ДОТЕПНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
до́втіп «дотеп, кмітливість»
запозичення з польської мови;
п. dowcip, dowcipny, ст. dofcip, dochcip, очевидно, походить від ч. důvtip «дотеп, жарт, спритність», vtip «тс.», споріднених з укр. доте́пний (з іншим ступенем чергування голосних) і, очевидно, зближених із stíhati «встромляти»;
бр. до́сціп «дотеп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
добціп
«тс.»
довстѣпъ
довтипъ
довті́пний
довтѣпъ
довципная
(XVI ст.)
довципъ
довцѣпъ
(XVII ст.)
дості́пний
доти́па
«здібність, здатність»
доті́пний
сті́пний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́сціп «дотеп» | білоруська |
| dowcip | польська |
| доте́пний (з іншим ступенем чергування голосних) | українська |
| důvtip «дотеп, жарт, спритність» | чеська |
| dowcipny | ? |
| dofcip | ? |
| dochcip | ? |
| vtip «тс.» | ? |
| stíhati «встромляти» | ? |
до́теп «жарт»
очевидно, походить від псл. dotьрьnъ «дотичний, вникливий», пов’язаного з těpati (‹*toip-) «трясти; бити», збереженим в укр. ті́па́ти, і з tipati «ударяти, дотикати», до якого зводиться ч. vtip «жарт, спритність», důvtip, слц. vtip, dôvtip «тс.»;
відношення сюди ч. stíbat «встромляти» (Machek ESJČ 577, 703) неясне;
р. недотёпа (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
доте́па
«здібність, здатність»
доте́пний
доте́пник
доте́пувати
недоте́па
недоти́па
несте́пний
«недотепний»
удоте́плений
«здібний, талановитий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dotьрьnъ «дотичний, вникливий» | праслов’янська |
| vtip | словацька |
| ті́па́ти | українська |
| vtip «жарт, спритність» | чеська |
| stíbat «встромляти» | чеська |
| tipati «ударяти, дотикати» | ? |
| důvtip | ? |
| dôvtip «тс.» | ? |
| недотёпа (з укр. ?) | ? |
сте́пний «здібний, умілий»
пов’язане з [доте́па] «здібність, здатність», доте́пний;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сті́пни́й
«тс., кмітливий, дотепний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| доте́пний | нижньолужицька |
| доте́па «здібність, здатність» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України