ДУКАР — ЕТИМОЛОГІЯ

ду́ка «господар, багач, князь» (заст.)

запозичення з італійської чи французької мови;
іт. duca «вождь», фр. duc «тс.» походять від лат. dux «тс.», утвореного від dūcere «очолювати, вести»;
стара форма дукс – безпосередньо з латинської або через старослов’янську і середньогрецькумови;
р. [ду́к(а)] «вельможа, знатна людина», п. duk, diuk «князь, магнат», болг. дук «герцог, принц», схв. [ду́ка] «герцог», стсл. доукъсъ «князь, вождь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дук
ду́ка
дукаcáp «тс.»
дука́р
дукарня́
дукаря́ччя (зб.)
дука́ч
дукі́вство «князівство»
дукі́вщина «князівський маєток»
ду́кош
дукс (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дук «герцог, принц» болгарська
duca «вождь» італійська
dux «тс.» латинська
duk «князь, магнат» польська
diuk «князь, магнат» польська
ду́к «вельможа, знатна людина» (а)] російська
ду́ка «герцог» сербохорватська
доукъсъ «князь, вождь» старослов’янська
duc «тс.» французька
dūcere «очолювати, вести» ?
дукс ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України