр. ді́ти;
р. э́тика, бр. э́тыка, п. etyka, ч. слц. вл. etika, болг. м. е́тика, схв. èтика, слн. étika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ети́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| э́тыка | білоруська |
| е́тика | болгарська |
| etika | верхньолужицька |
| sidus | готська |
| ἠθική «етика» (букв. «етичне, стосовне моралі (вміння)», тобто -- «уміння бути моральним») | грецька |
| situ | давньоверхньонімецька |
| svadha «звичай, властивість» | давньоіндійська |
| *suedh- «властивість» | індоєвропейська |
| *s(u)e | індоєвропейська |
| ēthika | латинська |
| sodalis «товариш, співучасник» (‹*swedhalis) | латинська |
| е́тика | македонська |
| Sitte «тс.» | нововерхньонімецька |
| etyka | польська |
| sę | праслов’янська |
| dějǫ | праслов’янська |
| э́тика | російська |
| èтика | сербохорватська |
| etika | словацька |
| étika | словенська |
| ся | українська |
| ді́ти | українська |
| etika | чеська |
| ήϑικός «етичний, який стосується моралі» | ? |
| ἠϑος «звичай, правило» | ? |
| ἔϑος «тс.» | ? |
| *dhē- | ? |
| děti «класти» | ? |
неандерта́лець «давня людина, що жила в епоху нижнього і середнього палеоліту»
похідне утворення від назви долини Неандерталь (нім. Neandertal) поблизу Дюссельдорфа, де 1856 р. вперше було знайдено останки людини цього типу;
нвн. Neandertal (букв. «долина Неандеру») складається з назви річки Neander і слова Tal «долина», спорідненого з гот. dal «долина, низина, яма», гр. ϑόλος «печера; куполоподібна будівля у дворі», псл.dolъ, укр. діл;
р. неандерта́лец, бр. неандэрта́лец, п. neandertalczyk, ч. слц. neandertálec, болг. неандерта́лски чове́к, схв. неандерта́лац, слн. neándertаlec;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| неандэрта́лец | білоруська |
| неандерта́лски | болгарська |
| dal «долина, низина, яма» | готська |
| ϑόλος «печера; куполоподібна будівля у дворі» | грецька |
| Neandertal складається з назви річки Neander і слова Tal «долина» (букв. «долина Неандеру») | нововерхньонімецька |
| neandertalczyk | польська |
| вперше | російська |
| неандерта́лец | російська |
| неандерта́лац | сербохорватська |
| neandertálec | словацька |
| neándertаlec | словенська |
| діл | українська |
| neandertálec | чеська |
оде́жа «одяг»
псл. *odedja, префіксальне утворення від давньої редуплікативної основи *ded-, пов’язаної з коренем *dě-, що виступає в псл. děti, р. деть, укр. ді́ти;
р. одёжа (поруч з оде́жда, запозиченням зі старослов’янської мови), бр. адзе́жа, п. odzież, заст. odzieża, [odziża], болг. оде́жди (мн.) «облачення», стсл. oдєжда;
Фонетичні та словотвірні варіанти
водежи́ти
«одягти»
зо́діж
«одяг»
зоді́жний
«багатий на одяг»
неодіжни́й
«погано одягнений»
оде́жи́на
«тс.; окрема складова частина одягу»
о́діж
оді́жни́й
«добре одягнений; з густою шерстю»
розодежи́тися
«роздягтися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адзе́жа | білоруська |
| оде́жди «облачення» (мн.) | болгарська |
| odzież | польська |
| *odedja | праслов’янська |
| děti | праслов’янська |
| деть | російська |
| одёжа (поруч з оде́жда, запозиченням зі старослов’янської мови) | російська |
| oдєжда | старослов’янська |
| ді́ти | українська |
| odziża | українська |
| *ded- | ? |
| *dě- | ? |
| odzieża | ? |
манда́т (документ)
запозичення з французької мови;
фр. mandat походить від лат. mandātum «доручення, наказ», пов’язаного з mando «вручаю, передаю», яке складається з основ іменника лат. manus «рука» і дієслова іє. *dhē- «класти», наявного в псл. děti «класти, дівати», укр. ді́ти, діва́ти;
р. бр. болг. манда́т, п. вл. mandat, ч. слц. слн. mandát, м. мандат, схв. мàндāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
манда́нт
мандата́рій
манда́тор
умандато́ваний
«забезпечений мандатом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| манда́т | білоруська |
| манда́т | болгарська |
| mandat | верхньолужицька |
| *dhē- «класти» | індоєвропейська |
| mandātum «доручення, наказ» | латинська |
| manus «рука» | латинська |
| мандат | македонська |
| mandat | польська |
| děti «класти, дівати» | праслов’янська |
| манда́т | російська |
| мàндāт | сербохорватська |
| mandát | словацька |
| mandát | словенська |
| ді́ти | українська |
| mandat | французька |
| mandát | чеська |
| mando «вручаю, передаю» | ? |
| діва́ти | ? |
Фе́лікс (чоловіче ім’я)
запозичення з латинської мови;
лат. fе̄līx «родючий; щасливий; багатий» пов’язане з fе̄tus «народження; врожай», fе̄nus «приріст, прибуток» і далі з fello «ссу», псл. děti, dojiti, укр. ді́ти, дої́ти;
р. Фе́ликс, бр. Фе́лікс, п. вл. Feliks, ч. Feliх, слц. Félix, схв. Феликс, слн. Féliks;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Е́ла
Е́ля
Фе́лікса
(жіноче ім’я)
Фель
Фе́ля
Фе́ля
Филíксъ
«щасливы(и), фортунны(и)»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Фе́лікс | білоруська |
| Feliks | верхньолужицька |
| fе̄līx «родючий; щасливий; багатий» | латинська |
| fе̄tus «народження; врожай» | латинська |
| fе̄nus «приріст, прибуток» | латинська |
| fello «ссу» | латинська |
| Feliks | польська |
| děti | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| Фе́ликс | російська |
| Феликс | сербохорватська |
| Félix | словацька |
| Féliks | словенська |
| ді́ти | українська |
| дої́ти | українська |
| Feliх | чеська |
феміні́зм «політичний рух за права жінок»
запозичення з французької мови;
фр. féminisme утворене від лат. fе̄mina «жінка», спорідненого з fе̄lō «ссу», псл. děti, dojiti, укр. ді́ти, дої́ти;
р. фемини́зм, бр. феміні́зм, п. feminizm, ч. feminismus, слц. feminizmus, болг. фемини́зъм, м. фемини́зам, схв. феминѝзам, слн. feminízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фемініза́ція
(біол.)
фемінізува́ти
феміні́ст
феміністи́чний
феміні́стський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| феміні́зм | білоруська |
| фемини́зъм | болгарська |
| fе̄mina «жінка» | латинська |
| fе̄lō «ссу» | латинська |
| фемини́зам | македонська |
| feminizm | польська |
| děti | праслов’янська |
| dojiti | російська |
| фемини́зм | російська |
| феминѝзам | сербохорватська |
| feminizmus | словацька |
| feminízem | словенська |
| ді́ти | українська |
| дої́ти | українська |
| féminisme | французька |
| feminismus | чеська |
фурфа́нтя «лахміття, ганчір’я»
семантично видозмінене запозичення з італійської мови;
іт. furfante «негідник, шахрай» пов’язане з furfare «красти, шахраювати», що є складним словом, утвореним з fur- «злодій» (заст. furo «красти»), похідного від лат. fūr «злодій», та дієслова fare «робити» від лат. facere «чинити», спорідненого з псл. děti «класти», укр. ді́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| furfante «негідник, шахрай» | італійська |
| furfare «красти, шахраювати» | італійська |
| fūr «злодій» | латинська |
| fare «робити» | латинська |
| facere «чинити» | латинська |
| děti «класти» | праслов’янська |
| ді́ти | українська |
сподіва́ти «надіятися» (заст.)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. spodziewać się «сподіватися; розраховувати, надіятися; чекати», spodziać się «тс.» пов’язані з dziać (‹dziejać) «ткати, надівати; робити; (ст.) класти», dziać się «діятися; [подітися]», що відповідають укр. ді́яти, ді́ти «подіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
несподі́ваний
несподі́ванка
несподі́вня
несподі́йний
споді́ваний
споді́ванка
сподіва́ння
сподіва́тися
«тс., розраховувати, чекати»
споді́тися
«чекати, надіятися; дітися»
споді́я
«надія»
споді́ятися
«[чекати, надіятися]; учинитися, статися, трапитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spodziewać się «сподіватися; розраховувати, надіятися; чекати» | польська |
| dziać «діятися; [подітися]» | польська |
| dziejać | польська |
| dziać się | польська |
| ді́яти | українська |
| ді́ти «подіти» | українська |
| spodziać się «тс.» | ? |
та́львег «найнижча частина долини, балки, річища»
запозичення з німецької мови;
нім. Tálweg «тальвег; дорога через долину» складається зі слів Tal «долина» (свн. двн. tal), спорідненого з гот. днн. dal, дісл. dalr, англ. dale «тс.», гр. ϑόλος «печера, кругла будівля, парна лазня круглої форми», псл. dolъ «долина», укр. діл, і Weg «дорога» (свн. двн. wëc), спорідненого з гот. wigs, днн. weg, дісл. vegr, англ. way «тс.»;
р. бр. та́львег, п. talweg, болг. та́лвег;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dale «тс.» | англійська |
| way «тс.» | англійська |
| та́львег | білоруська |
| та́лвег | болгарська |
| dal | готська |
| wigs | готська |
| ϑόλος «печера, кругла будівля, парна лазня круглої форми» | грецька |
| tal | давньоверхньонімецька |
| wëc | давньоверхньонімецька |
| dalr | давньоісландська |
| vegr | давньоісландська |
| dal | давньонижньонімецька |
| weg | давньонижньонімецька |
| Tálweg «тальвег; дорога через долину» | німецька |
| Tal «долина» (свн. двн. tal) | німецька |
| Weg «дорога» (свн. двн. wëc) | німецька |
| talweg | польська |
| dolъ «долина» | праслов’янська |
| та́львег | російська |
| wëc | середньоверхньнімецька |
| tal | середньоверхньнімецька |
| діл | українська |
яндила́ «велика миска з двома вухами на краях; заглибина на вершині гори»
мабуть, запозичення з литовської мови;
лит. indaujà «шафа для посуду», iñdas «посудина» етимологічно пов’язані префіксальним in- «в» із псл. *vъ(n)-, укр. в, а наступною частиною основи з псл. děti (‹ іє. *dhē- «класти»), укр. ді́ти;
отже, первісне значення литовських слів «те, у що вкладають»;
балтійське похо-дження східнослов’янських слів і п. ст. janduła заперечує без пояснень Брюкнер (Brückner 198);
р. ендова́ «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв», [яндо́вка] «ямка, заглибина», бр. яндо́ўка «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв; (лайл.) великий ніс», п. ст. janduła «чара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
яндо́ва
«велика глиняна миска»
яндо́ла
«тс.»
яндрола́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яндо́ўка «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв; (лайл.) великий ніс» | білоруська |
| *dhē- | індоєвропейська |
| indaujà «шафа для посуду» | литовська |
| in- «в» | литовська |
| iñdas | литовська |
| janduła (ст.) | польська |
| janduła «чара» (ст.) | польська |
| *vъ(n)- | праслов’янська |
| děti (‹ іє. *dhē- «класти») | праслов’янська |
| ендова́ «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв» | російська |
| яндо́вка «ямка, заглибина» | російська |
| в | українська |
| ді́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України