ДУШЕЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
душ
фр. douche «душ» походить від іт. doccia «водопровідна труба», утвореного від doccione «труба, відведення води», яке зводиться до лат. ductio (зн. в. ductionem) «відведення води, очищення», пов’язаного з dūco «веду, тягну»;
запозичення з французької мови;
р. душ, [ду́ша, душь], бр. болг. душ, п. tusz, заст. dusz;
Фонетичні та словотвірні варіанти
душова́
(кімната)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| душ | білоруська |
| душ | болгарська |
| doccia «водопровідна труба» | італійська |
| ductio «відведення води, очищення» (зн. в. ductionem) | латинська |
| tusz | польська |
| душ | російська |
| ду́ша | українська |
| душь | українська |
| douche «душ» | французька |
| doccione «труба, відведення води» | ? |
| dūco «веду, тягну» | ? |
| dusz | ? |
душа́
споріднене з лит. dvasià «дух, дихання»;
псл. duša (‹*dux-ja ‹*dhousíā);
розвиток значення аналогічний в лат. anima «вітер, подих» – «душа», у гр. ψύχω «видихаю, дму» – ψῡχή «душа»;
р. бр. болг. душа́, др. душа, п. dusza, ч. duše, слц. нл. вл. duša, полаб. dausa, м. схв. дýша, слн. dúša, стсл. доуша;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безду́шний
безду́шшя
ду́ся
«душка»
душе́вний
души́
«начинка в варениках»
(мн.)
души́ця
«душа»
(знев.)
душі́вка
«наділ землі на душу»
ду́шка
«приємна людина; [кохана людина Ж; сукня без рукавів із вирізом ззаду]»
ду́шний
«душевний»
задуше́вний
обезду́шувати
одушевля́ти
по́душ
«у достатку, досить»
поду́шне
(іст.)
поду́шний
(іст.)
поду́шник
(іст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| душа́ | білоруська |
| душа́ | болгарська |
| duša | верхньолужицька |
| ψύχω «видихаю, дму» | грецька |
| душа | давньоруська |
| anima «вітер, подих» | латинська |
| dvasià «дух, дихання» | литовська |
| дýша | македонська |
| duša | нижньолужицька |
| dausa | полабська |
| dusza | польська |
| duša (‹*dux-ja ‹*dhousíā) | праслов’янська |
| душа́ | російська |
| дýша | сербохорватська |
| duša | словацька |
| dúša | словенська |
| доуша | старослов’янська |
| duše | чеська |
| ψῡχή «душа» | ? |
бе́стія
основне слово запозичено з латинської мови книжним шляхом чи, можливо, через польське посередництво;
лат. bestia «тварина» споріднене з лтс. dvesele «дихання, душа, життя», лит. dvesti «задихатися», dvasià «дух», псл. duxъ (‹*dous-), duša ( ‹*dousja), укр. дух, душа́;
похідні форми утворено від запозиченого слова на ґрунті української і польської мов;
р. бе́стия, бр. бэ́стыя, п. bestia, ч. bestie, слц. beštia, вл. bestialski «звірячий», м. бестија, схв. бèстија, бèштија, слн. bèštija, béstija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бес
(XVIII ст.)
бествѣю
(1627)
бестиа
бестія
(XVI ст.)
бестіялський
(XVII ст.)
бестіяльський
бесті́янка
бестія́нський
бестія́рськи
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бэ́стыя | білоруська |
| bestialski «звірячий» | верхньолужицька |
| bestia «тварина» | латинська |
| dvesele «дихання, душа, життя» | латиська |
| dvesti «задихатися» | литовська |
| бестија | македонська |
| bestia | польська |
| duxъ (‹*dous-) | праслов’янська |
| бе́стия | російська |
| бèстија | сербохорватська |
| beštia | словацька |
| bèštija | словенська |
| béstija | словенська |
| дух | українська |
| бèштија | українська |
| bestie | чеська |
| dvasià «дух» | ? |
| duša ( ‹*dousja) | ? |
| душа́ | ? |
дим
псл. dymъ;
відповідає лит. dumai «дим» (мн.), лтс. dũmi, прус. dumis «тс.», гр. ϑῡμός «дух; пристрасть», лат. fūmus «дим», дінд. dhūmáh, двн. toum «тс.»;
іє. *dhū-mo-s «дим», походить від *dheu-/dhou- «вирувати, нестися клубами», поширеного суфіксом *-mo-;
цей же корінь виступає також в укр. дух, душа́, ди́хати та ін;
р. бр. дым, др. дымъ, п. ч. слц. вл. нл. dym, полаб. daim, болг. м. дим, схв. дȕм, слн. dim, стсл. дымъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безди́мний
дима́р
дима́рня
«коптильня»
дима́шка
«димчаста ластівка, Hirundo rustica»
(орн.)
дими́не́цъ
«димар»
димині́ти
«диміти, палати»
дими́стий
дими́ти
дими́тися
димі́вка
«тс.»
димі́ти
димі́тися
ди́мка
«серпанок»
димли́вий
ди́млянка
«овочі, що після сушіння відгонять димом»
ди́мний
димни́к
«димар»
димни́ця
«тс.»
ди́мня
«тс.; горно, кузня»
димова́тий
димови́й
димо́ви́ще
димува́ти
диму́чий
диму́щий
димча́стий
ди́мчатий
зади́млений
зади́млювати
«вкривати кіптявою»
здимини́ти
«пустити з димом»
зди́мі́ти
зди́мніти
«зникнути, як дим»
здимува́ти
«очиститися від диму»
зди́мчитися
«тс.»
підди́мок
«все копчене»
поди́мне
«податок від диму (=хати)»
(іст.)
поди́мний
(іст.)
подимо́вщина
поди́мщина
«тс.»
проди́млювати
продимля́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дым | білоруська |
| дим | болгарська |
| dym | верхньолужицька |
| ϑῡμός «дух; пристрасть» | грецька |
| toum «тс.» | давньоверхньонімецька |
| dhūmáh | давньоіндійська |
| дымъ | давньоруська |
| fūmus «дим» | латинська |
| dũmi | латиська |
| dumai «дим» (мн.) | литовська |
| дим | македонська |
| dym | нижньолужицька |
| daim | полабська |
| dym | польська |
| dymъ | праслов’янська |
| dumis «тс.» | прусська |
| дым | російська |
| дȕм | сербохорватська |
| dym | словацька |
| dim | словенська |
| дымъ | старослов’янська |
| дух | українська |
| dym | чеська |
| *dhū-mo-s «дим» | ? |
| *dheu-/dhou- «вирувати, нестися клубами» | ? |
| *-mo- | ? |
| душа́ | ? |
| ди́хати | ? |
души́ти «давити, пригнічувати»
паралелізм s || š і розвиток значення поки що задовільного пояснення не мають;
псл. dusiti, dusiti, пов’язані з duxъ «дух» та ін;
р. души́ть, бр. душы́ць, [дуси́ць], п. dusić, ч. dusiti, слц. dusiť, вл. dusyć, нл. dušyś, болг. душа́, м. души, схв. дýшити, гýшити, слн. dušiti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дуси́ти
«давити»
ду́скати
«душити, чавити»
душе́ники
«коржі з конопляним молоком»
душени́на
«тушковане м’ясо»
душени́ця
«тісний до задухи простір»
души́тель
души́тися
«задихатися»
заду́ха
заду́хуватий
заду́шливий
заду́шний
по́ду́ха
«духота, задуха»
пра́духа
«тс.»
приду́ха
«кисневий голод (риб); загибель риб від кисневого голоду»
удуши́тель
удушли́вий
удушні́ти
«зімліти від спеки»
уду́шшя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| душы́ць | білоруська |
| душа́ | болгарська |
| dusyć | верхньолужицька |
| души | македонська |
| dušyś | нижньолужицька |
| dusić | польська |
| dusiti | праслов’янська |
| души́ть | російська |
| дýшити | сербохорватська |
| dusiť | словацька |
| dušiti | словенська |
| дуси́ць | українська |
| гýшити | українська |
| dusiti | чеська |
| dusiti | ? |
| duxъ «дух» | ? |
ду́шка «ямка під шиєю»
очевидно, пов’язане з душа́, дух і утворене внаслідок локалізації уявлення про душу або у зв’язку з уявленням про дихальне горло (пор. м. душник «дихальне горло»);
виведення форми (Зеленин ИОРЯС 8/4, 258 – 259) з *-духа (в па́зуха) і зближення з дінд. dōḥ «передпліччя», ав. daōš «плече», перс. dōš «тс.» сумнівне;
р. [ду́шка] «тс.», [ду́шки] «шийне хутро лисиці і соболя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
душа́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daōš «плече» | авестійська |
| dōḥ «передпліччя» | давньоіндійська |
| dōš «тс.» | перська |
| ду́шка «тс.» | російська |
| ду́шки «шийне хутро лисиці і соболя» | українська |
| душа́ | ? |
| дух (пор. м. душник «дихальне горло») | ? |
| духа (в па́зуха) | ? |
фера́льний «нещасливий»
менш переконливим є зведення лат. fе̄rālis до fе̄riae «свята, спочинок» (Ernout–Meillet I 331);
лат. fе̄rālis «траурний, похоронний, належний померлим» зіставляється з лит. dvãsė, dvasiа̀ «дух, дихання, душа», укр. душа́;
запозичення з латинської мови;
р. заст. фера́льный, п. feralny;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fе̄rālis «свята, спочинок» | латинська |
| fе̄riae | латинська |
| fе̄rālis «траурний, похоронний, належний померлим» | латинська |
| dvãsė | литовська |
| dvasiа̀ «дух, дихання, душа» | литовська |
| feralny | польська |
| фера́льный | російська |
| душа́ | українська |
легкоду́шник «малий хлібець для подання бідним»
складне слово, утворене від прикметника ле́гки́й та іменника душа́;
назва пов’язана з вірою в те, що подаяния допоможе душам померлих;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́гки́й | українська |
| душа́ | українська |
по́-душ «вдосталь, досить»
очевидно, утворене з прийменника по й основи іменника душа́;
пор. р. до души́ «дуже, у найвищій мірі»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по | українська |
| душа́ | українська |
щедуше́ний «слабкий, хирлявий, хворобливий»
[щеду́шний] «тс.»;
запозичення з російської мови;
р. тщеду́шный є складним словом, перший компонент якого пов’язаний з р. ст. тщий «порожній; нікчемний; марний, даремний», а другий – з душа́;
р. тщеду́шный (заст. щаду́шный) «хирлявий, слабкий, худий», бр. [шчаду́шны] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчаду́шны «тс.» | білоруська |
| тщеду́шный | російська |
| тщий «порожній; нікчемний; марний, даремний» | російська |
| тщеду́шный «хирлявий, слабкий, худий» (заст. щаду́шный) | російська |
| тщий «порожній; нікчемний; марний, даремний» | ? |
| душа́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України