ДІДИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дід «батько матері або батька; стара людина; жебрак»
р.дед, бр. дзед, др. дѣдъ, п. dziad, ч. děd, слц. ded, вл. dźed, нл. źed, болг. дя́до, де́да, м. dedo, схв. дjȅd(а), слн. déd, стсл. дѣдъ – псл. dědъ «батько матері або батька; стара людина» виникло в дитячій мові внаслідок редуплікації приголосного d з голосним;
до псл. dědъ найближчі лтс. dęds «стара людина; опудало», dedêt «кволіти» (лит. dedė «дядько» є запозиченням із слов’янських мов), гр. τήϑη «бабуся», τηϑις «тітка», ϑεĩος «дядько», δεία «тітка»;
пор. також тур. dede «дід»;
зближення з лит. dìdis «великий» (Брандт РФВ 21, 218–219) невірне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дедове́й
«дід»
деду́хно
діди́
«предки; поминки; тіні по темних кутках»
дідизна
«спадщина»
діди́зний
«успадкований; дуже старий»
ді́дик
діди́на
«жебрак»
діди́сько
діди́ха
«жебрачка»
діди́цтво
«спадщина»
ді́дич
«поміщик, [спадкоємець Ж]»
дідича́нка
«дочка поміщика»
діди́чене
«успадковане»
ді́дичка
«дружина поміщика»
діди́чний
«успадкований»
діди́чність
«спадщина»
діди́чня
«родовий маєток»
дідиччу́к
«син поміщика»
діді́вський
діді́вщина
«спадщина; давні часи»
ді́днина
«тс.»
ді́до
«дід»
дідова́
«старі люди; жебраки»
(зб.)
дідови́н
«жебрак»
дідо́к
дідо́ра
«здоровий, кремезний дід; жебрак»
дідора́ка
«здоровий, кремезний дід»
дідуpя́га
«дід великого зросту»
дідува́ти
«бути дідом; жебракувати; сторожувати на баштані»
дідуга́
дідуга́н
діду́й
діду́ник
діду́нь
діду́ньо
діду́сь
одіди́чити
«успадкувати»
пра-
пра́дід
пра́дідизна
пра́дідівщина
прапра́дід
пре́дід
«прадід»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзед | білоруська |
| дя́до | болгарська |
| dźed | верхньолужицька |
| τήϑη «бабуся» | грецька |
| дѣдъ | давньоруська |
| dęds «стара людина; опудало» | латиська |
| dìdis «великий» | литовська |
| dedo | македонська |
| źed | нижньолужицька |
| dziad | польська |
| dědъ «батько матері або батька; стара людина» | праслов’янська |
| dědъ | праслов’янська |
| дjȅd(а) | сербохорватська |
| ded | словацька |
| déd | словенська |
| дѣдъ | старослов’янська |
| dede «дід» | турецька |
| děd | чеська |
| р | ? |
| дед | ? |
| де́да | ? |
| dedêt «кволіти» (лит. d$edė «дядько» є запозиченням із слов’янських мов) | ? |
| τηϑις «тітка» | ? |
| ϑεĩος «дядько» | ? |
| δεία «тітка» | ? |
| також | ? |
дід «сніп соломи або очерету, зв’язаний так, що половина верхівок з одного боку, а половина -- з другого; [сніп, що стоїть на почесному місці в хаті Я]»
пов’язане з дід1;
можливо, що дідом спочатку називався пучок, сніп певної рослини – будяка, осоту, лопуха та ін., що пов’язане з давніми віруваннями слов’ян;
р. [де́дик] «мітелка з соломи, трави і под.», п. dziadek «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи», dziadki «копиці сіна на полі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діди́
«зв’язані по два качани кукурудзи, що підвішувались у гуцульських хатах під іконами»
ді́дик
«мітелка з соломи, трави і под.»
ді́дики
«тс.»
дідо́к
«джгут з соломи, який прибивають восени по краях дверей, щоб закрити щілини»
діду́х
«жмут соломи або очерету для загорожі або для обшивки стін куреня; солома, яку стелили в хатах перед Різдвом; затичка з соломи; ґніт, просочений воском; сніп хліба на народному Різдвяному обряді»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dziadek «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи»«копиці сіна на полі» | польська |
| dziadki «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи»«копиці сіна на полі» | польська |
| де́дик «мітелка з соломи, трави і под.» | російська |
| дід | ? |
дід «будяк, Carduus L.; осот, Cirsium L.; хрестовниця, Crucianella L. Mak; тирлич хрестовидний, Gentiana cruciata L. Mak» (бот.)
в основі перенесення назви лежить, можливо, подібність якихось елементів рослини, здебільшого плодів – чіпких, колючих та ін;
пов’язане з дід1;
р. [дед] «будяк; осот; лопух», [дедо́вник] «тс.», [дедки́] (мн.) «лопух», [дедо́к] «тс.», [деди́льница] «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.», [дедю́шник] «осот городній, Cirsium oleraceum L.», бр. [дзядо́ўнік] «будяк», п. dziad «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)», dziady «кущі малини, ожини або їх плоди», схв. дјȅд «осот, будяк», деде «тс.», дјȅдак «відкасник, Carlina асaulis L.», дjȅдовина «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
деди́
«осот»
ді́дик
«жовтозілля, Senecio L.; герань кривавочервона, Geranium sanguineum L.»
ді́дич
«льон, Linum vulgare L.»
дідо́вник
«осот; лопух, Arctium lappa L.»
дідок
«хрестовниця»
діду́х
«білоцвіт весняний, Leucojum vernum L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзядо́ўнік «будяк» | білоруська |
| dziad «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)»«кущі малини, ожини або їх плоди» | польська |
| dziady «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)»«кущі малини, ожини або їх плоди» | польська |
| дед «будяк; осот; лопух» | російська |
| дјȅд «осот, будяк» | сербохорватська |
| дедо́вник «тс.» | українська |
| дедки́ «лопух» (мн.) | українська |
| дедо́к «тс.» | українська |
| деди́льница «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.» | українська |
| дедю́шник «осот городній, Cirsium oleraceum L.» | українська |
| деде «тс.» | українська |
| дјȅдак «відкасник, Carlina асaulis L.» | українська |
| дjȅдовина «тс.» | українська |
| дід | ? |
дід «їжа з пшона та муки»
пов’язане з дід1, можливо, як культова їжа;
п. dziadki «суп з муки на воді»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dziadki «суп з муки на воді» | польська |
| з | ? |
| дід | ? |
дід (вид танцю)
очевидно, пов’язане з дід1 (див.);
пор. у Номиса: «Дай хліба – поскачу діда»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дід | ? |
ді́до (деталь ткацького верстата)
мотивація найменування неясна;
утворено від дід1;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дід | ? |
дедо́к «вид дрібного птаха, подібного до горобця» (орн.)
мотивація назви неясна;
очевидно, пов’язане з дід;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дедо́чок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дід | ? |
дедо́к «моталка, прилад для перемотування пряжі в клубки»
очевидно, похідні утворення від дід;
мотивація назв неясна;
р. [де́дка] «рукоятка весла, держак», бр. [дзядкі́] «виступ над задньою віссю у возі», [дзедо́к] «гвинт», [дзядо́к] «пристрій для скручування ниток», п. [dziad] «деталь у млині», [dziadki] «вертикальна (під стіною) дошка на лаві; теслярська робоча лава», ч. [dědek] «пристрій для притримування дерева, що обробляється»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзядкі́ «виступ над задньою віссю у возі» | білоруська |
| dziad «деталь у млині» | польська |
| де́дка «рукоятка весла, держак» | російська |
| дзедо́к «гвинт» | українська |
| дзядо́к «пристрій для скручування ниток» | українська |
| dziadki «вертикальна (під стіною) дошка на лаві; теслярська робоча лава» | українська |
| dědek «пристрій для притримування дерева, що обробляється» | чеська |
| дід | ? |
ді́дик «ведмедик, Gryllotalpa vulgáris» (ент.)
пов’язані з дід1 (зменш. ді́дик);
в основі перенесення назви – подібність поведінки (повільність рухів, неповороткість, пор. назву ведме́дик) або зовнішності (довгі вуса);
Фонетичні та словотвірні варіанти
діду́нь
«коренеїд шовковистий, Dorcadion holocericeum»
дідух
«тс. ВеНЗн; тарган Ж»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дід (зменш. ді́дик) | ? |
ді́дик «шкіряний ґудзик»
очевидно, пов’язане з дід1 (зменш. ді́дик);
мотиви перенесення назви неясні;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дід (зменш. ді́дик) | ? |
дідо́к «назва гри; дерев’яна куля, що вживається в цій грі»
очевидно, пов’язане з дід1 (пор. назву гри бабки);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дід (пор. назву гри бабки) | ? |
ді́дько «чорт, біс; домовик»
похідне від дід1, псл. dědъ;
вважається евфемізмом (Фасмер І 494; Зеленин 2, 97), однак, як свідчать відповідні факти з інших слов’янських мов, слово пов’язане з дохристиянськими віруваннями слов’ян, обожнюванням духів предків, у яких бачили покровителів домашнього вогнища;
зведення до дя́дько, [дє́дько] (Кобилянський Мовозн. 1980/1, 42–43) непереконливе;
р. [де́дка] «домовик», [де́душка] «тс.», [ди́тка] «чорт, привид», бр. дзе́дка «домовик», п. [dziadzi] «чорти», ч. заст. děd «домовик», ст. dědek «тс.», слц. dedkovia (мн.) «домовики, духи предків, що охороняють дім», болг. [диде́ин] «злий дух, що приходить за померлим на 40-й день після його смерті», диде́йко «упир»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дідко
(1619)
ді́дко
ді́дчий
«диявольський»
ді́дчи́ця
«бісова жінка; наклепниця»
ді́тько
ді́тьтьо
«тс.»
дѣдько
«чорт, біс»
(XV ст.)
зді́дькатися
«стати схожим на чорта»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́дка «домовик» | білоруська |
| диде́ин «злий дух, що приходить за померлим на 40-й день після його смерті» | болгарська |
| dziadzi «чорти» | польська |
| dědъ | праслов’янська |
| де́дка «домовик» | російська |
| dedkovia «домовики, духи предків, що охороняють дім» (мн.) | словацька |
| де́душка «тс.» | українська |
| ди́тка «чорт, привид» | українська |
| диде́йко «упир» | українська |
| děd «домовик» | чеська |
| дід | ? |
| дя́дько | ? |
| дє́дько | ? |
| děd «домовик» | ? |
| dědek «тс.» | ? |
ста́рець «хрестовниця, крижівниця, Crucianella L. Mak; тирлич хрестовидний, лихоманник, Gentiana cruciata L. Mak; жовтозілля, Senecio L. Нед, Mak» (бот.)
назви цих рослин можуть пояснюватися, як і синонімічні їм форми [дід, ді́дик, дідок], зв’язком з давнім звичаєм слов’ян ставити біля воріт чи коло дверей «діда» (сніп будь-якої колючої рослини) для охорони від нечистої сили, ворожих духів або для заманювання домовика;
народні назви жовтозілля [ста́рець, старина, старник] можуть розглядатися також як калька лат. senex «старий» (звідки походить наукова назва (Senecio), у такому разі ці назви зумовлені тим, що головки квіток жовтозілля рано лисіють, оголюються;
як семантичні паралелі пор. інші назви цих рослин: [дід] «хрестовниця», [дідок] «тс.», [ді́дик] «жовтозілля», [волосник] «тс.»;
можливо, вони зумовлені подібністю якихось частин відповідних рослин до бороди діда, старого;
мотивація їх не зовсім ясна;
назви, пов’язані зі стари́й;
р. [ста́рец] «хрестовниця», [старина́] «жовтозілля», [старови́на] «ранник», бр. [старына́] «жовтозілля», старасце́нь, п. starzeć, ч. stareček, ст. starček, слц. starček «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
старина
«жовтозілля»
старівни́к
«буфтальмум, крем’яник, Buphthalmum speciosum Schreb. (Teleckia Baumg.) Mak; цикорій дикий, петрові батоги, Cichorium intybus L. Mak; оман високий, Inula helenium L. ВеНЗн, Mak»
старник
«жовтозілля»
старовина
«чистотіл звичайний, Chelidonium majus L.; -- ранник крилатий, Scrophularia alata Gilib. (S. aquatica L.)»
старушок
«айстра степова, Aster amellus L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| старына́ «жовтозілля» | білоруська |
| старасце́нь | білоруська |
| senex «старий» (звідки походить наукова назва (Senecio) | латинська |
| starzeć | польська |
| ста́рец «хрестовниця» | російська |
| старина́ «жовтозілля» | російська |
| старови́на «ранник» | російська |
| starček «тс.» | словацька |
| ста́рець | українська |
| старина | українська |
| старник | українська |
| дід «хрестовниця» | українська |
| дідок «тс.» | українська |
| ді́дик «жовтозілля» | українська |
| волосник «тс.» | українська |
| стари́й | українська |
| stareček | чеська |
| starček | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України