ДУКАР — ЕТИМОЛОГІЯ
ду́ка «господар, багач, князь» (заст.)
запозичення з італійської чи французької мови;
іт. duca «вождь», фр. duc «тс.» походять від лат. dux «тс.», утвореного від dūcere «очолювати, вести»;
стара форма дукс – безпосередньо з латинської або через старослов’янську і середньогрецькумови;
р. [ду́к(а)] «вельможа, знатна людина», п. duk, diuk «князь, магнат», болг. дук «герцог, принц», схв. [ду́ка] «герцог», стсл. доукъсъ «князь, вождь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дук
ду́ка
дукаcáp
«тс.»
дука́р
дукарня́
дукаря́ччя
(зб.)
дука́ч
дукі́вство
«князівство»
дукі́вщина
«князівський маєток»
ду́кош
дукс
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дук «герцог, принц» | болгарська |
duca «вождь» | італійська |
dux «тс.» | латинська |
duk «князь, магнат» | польська |
diuk «князь, магнат» | польська |
ду́к «вельможа, знатна людина» (а)] | російська |
ду́ка «герцог» | сербохорватська |
доукъсъ «князь, вождь» | старослов’янська |
duc «тс.» | французька |
dūcere «очолювати, вести» | ? |
дукс | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України