ДІВИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ді́ва́
псл. děva «дівчина» походить з *doi-uā, для якого реконструюється первинне значення «здатна годувати груддю» або «яка ссе» (Meillet MSL 21, 45–48; Mikl. EW 44);
іє. *dhē(i)«ссати; годувати груддю», з яким пов’язане також псл. dojiti,*dětę, укр. дої́ти, дитя́, лат. fēmina «жінка», гр. ϑηλυς «жіночий», зіставляється з дінд. dēvī «богиня» (Rozwadowski Qu. gr. et I 418, проти Jagić AfSlPh 20, 434);
припускається існування в минулому складного прикметника *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)», де друга частина пов’язана з дінд. vēti «тужити за чимось», звідки виводиться *děvojьna ›*děvoja › děva (Machek ESJČ 116; Holub–Lyer 129);
р. де́ва, бр. дзе́ва, др. дѣва, п. dziewa, ч. děva, слц. deva, вл. dźowka «дочка», нл. źowka «тс.», полаб. devə «дівчина-служниця», болг. м. де́ва «дівчина», схв. дјèвōјка, слн. déva, стсл. дѣва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діва́на
«дівчина»
діва́ся
діва́ха
діви́зна
«посаг»
діви́ця
ді́вич
ді́вка
ді́вонька
діво́та
«дівчата»
(зб.)
діво́ха
діво́цтво
діво́цький
діво́ча
«кімната для служниць у панському дворі»
(заст.)
діво́чий
діво́чити
«дівувати»
діво́читися
«удавати з себе дорослу дівчину»
ді́вочка
діво́чний
діво́чча
«дівочий одяг, прикраси і под.»
діво́щина
«майно, придбане за час дівування»
дівстве́нниця
ді́вство
дівува́ння
діву́ля
діву́ся
діву́ха
ді́вця
дівча́
дівча́та
дівча́тко
дівча́чий
дівчачу́р
«залицяльник»
дівчачу́рний
ді́вчи́на
дівчи́нин
дівчини́на
ді́вчинка
дівчиня́тко
дівчи́сько
дівчу́к
«дівчина-підліток»
дівчу́р
«залицяльник; гермафродит»
доді́вчити
«зберегти невинність до заміжжя»
пі́ддівок
«дівчинка-підліток»
піддіво́ча
«тс.»
роздіво́чити
«позбавити невинності»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ва | білоруська |
| де́ва «дівчина» | болгарська |
| dźowka «дочка» | верхньолужицька |
| ϑηλυς «жіночий» | грецька |
| dēvī «богиня» | давньоіндійська |
| vēti «тужити за чимось» | давньоіндійська |
| дѣва | давньоруська |
| *dhē(i) «ссати; годувати груддю» | індоєвропейська |
| fēmina «жінка» | латинська |
| де́ва «дівчина» | македонська |
| źowka «тс.» | нижньолужицька |
| devə «дівчина-служниця» | полабська |
| dziewa | польська |
| děva «дівчина» | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| де́ва | російська |
| дјèвōјка | сербохорватська |
| deva | словацька |
| déva | словенська |
| дѣва «тс.» | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| děva | чеська |
| *doi-uā | ? |
| значення «здатна годувати груддю» | ? |
| або «яка ссе» | ? |
| *dětę | ? |
| дитя́ | ? |
| *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)» | ? |
| *děvojьna | ? |
Ді́ва (зодіакальне сузір’я)
калька латинської назви того ж сузір’я Virgo, що походить від virgo «діва, дівчина»;
р. Де́ва, бр. Дзе́ва, п. ч. слц. Panna «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ді́вка
Ді́вчина
«тс.»
Дѣва
(1642)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дзе́ва | білоруська |
| Panna «тс.» | польська |
| Де́ва | російська |
| Panna «тс.» | словацька |
| Panna «тс.» | чеська |
| virgo «діва, дівчина» | ? |
дзьо́ха «дівчина, жінка»
запозичення з польської мови;
пор. інші експресивні форми, що виникли в польській мові з dziewucha: [dzieucha, dziaucha, dziwucha, dziosa];
п. [dziocha] «дівчина», dziócha, dzioucha, dziowcha «тс.», зменш. [dzioszka, dziószka] є деформованим скороченням слова dziewucha, утвореного від dziewa «дівчина», відповідника до укр. ді́ва;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dziocha «дівчина» | польська |
| ді́ва | українська |
| інші | ? |
| dzieucha | ? |
| dziaucha | ? |
| dziwucha | ? |
| dziosa | ? |
| dziócha | ? |
| dzioucha | ? |
| dziowcha «тс.» | ? |
| dzioszka | ? |
| dziószka | ? |
| dziewa «дівчина» | ? |
ді́ти
споріднене з лит. dīle «теля, що ссе», dêls «син», лат. fīlius «тс.», fēlāre «ссати», лит. dėle «п’явка», pirmdėle «корова, що отелилася вперше», гр. ϑηλή «материнська грудь»;
про суфікс -t- в інших назвах спорідненості (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) див. Specht 226;
пізнє псл. děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов’янських мовах збірного іменника *dětь (пор. схв. [дȕjem], ч. [děť]), що походить з давнішого *doi-t- ‹*dəi-t«годоване груддю», пов’язаного з іє. *dhēi- «годувати груддю», звідки також псл. dojiti, děva, укр. дої́ти, ді́ва;
Р. де́ти, бр. дзе́ці, др. дѣти, п. dzieci, ч. děti, слц. deti, вл. dźěći, нл. źěśi, полаб. detai, болг. [де́ти], стсл. дѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездітки́ня
безді́тний
безді́тник
безді́тський
бездіту́ха
дітва́
(зб.)
дітва́га
(зб.)Ж
дітва́к
дітва́чий
дітва́ччя
діти́нський
ді́тище
ді́тка
дітни́й
діто́чий
ді́тство
ді́тський
ді́тчий
ді́цький
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ці | білоруська |
| де́ти | болгарська |
| dźěći | верхньолужицька |
| ϑηλή «материнська грудь» | грецька |
| дѣти | давньоруська |
| *dhēi- «годувати груддю» | індоєвропейська |
| fīlius «тс.» | латинська |
| dīle «теля, що ссе» | литовська |
| dėle «п’явка» | литовська |
| źěśi | нижньолужицька |
| detai | полабська |
| dzieci | польська |
| děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов'янських мовах збірного іменника *dětь (пор. схв. [дȕjem], ч. [děť]) | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| де́ти | російська |
| deti | словацька |
| дѣти | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| děti | чеська |
| dêls «син» | ? |
| fēlāre «ссати» | ? |
| pirmdėle «корова, що отелилася вперше» | ? |
| -t- (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) | ? |
| Specht | ? |
| *dəi-t «годоване груддю» | ? |
| děva | ? |
| ді́ва | ? |
дої́ти
псл. dojiti «тс.» розглядається як форма каузатива, подібна до аналогічних pojiti «поїти», gojiti «гоїти» (Sławski І 152–153; Trautmann 51);
споріднене з лтс. dêt, dêju «ссати», dêls «син», dêle «п’явка», дінд. dháyati «ссе», вірм. diem «ссу», осет. dœjun «ссати», гот. daddjan «тс.», двн. tâen (‹герм. *dējan) «годувати груддю», дшв. día «ссати», а також з дінд. dhḗnā, dhēnúḥ «дійна корова», ав. daēnu «жінка», лат. fēmina «тс.», felare «годувати груддю», fīlius «син», гр. ϑήσατο «він ссав», лит. pirm-dėle «корова, що вперше отелилася»;
іє. *dhē(i)- «ссати, годувати груддю», звідки також псл. *děva, *dětę, укр. ді́ва, дитя́;
р. дои́ть, бр. даі́ць, др. доити «годувати груддю», п. doić «доїти», ч. dojiti, слц. dojiť, вл. [dójić], dejić, нл. dojś «тс.», полаб. düiě «доїть», болг. доя́ «доїти; годувати груддю», м. дои «доїти», схв. дòjати, слн. dojíti «тс.», стсл. доити «годувати груддю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дій
«надій»
виді́йник
«той, хто відкуповує молоко»
дівни́ця
«дійниця»
дій
«доїння, надій»
дійво́
«доїння»
ді́йво
«надій; молоко»
ді́йка
ді́йливо
«тс.»
ді́йло
«тс.; місце для доїння»
ді́йна́
(прикм. жін. р.)
дійна́рка
«загорода, де доять корів»
дійни́к
«дійна худоба; дійниця»
дійни́ця
дійня́к
«дійна худоба»
доїльний
дої́льниця
«доярка»
до́йна
«тс.»
дойни́к
«дійна худоба»
дойни́ця
«дійниця»
дойня́к
«дійна худоба»
дойня́чка
«дійна корова»
дойо́к
«дійка»
дойо́нка
«дійниця»
дою́н
«надій»
(?)
доя́нка
доя́р
доя́рко
наді́й
неді́йка
«корова, що не доїться»
переді́й
поді́й
розді́й
уді́й
уді́йний
уді́йність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daēnu «жінка» | авестійська |
| даі́ць | білоруська |
| доя́ «доїти; годувати груддю» | болгарська |
| dójić | верхньолужицька |
| dejić | верхньолужицька |
| diem «ссу» | вірменська |
| daddjan «тс.» | готська |
| ϑήσατο «він ссав» | грецька |
| tâen «годувати груддю» (‹герм. *dējan) | давньоверхньонімецька |
| dháyati «ссе» | давньоіндійська |
| dhḗnā | давньоіндійська |
| доити «годувати груддю» | давньоруська |
| día «ссати» | давньошведська |
| *dhē(i)- «ссати, годувати груддю» | індоєвропейська |
| fēmina «тс.» | латинська |
| dêt | латиська |
| pirm-dėle «корова, що вперше отелилася» | литовська |
| дои «доїти» | македонська |
| dojś «тс.» | нижньолужицька |
| düiě «доїть» | полабська |
| doić «доїти» | польська |
| dojiti «тс.» | праслов’янська |
| *děva | праслов’янська |
| дои́ть | російська |
| дòjати | сербохорватська |
| dojiť | словацька |
| dojíti «тс.» | словенська |
| доити «годувати груддю» | старослов’янська |
| ді́ва | українська |
| dojiti | чеська |
| pojiti «поїти» | ? |
| gojiti «гоїти» | ? |
| dêju «ссати» | ? |
| dêls «син» | ? |
| dêle «п’явка» | ? |
| dœjun «ссати» | ? |
| dhēnúḥ «дійна корова» | ? |
| felare «годувати груддю» | ? |
| fīlius «син» | ? |
| *dětę | ? |
| дитя́ | ? |
філіа́л
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Filiálе «філіал», фр. filialе «тс.», англ. filial «філіальний» утворені від лат. fīlia «дочка», fīliālis «синовній», пов’язаних з fīlius «син», яке зводиться до *fе̄lios «немовля», спорідненого з гр. ϑηλή «материнські груди, сосок», лтс. dêls «син», псл. děva, dojiti, укр. ді́ва, дої́ти;
р. болг. филиа́л, бр. фі́лія, філія́л, п. filia, ч. слц. слн. filiálka «філіал», вл. filiala, м. схв. филиjа́ла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
філіа́льний
філіа́ція
фі́лія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| filial «філіальний» | англійська |
| фі́лія | білоруська |
| філія́л | білоруська |
| филиа́л | болгарська |
| filiala | верхньолужицька |
| ϑηλή «материнські груди, сосок» | грецька |
| fīlia «дочка» | латинська |
| fīliālis «синовній» | латинська |
| fīlius «син» | латинська |
| *fе̄lios «немовля» | латинська |
| dêls «син» | латиська |
| филиjа́ла | македонська |
| Filiálе «філіал» | німецька |
| filia | польська |
| děva | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| филиа́л | російська |
| филиjа́ла | сербохорватська |
| filiálka «філіал» | словацька |
| filiálka «філіал» | словенська |
| ді́ва | українська |
| дої́ти | українська |
| filialе «тс.» | французька |
| filiálka «філіал» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України