ДРОТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
дріт
запозичене з німецької мови через польське посередництво;
нвн. Draht «дріт», свн. drāt, двн. drāt(t) «тс.» пов’язується з нвн. drehen «крутити, повертати»;
р. [дрот], бр. дрот, п. drut, ст. drót, drót, нл. drot, вл. grót, ч. drát, слц. drót, схв. дрот, дрȍт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дріта́рь
дрітовач
«тс.»
дріть
«сплетений удвоє мідний дріт, вживаний для гуцульських виробів»
дрітя́ний
дрот
дрота́р
«той, хто виготовляє дріт або обв’язує дротом посуд»
дрота́рити
«працювати ремісникомдротарем»
дрота́рня
«фабрика, де виготовляють дріт»
дро́тик
«метальний спис; спиця»
дроти́на
«кусок дроту»
дроті́вка
«вудка з дроту»
дрото́ваний
дротова́ти
«тс.»
дрото́ви́й
дротомъ
(XVII ст.)
дротува́ти
«обмотувати дротом Ж; лагодити посуд ДзУЗЛП»
дротяни́й
дротяни́к
«вид черв’яка, личинка деревної блощиці; [личинка бджоли ВеНЗн]»
дротя́нка
«нагайка з дроту; (ент.) дротяник; [ліхтар, обплетений дротом]»
друта́рити
«тс.»
друта́рня
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дрот | білоруська |
| grót | верхньолужицька |
| drāt(t) «тс.» | давньоверхньонімецька |
| drot | нижньолужицька |
| Draht «дріт» | нововерхньонімецька |
| drehen «крутити, повертати» | нововерхньонімецька |
| drut | польська |
| дрот | російська |
| дрот | сербохорватська |
| drāt | середньоверхньнімецька |
| drót | словацька |
| дрȍт | українська |
| drát | чеська |
| drót | ? |
| drót | ? |
дрочи́ти «дражнити, дратувати»
етимологія неясна;
можливо, пов’язане з псл. *dьrati, *derti і відповідає лтс. dracît, dracu «лаяти, ганити», лит. drãkas «сварливий, задерикуватий», dľikti, drinkù «шаленіти, казитися»;
р. [дрочи́ть] «дратувати; пестити, гладити», [дрочи́ться] (про тварину) «упиратися, кидатися, шаленіти», бр. драчея́ «сверблячка», р.-цсл. дрочитисѧ «гордо виступати», дроченье «пиха», п. droczyć się «дражнитися» (з укр.), болг. дро́ча «ледарювати, розважатися», м. дрочи «тс.», стсл. дрочити(сѧ) «бути пихатим», дрочьнъ «сміливий, зухвалий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дрик
дрік
«ґедзь»
(ент.)
дрікови́ця
«період, коли ґедзі особливо дошкульні для тварин»
дріт
дрок
дро́ки
«глузування, дошкульні жарти»
дрокови́стий
«вередливий, дражливий»
дрокови́ця
«тс.»
дротик
«тс.»
дрочи́тися
«кидатися від укусів ґедзів (про тварину); дражнитися, сердитися»
дрочли́вий
«дратівливий»
здрік
«ґедзь»
здрок
піддро́чка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| драчея́ «сверблячка» | білоруська |
| дро́ча «ледарювати, розважатися» | болгарська |
| dracît | латиська |
| drãkas «сварливий, задерикуватий» | литовська |
| дрочи «тс.» | македонська |
| droczyć się «дражнитися» (з укр.) | польська |
| *dьrati | праслов’янська |
| дрочи́ть «дратувати; пестити, гладити» | російська |
| дрочитисѧ «гордо виступати» | русько-церковнослов’янська |
| дрочити(сѧ) «бути пихатим» | старослов’янська |
| дрочи́ться «упиратися, кидатися, шаленіти» (про тварину) | українська |
| дроченье «пиха» | українська |
| дрочьнъ «сміливий, зухвалий» | українська |
| *derti | ? |
| dracu «лаяти, ганити» | ? |
| dľikti | ? |
| drinkù «шаленіти, казитися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України