ДІЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
діл «низ; долина; підлога; яма»
Гірт (РВRВ 23, 332) безпідставно вважає слов’янське слово запозиченим з германських мов;
псл. dolъ «низ, долина»;
споріднене з гот. dal «долина, низина, яма», двн. tal «долина», tuolla «долина, низина», свн. tüele «тс.», нвн. Tal «долина», τρ.ϑόλος «печера; кругла будова», кімр. dol «долина»;
іє. *dholo- «заглиблення, долина»;
р. бр. болг. м. дол, др. долъ, п. dół, ч. důl, слц. dol, вл. нл. dół, полаб. döl, схв. дȏ (род. в дола), слн. dól, стсл. долъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́долина
«улоговина»
ви́долинок
«тс.»
ді́льський
«тс.»
ді́льчий
«низинний»
доді́льний
(у виразі доді́льна соро́чка)
додолі
додо́лку
додо́лу
до́лець
«западина; зморшка»
доли́на
доли́нистий
долинкува́тий
доли́нний
доли́нчастий
долиня́ник
«житель долини»
до́лишній
до́лі
«внизу; вниз»
долі́в
«тс.»
долівка
«земляна підлога, вимазана глиною»
долі́ский
долі́шний
до́лі́шній
долішняни́н
до́лов
«низом»
до́лок
«яма»
до́лом
«тс.; внизу»
до́лу
«вниз»
до́льній
«нижній»
доля́нець
доляни́н
«тс.»
здо́линок
«заглиблення, ямка»
на́діл
«долина»
на́діл
«униз»
надо́л
«тс.»
надоли́ну
«тс.»
надо́лі
на́долок
«нижній край одягу»
па́діл
«долина»
па́дол
«широкий рів»
передо́ли
поді́л
«низина; нижній край одягу»
поді́лля
«низина»
подолі́нка
«міфічна дівчина, що оспівується у веснянці»
подолі́шній
по́доллє
«шлейф»
подо́лок
«низина; нижній край плаття; спідниця»
подоля́к
подоля́н
подоля́нин
подоля́нка
«тс.»
при́ді́л
«низ сорочки»
придоли́нка
придоли́нний
придоли́нок
придо́лок
проді́л
«долина»
продоли́нка
«ямка»
ро́зділ
«заглибина, долина, ущелина»
роздо́л
«низина»
роздо́лий
роздо́лля
роздо́льний
уді́л
удоли́на
удоли́ні
удоли́ну
удо́лля
удо́ль
«долина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дол | білоруська |
| дол | болгарська |
| dół | верхньолужицька |
| dal «долина, низина, яма» | готська |
| tal «долина» | давньоверхньонімецька |
| долъ | давньоруська |
| dol «долина» | кімрська |
| дол | македонська |
| dół | нижньолужицька |
| Tal «долина» | нововерхньонімецька |
| döl | полабська |
| dół | польська |
| dolъ «низ, долина» | праслов’янська |
| дол | російська |
| дȏ (род. в дола) | сербохорватська |
| tüele «тс.» | середньоверхньнімецька |
| dol | словацька |
| dól | словенська |
| долъ | старослов’янська |
| důl | чеська |
| tuolla «долина, низина» | ? |
| τρ.ϑόλος «печера; кругла будова» | ? |
| *dholo- «заглиблення, долина» | ? |
діли́ти
іє. *dāi-l-, засвідчене ще в лит. [dailaũ, dailýti] «ділити» (Буга РФВ 67, 236; Trautmann 43), в дінд. dāti «відрізує», dáyate «ділить», гр. δαίομαι «ділю» (три останні слова вказують на іє. d-, a не dh-);
припускається запозичення у прагерманську мову з праслов’янської (Мартынов Сл.- герм. взаимод. 112–116; Milewski RSl 26, 130; Machek ESJČ 117; Kluge–Mitzka 776; Pedersen KZ 39, 372; проти – Фасмер І 496; Sławski I 189);
псл. děliti «ділити», утворене від іменника *dělъ «частина», спорідненого з гот. dails, двн. teil, англ. deal, дангл. dœl, dāl «тс.»;
«перегородка» Ж, проді́лка, про́діль (у зачісці), ро́зділ, [ро́зділень] «частина» Ж, [розділи́тва] «розподіл» Ж, [розділи́тов] «тс.» Ж, [ро́зділка] Ж, розді́лювач, [розділя́ч] Ж, розді́льник, розділо́вий, розді́лювальний, розді́льний, розді́льчий, розпо́діл, розподі́льник, розподі́льний, розподі́льчий, [уділо́вувати] Ж, уді́л, уді́льний;
«[той, хто ділить Ж]», дільни́ця, [ді́льниця] «межа між селом і полем, рів, огорожа Mo; тин з лому ВеЗн», [ді́лниця] «кошара, обора для овець» Mo, діли́льний, діли́мий, діля́нковий, дільни́чний, ді́льчий, [дільма́] «ділячи» Ж, виділя́ти, виділя́тися, ви́діл, виділо́вий, [виді́лювач] Ж, виді́льний, ві́дділ, ві́дді́лок, відді́лення, відді́льник (тех.), [відділи́мий] Ж, відді́льний, [заділи́тися] «помилитися при роздаванні карт», [заділя́нець] «горець» Ж, наділя́ти, на́ді́л «ділянка; [відплата, нагорода]», [на́ділок Ж, наді́льний Ж], невідді́льний, [неділе́жний] Ж, неподі́льний, [обді́льний] Ж, переді́л, [переді́лля] «рубіж, межа» Ж, пере́ділка «перегородка; [кужіль, половина мички]», перерозпо́діл, [підділя́нець] «горець» Ж, підро́зділ, по́діл, по́ділка, [поді́лля] «частина, що дісталася в наділ», [поді́лок] «наділ», [поділу́нок] «поділ» Ж, поді́льник, [поділо́м] «по частинах», поді́льний, [поділю́чий], поділю́щий, поді́льчивий, приділя́ти, приді́л «боковий вівтар; призначення», проділяти «розділяти волосся», [про́діл] (у зачісці);
р. дели́ть, бр. дзялі́ць, др. дѣлити, п. dzielić, ч. děliti, слц. deliť, вл. dźělić, нл. źěliś, полаб. delĕ «ділить», болг. деля́, м. дели, схв. дéлити, слн. delíti, стсл. дѣлити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діл
«частина, доля; [гірський хребет Ж]»
ді́лене
(мат.)
ділени́на
«поділ»
ділени́ця
«частина; доля; поділ Ж»
ді́лення
ді́лень
діле́ць
«чашолистник»
(бот.)
діли́мок
«тс.»
ділини́ця
«тс.»
ділитель
«той, хто ділить»
ділі́й
«тс.»
діло́к
«хаща; поросла лісом гора»
ді́льба
дільник
(мат.)
діляни́ця
«поділ»
ді́ля́нка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| deal | англійська |
| дзялі́ць | білоруська |
| деля́ | болгарська |
| dźělić | верхньолужицька |
| dails | готська |
| δαίομαι «ділю» (три останні слова вказують на іє. d-, a не dh-) | грецька |
| dœl | давньоанглійська |
| teil | давньоверхньонімецька |
| dāti «відрізує» | давньоіндійська |
| дѣлити | давньоруська |
| *dāi-l- | індоєвропейська |
| dailaũ, dailýti «ділити» | литовська |
| дели | македонська |
| źěliś | нижньолужицька |
| delĕ «ділить» | полабська |
| dzielić | польська |
| děliti «ділити» | праслов’янська |
| дели́ть | російська |
| дéлити | сербохорватська |
| deliť | словацька |
| delíti | словенська |
| дѣлити | старослов’янська |
| děliti | чеська |
| dáyate «ділить» | ? |
| *dělъ «частина» | ? |
| dāl «тс.» | ? |
дола́ти «перемагати; справлятися; оволодівати»
висловлювалося припущення про те, що псл. *dol- є варіантом на -l- кореня *dher(там же) або кореня *dor-, засвідченого в укр. здоро́в’я (Горяев 277);
зіставлялося також з дінд. dhar- «витримати, пересилити, встояти» і реконструювалося псл. *ob-dolъ – пор. ч. odol «відсіч» (Machek ESJČ 123);
здебільшого пов’язується з до́ля (Фасмер І 525; Преобр. І 189–190; Sławski І 154–155; Brückner 92; Holub–Kop. 104), хоча можливий і зв’язок з діл, р. дол (Фасмер–Трубачев І 525);
дальші зв’язки неясні;
псл. dolati «пересилювати, переборювати» розглядається як відіменне утворення;
р. [доле́ть] «пересилювати, переборювати», [до́ли́ть] «тс.; мучити, непокоїти; хилити до сну», одолева́ть, преодолева́ть, бр. адо́лець «перемогти», адо́льваць, [вздо́лиць] «могти, бути здоровим», [суздо́лиць] «подолати, змогти», др. одолати, одоляти, одалати «перемогти», одолѣвати «перемагати, пересилювати», одоловати «суперничати», п. dołać «боротися, воювати», zdołać «зуміти, змогти, справитися», podołać «тс.», ч. odolati «встояти, утриматись», udolati «перебороти, пересилити», zdolati «тс.», слц. dolieť «бути в змозі», odolať «устояти, утримати», болг. одоля́вам «перемагати, переборювати», м. одолее, схв. одòлети, одолéвати, слн. odoleti, стсл. одолѣти, одолгати, одолѣвати, одоловати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́долати
«подолати»
ви́доліти
«тс.»
здола́ти
«подолати, змогти»
здолі́ти
нездо́льний
нездоля́щий
одоліва́ти
подола́ти
подолі́ти
подо́лувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адо́лець «перемогти» | білоруська |
| одоля́вам «перемагати, переборювати» | болгарська |
| dhar- «витримати, пересилити, встояти» | давньоіндійська |
| одолати | давньоруська |
| одолее | македонська |
| dołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| zdołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| podołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| *dol- | праслов’янська |
| *ob-dolъ | праслов’янська |
| dolati «пересилювати, переборювати» | праслов’янська |
| дол | російська |
| доле́ть «пересилювати, переборювати» | російська |
| одòлети | сербохорватська |
| dolieť «бути в змозі»«устояти, утримати» | словацька |
| odolať «бути в змозі»«устояти, утримати» | словацька |
| odoleti | словенська |
| одолѣти | старослов’янська |
| здоро́в'я | українська |
| до́ли́ть «тс.; мучити, непокоїти; хилити до сну» | українська |
| одолева́ть | українська |
| преодолева́ть | українська |
| адо́льваць | українська |
| вздо́лиць «могти, бути здоровим» | українська |
| суздо́лиць «подолати, змогти» | українська |
| одоляти | українська |
| одалати «перемогти» | українська |
| одолѣвати «перемагати, пересилювати» | українська |
| одоловати «суперничати» | українська |
| одолéвати | українська |
| одолгати | українська |
| одолѣвати | українська |
| одоловати «тс.» | українська |
| odol «відсіч» | чеська |
| odolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| udolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| zdolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| odol «відсіч» | ? |
| до́ля | ? |
| діл | ? |
долі́ли́ць «обличчям до землі, вниз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з іменником лице́ у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ), як у віч-на́-віч, голіру́ч і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
долілиць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| з (і-основ) | ? |
| лице́ (і-основ) | ? |
| віч-на́-віч | ? |
| голіру́ч | ? |
долі́ніж «ногами вниз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з іменником нога́ у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| нога́ (і-основ) | ? |
| ь (і-основ) | ? |
доліче́рева «животом униз»
закінчення -а з’явилося, очевидно, за аналогією до інших прислівників на -а іменного походження (вчо́ра, до́ма, довко́ла, донеда́вна і под.);
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з основою іменника че́рево;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | ? |
| а (вчо́ра, до́ма, довко́ла, донеда́вна і под.) | ? |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| че́рево | ? |
доломи́на «домовина»
результат деетимологізації слова домовина та, можливо, зближення першої частини з діл (до́лу, до́лів);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| домовина | ? |
| діл (до́лу, до́лів) | ? |
доло́ня «тік, вирівняне і сильно втоптане місце, де молотять»
припускається й можливість протилежного напряму розвитку значень: «плоске, низьке місце» (›«тік») ›«долоня (частина руки)» (ЭССЯ 5, 64);
пов’язане з доло́ня1 і виникло, мабуть, внаслідок перенесення назви;
якщо припустити, що доло́ня1 пов’язане з діл, псл. dolъ (пор. Sławski I 147–148), то в доло́ня2 могло зберегтися давніше значення («рівне місце»);
р. [доло́нь] «тік; рівне і тверде місце», [доло́нщики] «молотильники»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dolъ (пор. Sławski I 147--148) | праслов’янська |
| доло́нь «тік; рівне і тверде місце» | російська |
| доло́нщики «молотильники» | українська |
| значень: «плоске, низьке місце» (›«тік») | ? |
| доло́ня | ? |
| доло́ня | ? |
| діл | ? |
| доло́ня («рівне місце») | ? |
наді́лок «дерев’яна лопата, окована залізом Бі; піхви»
похідне утворення від дієслова *наділати «покрити, набити», що складається з префікса на- і основи ді́ло, [ді́лати];
форма надолок є, очевидно, результатом зближення з діл «низ», надо́лі «внизу» (пор. на́долок «подолок жіночої сорочки»);
р. [наде́лка] «всяка оббита річ, накладка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́ділка
надолок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наде́лка «всяка оббита річ, накладка» | російська |
| *наділати «покрити, набити» | українська |
| на- | українська |
| ді́ло | українська |
| ді́лати | українська |
| надолок | українська |
| діл «низ» | українська |
| надо́лі «внизу» (пор. на́долок «подолок жіночої сорочки») | українська |
неандерта́лець «давня людина, що жила в епоху нижнього і середнього палеоліту»
похідне утворення від назви долини Неандерталь (нім. Neandertal) поблизу Дюссельдорфа, де 1856 р. вперше було знайдено останки людини цього типу;
нвн. Neandertal (букв. «долина Неандеру») складається з назви річки Neander і слова Tal «долина», спорідненого з гот. dal «долина, низина, яма», гр. ϑόλος «печера; куполоподібна будівля у дворі», псл.dolъ, укр. діл;
р. неандерта́лец, бр. неандэрта́лец, п. neandertalczyk, ч. слц. neandertálec, болг. неандерта́лски чове́к, схв. неандерта́лац, слн. neándertаlec;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| неандэрта́лец | білоруська |
| неандерта́лски | болгарська |
| dal «долина, низина, яма» | готська |
| ϑόλος «печера; куполоподібна будівля у дворі» | грецька |
| Neandertal складається з назви річки Neander і слова Tal «долина» (букв. «долина Неандеру») | нововерхньонімецька |
| neandertalczyk | польська |
| вперше | російська |
| неандерта́лец | російська |
| неандерта́лац | сербохорватська |
| neandertálec | словацька |
| neándertаlec | словенська |
| діл | українська |
| neandertálec | чеська |
та́львег «найнижча частина долини, балки, річища»
нім. Tálweg «тальвег; дорога через долину» складається зі слів Tal «долина» (свн. двн. tal), спорідненого з гот. днн. dal, дісл. dalr, англ. dale «тс.», гр. ϑόλος «печера, кругла будівля, парна лазня круглої форми», псл. dolъ «долина», укр. діл, і Weg «дорога» (свн. двн. wëc), спорідненого з гот. wigs, днн. weg, дісл. vegr, англ. way «тс.»;
запозичення з німецької мови;
р. бр. та́львег, п. talweg, болг. та́лвег;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dale «тс.» | англійська |
| way «тс.» | англійська |
| та́львег | білоруська |
| та́лвег | болгарська |
| dal | готська |
| wigs | готська |
| ϑόλος «печера, кругла будівля, парна лазня круглої форми» | грецька |
| tal | давньоверхньонімецька |
| wëc | давньоверхньонімецька |
| dalr | давньоісландська |
| vegr | давньоісландська |
| dal | давньонижньонімецька |
| weg | давньонижньонімецька |
| Tálweg «тальвег; дорога через долину» | німецька |
| Tal «долина» (свн. двн. tal) | німецька |
| Weg «дорога» (свн. двн. wëc) | німецька |
| talweg | польська |
| dolъ «долина» | праслов’янська |
| та́львег | російська |
| wëc | середньоверхньнімецька |
| tal | середньоверхньнімецька |
| діл | українська |
ді́ло
зіставляється також з лит. daile «мистецтво; ремесло», dailùs «витончений, гарний», rata-dailė «колісник» (пор. стсл. дрѣводѣлга «тесля»), лтс. dailš «гарний» (Топоров 339–340; Būga RR I 436–437; Брандт РФВ 21, 220; Pott KZ 6, 33, проти – Sławski І 190);
псл. dělo «робота; результат роботи», найімовірніше, утворене від дієслова děti за допомогою суфікса -lo (пор. з цим же суфіксом укр. ві́яло від ві́яти, р. одея́ло від одѣяти, болг. опело́ «похоронна відправа» від опе́я і под.);
тоді спорідненими є лит. padelis «покладок, яйце, підкладене в гніздо», priedėle «додаток», дісл. dalidun «здійснили», можливо, і dœll «легкий; ввічливий»;
р. м. де́ло, бр. дзе́ла, др. дѣло, п. dzieło «справа, робота», działo «гармата», ч. dílo «справа, робота», dělo «гармата», слц. dielo «робота, витвір», вл. dźěło, нл. źěło, полаб. ďolü «тс.», болг. де́ло, дя́ло, схв. дјȅло, слн. délo, стсл. дѢло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безді́лля
безді́льний
«недіяльний, лінивий»
безді́льник
бездільнича́ти
діла́льний
діла́тель
«працівник»
ді́ла́ти
ді́лний
«робочий»
ділни́к
«працьовитий чоловік»
ділни́ця
«працьовита жінка»
ділови́й
ділови́тий
діло́к
дільни́й
«тс.»
ді́льник
«тс.»
дільня́
«кімната для роботи»
діля́га
діля́цтво
діля́цький
доді́льний
«діловий; працьовитий»
заді́л
(техн.)
заділува́ти
«заховати»
зді́ливий
«послужливий»
зді́лишливий
«тс.»
зді́лка
«факти»
зді́льний
зді́льниця
«мастачка, майстерниця»
незділивий
підді́льний
«штучний»
проділа́ти
«проробити, пробити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ла | білоруська |
| де́ло | болгарська |
| dźěło | верхньолужицька |
| dalidun «здійснили» | давньоісландська |
| дѣло | давньоруська |
| dailš «гарний» | латиська |
| daile «мистецтво; ремесло» | литовська |
| padelis «покладок, яйце, підкладене в гніздо» | литовська |
| де́ло | македонська |
| źěło | нижньолужицька |
| ďolü «тс.» | полабська |
| dzieło «справа, робота»«гармата» | польська |
| działo «справа, робота»«гармата» | польська |
| dělo «робота; результат роботи» | праслов’янська |
| де́ло | російська |
| дјȅло | сербохорватська |
| dielo «робота, витвір» | словацька |
| délo | словенська |
| дѢло | старослов’янська |
| дя́ло | українська |
| dílo «справа, робота»«гармата» | чеська |
| dělo «справа, робота»«гармата» | чеська |
| dailùs «витончений, гарний» | ? |
| rata-dailė «колісник» (пор. стсл. дрѣводѣл$га «тесля») | ? |
| -lo (пор. з цим же суфіксом укр. ві́яло від ві́яти, р. одея́ло від одѣяти, болг. опело́ «похоронна відправа» від опе́я і под.) | ? |
| priedėle «додаток» | ? |
| dœll «легкий; ввічливий» | ? |
горіни́ць «горілиць»
результат видозміни форми горілиць під впливом форми [доліни́ць] «вниз лицем», утвореної з прислівників до́лі «внизу» і ниць «вниз лицем», синонімічної з долі́ли́ць;
зміна горі́ли́ць у горіни́ць стала можливою після затемнення первісного значення ниць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горіне́ць
горіни́ці
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| доліни́ць «вниз лицем» | ? |
| до́лі «внизу» | ? |
| ниць «вниз лицем» | ? |
| долі́ли́ць | ? |
| горі́ли́ць | ? |
| горіни́ць | ? |
| ниць | ? |
діло́ва́ння «паркан»
результат деетимологізації форми дил(ь)о́ва́ння «тс.», утвореної від дилюва́ти «будувати з дилів», і зближення її з діли́ти чи, можливо, ді́ло, ді́лати;
безпосередньо пов’язувати укр. [діло́ва́ння] «паркан» з діло ‹ dělo (Преобр. І 208) невірно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дільниця
«огорожа з поламаних бурею дерев»
ді́нниця
«огорожа»
заділува́ти
«огородити парканом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| діло́ва́ння «паркан» | українська |
| дил(ь)о́ва́ння «тс.» | ? |
| дилюва́ти «будувати з дилів» | ? |
| діли́ти | ? |
| ді́ло | ? |
| ді́лати | ? |
| діло | ? |
надє́лок «товста набита дошка для укріплення щогли на вітрильному човні»
запозичення з російської мови;
р. наде́лка «накладка, нашивка (цвяхами), особливо дерев’яна» є похідним від дієслова наде́лать, утвореного з основи де́лать, спорідненої з укр. ді́ло, і префікса на-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надє́л
«частина дошки, під-кладувана під рей»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наде́лка «накладка, нашивка (цвяхами), особливо дерев’яна» | російська |
| наде́лать | російська |
| де́лать | російська |
| ді́ло | українська |
| на- | українська |
факт «дійсне реальне явище, подія; те, що відповідає дійсності; реальність»
запозичення з латинської мови;
лат. factum, букв. «зроблене» пов’язане з facio, facere «робити», спорідненим з дінд. dhāma «річ», англ. do «робити», н. tun «тс.», псл. děti, dělo, укр. ді́ти (діва́ти), ді́ло;
р. бр. болг. м. факт, п. слц. вл. fakt, ч. fakt, faktum, схв. факт, фа̏кат, слн. fа́kt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
факта́ж
факти́зм
факти́чний
фактува́ти
«підбирати факти, наводити їх»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| do «робити» | англійська |
| факт | білоруська |
| факт | болгарська |
| fakt | верхньолужицька |
| dhāma «річ» | давньоіндійська |
| factum | латинська |
| facere «робити» | латинська |
| факт | македонська |
| tun «тс.» | німецька |
| fakt | польська |
| děti | праслов’янська |
| dělo | праслов’янська |
| факт | російська |
| факт | сербохорватська |
| фа̏кат | сербохорватська |
| fakt | словацька |
| fа́kt | словенська |
| ді́ти (діва́ти) | українська |
| ді́ло | українська |
| fakt | чеська |
| faktum | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України