ДОТЕПА — ЕТИМОЛОГІЯ
до́теп «жарт»
очевидно, походить від псл. dotьрьnъ «дотичний, вникливий», пов’язаного з těpati (‹*toip-) «трясти; бити», збереженим в укр. ті́па́ти, і з tipati «ударяти, дотикати», до якого зводиться ч. vtip «жарт, спритність», důvtip, слц. vtip, dôvtip «тс.»;
відношення сюди ч. stíbat «встромляти» (Machek ESJČ 577, 703) неясне;
р. недотёпа (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
доте́па
«здібність, здатність»
доте́пний
доте́пник
доте́пувати
недоте́па
недоти́па
несте́пний
«недотепний»
удоте́плений
«здібний, талановитий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
dotьрьnъ «дотичний, вникливий» | праслов’янська |
vtip | словацька |
ті́па́ти | українська |
vtip «жарт, спритність» | чеська |
stíbat «встромляти» | чеська |
tipati «ударяти, дотикати» | ? |
důvtip | ? |
dôvtip «тс.» | ? |
недотёпа (з укр. ?) | ? |
сте́пний «здібний, умілий»
пов’язане з [доте́па] «здібність, здатність», доте́пний;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сті́пни́й
«тс., кмітливий, дотепний»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
доте́пний | нижньолужицька |
доте́па «здібність, здатність» | українська |
нетіпа́ха «неохайна, неакуратна жінка»
похідне утворення від ті́па́ти «трясти, бити, ударяти»;
первісно могло означати «такий (така), що не вміє як слід ударити (в роботі, на полюванні, в бою)»;
інший давній варіант цього кореня зберігся у формах недоте́па, до́теп (див.);
р. [нетю́па] «неохайна людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
неті́па
неті́па́нка
нетьопу́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нетю́па «неохайна людина» | російська |
ті́па́ти «трясти, бити, ударяти» | українська |
недоте́па | українська |
до́теп | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України