ДУСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

душа́

псл. duša (‹*dux-ja ‹*dhousíā);
споріднене з лит. dvasià «дух, дихання»;
розвиток значення аналогічний в лат. anima «вітер, подих» – «душа», у гр. ψύχω «видихаю, дму» – ψῡχή «душа»;
р. бр. болг. душа́, др. душа, п. dusza, ч. duše, слц. нл. вл. duša, полаб. dausa, м. схв. дýша, слн. dúša, стсл. доуша;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безду́шний
безду́шшя
ду́ся «душка»
душе́вний
души́ «начинка в варениках» (мн.)
души́ця «душа» (знев.)
душі́вка «наділ землі на душу»
ду́шка «приємна людина; [кохана людина Ж; сукня без рукавів із вирізом ззаду]»
ду́шний «душевний»
задуше́вний
обезду́шувати
одушевля́ти
по́душ «у достатку, досить»
поду́шне (іст.)
поду́шний (іст.)
поду́шник (іст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
душа́ білоруська
душа́ болгарська
duša верхньолужицька
ψύχω «видихаю, дму» грецька
душа давньоруська
anima «вітер, подих» латинська
dvasià «дух, дихання» литовська
дýша македонська
duša нижньолужицька
dausa полабська
dusza польська
duša (‹*dux-ja ‹*dhousíā) праслов’янська
душа́ російська
дýша сербохорватська
duša словацька
dúša словенська
доуша старослов’янська
duše чеська
ψῡχή «душа» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України