ДІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дій (вигук, що виражає подив, досаду: дій його́ ба́тькові! дій його ка́ту!)
очевидно, походить з *dějь – форми наказового способу 2 ос. одн. від дієслова děti, укр. ді́ти, ді́яти;
болг. дей (вигук-звертання, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють), схв. дȅ (спонукальний вигук);
Фонетичні та словотвірні варіанти
дей
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дей (вигук-звертання, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють) | болгарська |
| від | осетинська |
| дȅ (спонукальний вигук) | сербохорватська |
| ді́ти | українська |
| *dějь | ? |
| від | ? |
| ді́яти | ? |
дої́ти
іє. *dhē(i)- «ссати, годувати груддю», звідки також псл. *děva, *dětę, укр. ді́ва, дитя́;
споріднене з лтс. dêt, dêju «ссати», dêls «син», dêle «п’явка», дінд. dháyati «ссе», вірм. diem «ссу», осет. dœjun «ссати», гот. daddjan «тс.», двн. tâen (‹герм. *dējan) «годувати груддю», дшв. día «ссати», а також з дінд. dhḗnā, dhēnúḥ «дійна корова», ав. daēnu «жінка», лат. fēmina «тс.», felare «годувати груддю», fīlius «син», гр. ϑήσατο «він ссав», лит. pirm-dėle «корова, що вперше отелилася»;
псл. dojiti «тс.» розглядається як форма каузатива, подібна до аналогічних pojiti «поїти», gojiti «гоїти» (Sławski І 152–153; Trautmann 51);
р. дои́ть, бр. даі́ць, др. доити «годувати груддю», п. doić «доїти», ч. dojiti, слц. dojiť, вл. [dójić], dejić, нл. dojś «тс.», полаб. düiě «доїть», болг. доя́ «доїти; годувати груддю», м. дои «доїти», схв. дòjати, слн. dojíti «тс.», стсл. доити «годувати груддю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дій
«надій»
виді́йник
«той, хто відкуповує молоко»
дівни́ця
«дійниця»
дій
«доїння, надій»
дійво́
«доїння»
ді́йво
«надій; молоко»
ді́йка
ді́йливо
«тс.»
ді́йло
«тс.; місце для доїння»
ді́йна́
(прикм. жін. р.)
дійна́рка
«загорода, де доять корів»
дійни́к
«дійна худоба; дійниця»
дійни́ця
дійня́к
«дійна худоба»
доїльний
дої́льниця
«доярка»
до́йна
«тс.»
дойни́к
«дійна худоба»
дойни́ця
«дійниця»
дойня́к
«дійна худоба»
дойня́чка
«дійна корова»
дойо́к
«дійка»
дойо́нка
«дійниця»
дою́н
«надій»
(?)
доя́нка
доя́р
доя́рко
наді́й
неді́йка
«корова, що не доїться»
переді́й
поді́й
розді́й
уді́й
уді́йний
уді́йність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daēnu «жінка» | авестійська |
| даі́ць | білоруська |
| доя́ «доїти; годувати груддю» | болгарська |
| dójić | верхньолужицька |
| dejić | верхньолужицька |
| diem «ссу» | вірменська |
| daddjan «тс.» | готська |
| ϑήσατο «він ссав» | грецька |
| tâen «годувати груддю» (‹герм. *dējan) | давньоверхньонімецька |
| dháyati «ссе» | давньоіндійська |
| dhḗnā | давньоіндійська |
| доити «годувати груддю» | давньоруська |
| día «ссати» | давньошведська |
| *dhē(i)- «ссати, годувати груддю» | індоєвропейська |
| fēmina «тс.» | латинська |
| dêt | латиська |
| pirm-dėle «корова, що вперше отелилася» | литовська |
| дои «доїти» | македонська |
| dojś «тс.» | нижньолужицька |
| düiě «доїть» | полабська |
| doić «доїти» | польська |
| *děva | праслов’янська |
| dojiti «тс.» | праслов’янська |
| дои́ть | російська |
| дòjати | сербохорватська |
| dojiť | словацька |
| dojíti «тс.» | словенська |
| доити «годувати груддю» | старослов’янська |
| ді́ва | українська |
| dojiti | чеська |
| *dětę | ? |
| дитя́ | ? |
| dêju «ссати» | ? |
| dêls «син» | ? |
| dêle «п’явка» | ? |
| dœjun «ссати» | ? |
| dhēnúḥ «дійна корова» | ? |
| felare «годувати груддю» | ? |
| fīlius «син» | ? |
| pojiti «поїти» | ? |
| gojiti «гоїти» | ? |
ді́яти
псл. dějati «діяти, чинити, робити», утворене від děti «класти, подіти; робити»;
про розвиток значення див. Zubatý St. а čl. І 98–102;
р. де́ять, др. дѣяти «робити; чіпати; говорити», п. dziać się ( ‹dziejać się) «діятися», [dzieć] «діяти», [dziejać] «тс.», ч. díti «сказати», díti se «діятися», слц. diať «тс.», нл. źaś «сказати», стсл. дѣгати «діяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безді́йство
бездія́льний
ді́вий
«дійовий»
діє́вий
ді́єць
«діяч»
ді́йник
«тс.»
дійо́вий
ді́йство
ді́ючий
дія
дія́льний
дія́льність
ді́янка
дія́тель
дія́тельний
ді́ятися
дія́ч
заді́яна
«виснажена»
(про землю),. заподі́яти
зді́йкатися
«трапитися»
неді́йний
недія
поді́я
поді́яти
«зробити; [зробити щось погане чаклунством]»
споді́яти
«вчинити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дѣяти «робити; чіпати; говорити» | давньоруська |
| źaś «сказати» | нижньолужицька |
| dziać się «діятися» ( ‹dziejać się) | польська |
| dějati «діяти, чинити, робити» | праслов’янська |
| де́ять | російська |
| diať «тс.» | словацька |
| дѣгати «діяти» | старослов’янська |
| dzieć «діяти» | українська |
| dziejać «тс.» | українська |
| díti «сказати»«діятися» | чеська |
| díti se «сказати»«діятися» | чеська |
| děti «класти, подіти; робити» | ? |
| Zubatý | ? |
| а | ? |
| І | ? |
дитя́
псл. *dětę «дитина» походить з *detent(‹*dhoitent-) «годоване груддю», пов’язаного з псл. dojiti, укр. дої́ти;
може розглядатися також як похідне від зб. *dětь, утворене за допомогою суфікса -ęt- аналогічно до інших іменників, що позначають молоді істоти (Machek ESJČ 117–118; Holub–Kop. 100);
кореневе ě може бути як з oi, так і з ē (Meillet MSL 14, 348; Преобр. І 185; Bern. І 196);
и на місці ѣ у східнослов’янських мовах пояснюється асиміляцією до суфіксального и: дѣтина › дитина (Фасмер І 516) або існуванням псл. *ditę, паралельного до лтс. dîle «теля, що ссе», лат. filius «син», дінд. dhītáḥ «нагодований» (Rozwadowski BB 21, 154; Брандт РФВ 21, 218);
р. дитя́, бр. дзіця́, др. дитя ‹ дѣтя, п. dziecię, ч. dítě, слц. dieťa, вл. dźěćo, dźěsća, нл. źěśe, полаб. detą/detǎ, болг. дете́, м. схв. дéте, dijète, слн. déte, стсл. дѣтишть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дити́на
дити́нець
«дитяча хвороба»
дити́нитися
«поводити себе, як дитина»
дити́ніти
«тс.»
дити́нний
дити́нник
«матка»
(анат.)
дити́нство
дити́нський
дитинча́
дитиня́
дити́нячий
диту́н
«батько багатьох дітей»
дитя́тко
дитяту́хно
дитя́тя
дитя́цтво
дитя́ча
«дитяча кімната»
дитя́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзіця́ | білоруська |
| дете́ | болгарська |
| dźěćo | верхньолужицька |
| dźěsća | верхньолужицька |
| dhītáḥ «нагодований» | давньоіндійська |
| дитя | давньоруська |
| filius «син» | латинська |
| dîle «теля, що ссе» | латиська |
| дéте | македонська |
| źěśe | нижньолужицька |
| detą/detǎ | полабська |
| dziecię | польська |
| *dětę «дитина» | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| *ditę | праслов’янська |
| дитя́ | російська |
| дéте | сербохорватська |
| dieťa | словацька |
| déte | словенська |
| дѣтишть | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| dítě | чеська |
| *detent «годоване груддю» (‹*dhoitent-) | ? |
| *dětь | ? |
| -ęt- | ? |
| дѣтина | ? |
| дитина | ? |
ді́ва́
псл. děva «дівчина» походить з *doi-uā, для якого реконструюється первинне значення «здатна годувати груддю» або «яка ссе» (Meillet MSL 21, 45–48; Mikl. EW 44);
іє. *dhē(i)«ссати; годувати груддю», з яким пов’язане також псл. dojiti,*dětę, укр. дої́ти, дитя́, лат. fēmina «жінка», гр. ϑηλυς «жіночий», зіставляється з дінд. dēvī «богиня» (Rozwadowski Qu. gr. et I 418, проти Jagić AfSlPh 20, 434);
припускається існування в минулому складного прикметника *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)», де друга частина пов’язана з дінд. vēti «тужити за чимось», звідки виводиться *děvojьna ›*děvoja › děva (Machek ESJČ 116; Holub–Lyer 129);
р. де́ва, бр. дзе́ва, др. дѣва, п. dziewa, ч. děva, слц. deva, вл. dźowka «дочка», нл. źowka «тс.», полаб. devə «дівчина-служниця», болг. м. де́ва «дівчина», схв. дјèвōјка, слн. déva, стсл. дѣва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діва́на
«дівчина»
діва́ся
діва́ха
діви́зна
«посаг»
діви́ця
ді́вич
ді́вка
ді́вонька
діво́та
«дівчата»
(зб.)
діво́ха
діво́цтво
діво́цький
діво́ча
«кімната для служниць у панському дворі»
(заст.)
діво́чий
діво́чити
«дівувати»
діво́читися
«удавати з себе дорослу дівчину»
ді́вочка
діво́чний
діво́чча
«дівочий одяг, прикраси і под.»
діво́щина
«майно, придбане за час дівування»
дівстве́нниця
ді́вство
дівува́ння
діву́ля
діву́ся
діву́ха
ді́вця
дівча́
дівча́та
дівча́тко
дівча́чий
дівчачу́р
«залицяльник»
дівчачу́рний
ді́вчи́на
дівчи́нин
дівчини́на
ді́вчинка
дівчиня́тко
дівчи́сько
дівчу́к
«дівчина-підліток»
дівчу́р
«залицяльник; гермафродит»
доді́вчити
«зберегти невинність до заміжжя»
пі́ддівок
«дівчинка-підліток»
піддіво́ча
«тс.»
роздіво́чити
«позбавити невинності»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ва | білоруська |
| де́ва «дівчина» | болгарська |
| dźowka «дочка» | верхньолужицька |
| ϑηλυς «жіночий» | грецька |
| dēvī «богиня» | давньоіндійська |
| vēti «тужити за чимось» | давньоіндійська |
| дѣва | давньоруська |
| *dhē(i) «ссати; годувати груддю» | індоєвропейська |
| fēmina «жінка» | латинська |
| де́ва «дівчина» | македонська |
| źowka «тс.» | нижньолужицька |
| devə «дівчина-служниця» | полабська |
| dziewa | польська |
| děva «дівчина» | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| де́ва | російська |
| дјèвōјка | сербохорватська |
| deva | словацька |
| déva | словенська |
| дѣва «тс.» | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| děva | чеська |
| *doi-uā | ? |
| значення «здатна годувати груддю» | ? |
| або «яка ссе» | ? |
| *dětę | ? |
| дитя́ | ? |
| *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)» | ? |
| *děvojьna | ? |
дієвідмі́на
складається з основ іменників ді́я і відмі́на;
граматичний термін, створений в українській мові в середині першої половини XX ст. (вперше вжитий у проекті «Українського правопису» 1926 р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
дієвідмі́нювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ді́я | ? |
| відмі́на | ? |
дієприкме́тник
граматичний термін, створений в українській мові наприкінці XIX ст;
складається з основ іменників дія і прикме́тник;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дія | ? |
| прикме́тник | ? |
дієприслі́вник
граматичний термін, створений в українській мові наприкінці XIX ст;
складається з основ іменників ді́я і прислі́вник;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ді́я | ? |
| прислі́вник | ? |
дієсло́во
вперше вжитий у «Практичній граматиці німецької мови» невідомого автора, виданій у Відні в 1863 р. (ч. II);
граматичний термін, створений в українській мові в середині XIX ст;
складається з основ іменників ді́я і сло́во;
бр. дзеясло́ў;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездієслі́вний
віддієслі́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзеясло́ў | білоруська |
| у «Практичній граматиці німецької мови» | ? |
| ді́я | ? |
| сло́во | ? |
ді́йсний
пізніше могло бути зближене з основою дієслова ді́яти (дій-);
можливо, пов’язане з істний «справжній» (у похідній формі *до-истьныи);
не зовсім ясне;
бр. дзе́йсны (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
дисне
«тс.»
дисни
(мн. чол. p., 1370)
ді́йсність
ді́сний
ді́сті
«дійсно»
ді́стний
здійсне́нний
зді́йснення
здійсни́мий
зді́йснювати
зді́йснювач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́йсны (з укр.?) | білоруська |
| ді́яти (дій-). | ? |
| істний «справжній» (у похідній формі *до-истьныи) | ? |
ді́ти
пізнє псл. děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов’янських мовах збірного іменника *dětь (пор. схв. [дȕjem], ч. [děť]), що походить з давнішого *doi-t- ‹*dəi-t«годоване груддю», пов’язаного з іє. *dhēi- «годувати груддю», звідки також псл. dojiti, děva, укр. дої́ти, ді́ва;
про суфікс -t- в інших назвах спорідненості (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) див. Specht 226;
споріднене з лит. dīle «теля, що ссе», dêls «син», лат. fīlius «тс.», fēlāre «ссати», лит. dėle «п’явка», pirmdėle «корова, що отелилася вперше», гр. ϑηλή «материнська грудь»;
Р. де́ти, бр. дзе́ці, др. дѣти, п. dzieci, ч. děti, слц. deti, вл. dźěći, нл. źěśi, полаб. detai, болг. [де́ти], стсл. дѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездітки́ня
безді́тний
безді́тник
безді́тський
бездіту́ха
дітва́
(зб.)
дітва́га
(зб.)Ж
дітва́к
дітва́чий
дітва́ччя
діти́нський
ді́тище
ді́тка
дітни́й
діто́чий
ді́тство
ді́тський
ді́тчий
ді́цький
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ці | білоруська |
| де́ти | болгарська |
| dźěći | верхньолужицька |
| ϑηλή «материнська грудь» | грецька |
| дѣти | давньоруська |
| *dhēi- «годувати груддю» | індоєвропейська |
| fīlius «тс.» | латинська |
| dīle «теля, що ссе» | литовська |
| dėle «п’явка» | литовська |
| źěśi | нижньолужицька |
| detai | полабська |
| dzieci | польська |
| děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов'янських мовах збірного іменника *dětь (пор. схв. [дȕjem], ч. [děť]) | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| де́ти | російська |
| deti | словацька |
| дѣти | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| děti | чеська |
| *dəi-t «годоване груддю» | ? |
| děva | ? |
| ді́ва | ? |
| -t- (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) | ? |
| Specht | ? |
| dêls «син» | ? |
| fēlāre «ссати» | ? |
| pirmdėle «корова, що отелилася вперше» | ? |
Фе́лікс (чоловіче ім’я)
лат. fе̄līx «родючий; щасливий; багатий» пов’язане з fе̄tus «народження; врожай», fе̄nus «приріст, прибуток» і далі з fello «ссу», псл. děti, dojiti, укр. ді́ти, дої́ти;
запозичення з латинської мови;
р. Фе́ликс, бр. Фе́лікс, п. вл. Feliks, ч. Feliх, слц. Félix, схв. Феликс, слн. Féliks;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Е́ла
Е́ля
Фе́лікса
(жіноче ім’я)
Фель
Фе́ля
Фе́ля
Филíксъ
«щасливы(и), фортунны(и)»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Фе́лікс | білоруська |
| Feliks | верхньолужицька |
| fе̄līx «родючий; щасливий; багатий» | латинська |
| fе̄tus «народження; врожай» | латинська |
| fе̄nus «приріст, прибуток» | латинська |
| fello «ссу» | латинська |
| Feliks | польська |
| děti | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| Фе́ликс | російська |
| Феликс | сербохорватська |
| Félix | словацька |
| Féliks | словенська |
| ді́ти | українська |
| дої́ти | українська |
| Feliх | чеська |
феміні́зм «політичний рух за права жінок»
запозичення з французької мови;
фр. féminisme утворене від лат. fе̄mina «жінка», спорідненого з fе̄lō «ссу», псл. děti, dojiti, укр. ді́ти, дої́ти;
р. фемини́зм, бр. феміні́зм, п. feminizm, ч. feminismus, слц. feminizmus, болг. фемини́зъм, м. фемини́зам, схв. феминѝзам, слн. feminízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фемініза́ція
(біол.)
фемінізува́ти
феміні́ст
феміністи́чний
феміні́стський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| феміні́зм | білоруська |
| фемини́зъм | болгарська |
| fе̄mina «жінка» | латинська |
| fе̄lō «ссу» | латинська |
| фемини́зам | македонська |
| feminizm | польська |
| děti | праслов’янська |
| dojiti | російська |
| фемини́зм | російська |
| феминѝзам | сербохорватська |
| feminizmus | словацька |
| feminízem | словенська |
| ді́ти | українська |
| дої́ти | українська |
| féminisme | французька |
| feminismus | чеська |
філіа́л
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Filiálе «філіал», фр. filialе «тс.», англ. filial «філіальний» утворені від лат. fīlia «дочка», fīliālis «синовній», пов’язаних з fīlius «син», яке зводиться до *fе̄lios «немовля», спорідненого з гр. ϑηλή «материнські груди, сосок», лтс. dêls «син», псл. děva, dojiti, укр. ді́ва, дої́ти;
р. болг. филиа́л, бр. фі́лія, філія́л, п. filia, ч. слц. слн. filiálka «філіал», вл. filiala, м. схв. филиjа́ла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
філіа́льний
філіа́ція
фі́лія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| filial «філіальний» | англійська |
| фі́лія | білоруська |
| філія́л | білоруська |
| филиа́л | болгарська |
| filiala | верхньолужицька |
| ϑηλή «материнські груди, сосок» | грецька |
| fīlia «дочка» | латинська |
| fīliālis «синовній» | латинська |
| fīlius «син» | латинська |
| *fе̄lios «немовля» | латинська |
| dêls «син» | латиська |
| филиjа́ла | македонська |
| Filiálе «філіал» | німецька |
| filia | польська |
| děva | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| филиа́л | російська |
| филиjа́ла | сербохорватська |
| filiálka «філіал» | словацька |
| filiálka «філіал» | словенська |
| ді́ва | українська |
| дої́ти | українська |
| filialе «тс.» | французька |
| filiálka «філіал» | чеська |
сироді́й «сире молоко»
розвиток значення не зовсім ясний;
складне утворення з основ прикметника сири́й і дієслова дої́ти;
р. сыродо́й «парне молоко», бр. сырадо́й, п. [surodój] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сироди́й
«свіжонадоєне молоко; місце доїння корів»
сиродо́й
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сырадо́й | білоруська |
| surodój «тс.» | польська |
| сыродо́й «парне молоко» | російська |
| сири́й | українська |
| дої́ти | українська |
сподіва́ти «надіятися» (заст.)
п. spodziewać się «сподіватися; розраховувати, надіятися; чекати», spodziać się «тс.» пов’язані з dziać (‹dziejać) «ткати, надівати; робити; (ст.) класти», dziać się «діятися; [подітися]», що відповідають укр. ді́яти, ді́ти «подіти»;
очевидно, запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
несподі́ваний
несподі́ванка
несподі́вня
несподі́йний
споді́ваний
споді́ванка
сподіва́ння
сподіва́тися
«тс., розраховувати, чекати»
споді́тися
«чекати, надіятися; дітися»
споді́я
«надія»
споді́ятися
«[чекати, надіятися]; учинитися, статися, трапитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spodziewać się «сподіватися; розраховувати, надіятися; чекати» | польська |
| dziać «діятися; [подітися]» | польська |
| dziejać | польська |
| dziać się | польська |
| ді́яти | українська |
| ді́ти «подіти» | українська |
| spodziać się «тс.» | ? |
козоді́й «дрімлюга, Сарrіmulgus europaeus L.» (орн.)
складне слово, утворене з основ іменника коза́ і дієслова дої́ти як калька лат. caprimulgus «пастух, що доїть кіз; (орн.) дрімлюга» (від лат. capra «коза» і mulgeo «дою»);
назва птаха виникла під впливом народного повір’я, нібито цей птах уночі висмоктує молоко в кіз;
р. болг. заст. козодо́й «дрімлюга», бр. Казадо́й, п. kozodój, ч. слц. kozodoj, схв. Kȍzodoj, слн. kozodòj «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Казадо́й | білоруська |
| козодо́й «дрімлюга» | болгарська |
| caprimulgus «пастух, що доїть кіз; (орн.) дрімлюга» (від лат. capra «коза» і mulgeo «дою») | латинська |
| kozodój | польська |
| козодо́й «дрімлюга» | російська |
| Kȍzodoj | сербохорватська |
| kozodoj | словацька |
| kozodòj «тс.» | словенська |
| kozodoj | чеська |
| коза́ | ? |
| дої́ти | ? |
| козодо́й «дрімлюга» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України