ДРОТ — ЕТИМОЛОГІЯ
дріт
запозичене з німецької мови через польське посередництво;
нвн. Draht «дріт», свн. drāt, двн. drāt(t) «тс.» пов’язується з нвн. drehen «крутити, повертати»;
р. [дрот], бр. дрот, п. drut, ст. drót, drót, нл. drot, вл. grót, ч. drát, слц. drót, схв. дрот, дрȍт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дріта́рь
дрітовач
«тс.»
дріть
«сплетений удвоє мідний дріт, вживаний для гуцульських виробів»
дрітя́ний
дрот
дрота́р
«той, хто виготовляє дріт або обв’язує дротом посуд»
дрота́рити
«працювати ремісникомдротарем»
дрота́рня
«фабрика, де виготовляють дріт»
дро́тик
«метальний спис; спиця»
дроти́на
«кусок дроту»
дроті́вка
«вудка з дроту»
дрото́ваний
дротова́ти
«тс.»
дрото́ви́й
дротомъ
(XVII ст.)
дротува́ти
«обмотувати дротом Ж; лагодити посуд ДзУЗЛП»
дротяни́й
дротяни́к
«вид черв’яка, личинка деревної блощиці; [личинка бджоли ВеНЗн]»
дротя́нка
«нагайка з дроту; (ент.) дротяник; [ліхтар, обплетений дротом]»
друта́рити
«тс.»
друта́рня
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дрот | білоруська |
| grót | верхньолужицька |
| drāt(t) «тс.» | давньоверхньонімецька |
| drot | нижньолужицька |
| Draht «дріт» | нововерхньонімецька |
| drehen «крутити, повертати» | нововерхньонімецька |
| drut | польська |
| дрот | російська |
| дрот | сербохорватська |
| drāt | середньоверхньнімецька |
| drót | словацька |
| дрȍт | українська |
| drát | чеська |
| drót | ? |
| drót | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України