ДОРА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
до́ра́ «паска; проскура; їжа, яку святять на Великдень МСБГ» (кул.)
через посередництво церковнослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької;
гр. δωρα є формою множини від іменника δώρον «дар», що відповідає псл. darъ, укр. дар;
р. дopa, др. дopa, цсл. дора «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дopa
«проскура»
(XVIII ст.)
дара
«тс.»
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
δωρα є формою множини від іменника δώρον «дар» | грецька |
дopa | давньоруська |
darъ | праслов’янська |
дар | українська |
дopa | ? |
дора «тс.» | ? |
До́ра
виникло як зменшувальне до Да́рія, Дороте́я, Федо́ра і под;
пов’язання з гр. δώρον «дар, дарунок» (Сл. вл. імен 238) викликає сумнів;
р. бр. болг. м. схв. До́ра, ч. слц. слн. Dora;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́рця
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
До́ра | білоруська |
До́ра | болгарська |
δώρον «дар, дарунок» | грецька |
До́ра | македонська |
До́ра | російська |
До́ра | сербохорватська |
Dora | словацька |
Dora | словенська |
Dora | чеська |
Да́рія | ? |
Дороте́я | ? |
Федо́ра | ? |
Дорофі́й
загальне первісне значення імені – «дарований богом» (пор. відповідне укр. Богда́н);
гр. Δωρόϑεος утворене з основ іменників δωρον «дар», що відповідає псл. darъ, укр. дар, і ϑεός «бог», спорідненого з псл. dьnь, укр. день;
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
р. Дорофе́й, бр. Дарафе́й, др. Дороѳей, п. ч. Dorota, слц. Доrotej, болг. Дороте́й, схв. Dorotej, Doroteuš, слн. Doroteja, стсл. Дородѣи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ра
Доро́та
Дороте́й
Дороте́я
Дорофѣи
(1473)
Дорохте́й
До́рош
дорошенкі́вщина
(іст.)
Дороше́нко
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Дарафе́й | білоруська |
Дороте́й | болгарська |
Δωρόϑεος утворене з основ іменників δωρον «дар» | грецька |
Дороѳей | давньоруська |
Dorota | польська |
darъ | праслов’янська |
dьnь | праслов’янська |
Дорофе́й | російська |
Dorotej | сербохорватська |
Доrotej | словацька |
Doroteja | словенська |
Дородѣи | старослов’янська |
дар | українська |
день | українська |
Dorota | чеська |
ϑεός «бог» | ? |
Німфодо́ра (жіноче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Νυμφοδώρα утворене від νύμφος «наречена; молода дружина; молода жінка; німфа» та δωρον «подарунок, дар», спорідненого з вірм. tur «дар», псл. darъ, укр. дар;
р. Нимфодо́ра, бр. Німфадо́ра, болг. Нимфодо́ра, Нимфидо́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ра
Нνмфодωра
«невѣстный дар»
(1627)
Ні́мфа
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Німфадо́ра | білоруська |
Нимфодо́ра | болгарська |
Нимфидо́ра | болгарська |
tur «дар» | вірменська |
Νυμφοδώρα «наречена; молода дружина; молода жінка; німфа» | грецька |
δωρον «подарунок, дар» | грецька |
νύμφος | грецька |
darъ | праслов’янська |
Нимфодо́ра | російська |
дар | українська |
Минодо́ра (жіноче ім’я)
гр. Μηνοδώρα утворене з основ іменників μήν «місяць» і δώρον «дарунок»;
запозичення з грецької мови;
р. Минодо́ра, бр. Мінадо́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ра
Миноди́ра
(мѣсячны(й)(1627)
Нимидо́ра
Но́ра
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Мінадо́ра | білоруська |
Μηνοδώρα утворене з основ іменників μήν «місяць» | грецька |
Минодо́ра | російська |
δώρον «дарунок» | ? |
Митродо́ра (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Μητροδώρα, чол. Μητρόδωρος утворено з основ іменників μήτηρ «мати», спорідненого з лат. māter, псл. mati, укр. ма́ти «ТС.», і δωρον «дарунок», спорідненого з псл. darъ, укр. дар;
буквально означає «дарунок матері»;
р. болг. Митродо́ра, бр. Мітрадо́ра, чол. Мітрадо́р, стсл. Митродора, Митродоръ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ра
Митродаώра
«мати дара»
(1627)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Мітрадо́ра | білоруська |
Митродо́ра | болгарська |
Μητροδώρα | грецька |
māter | латинська |
mati | праслов’янська |
darъ | праслов’янська |
Митродора | старослов’янська |
ма́ти «ТС.» | українська |
дар | українська |
Μητρόδωρος утворено з основ іменників μήτηρ «мати» | ? |
δωρον «дарунок» | ? |
означає «дарунок матері» | ? |
Митродо́ра | ? |
Мітрадо́р | ? |
дор «бажання»
запозичення з румунської мови;
рум. dor «палке бажання, прагнення; сум, туга; любов» пов’язується з лат. dolor «біль, страждання, туга», dolere «журитися, страждати», яке зіставляється з лтс. dilt «зношуватися», лит. dìlti «стиратися, сточуватися»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
dolor «біль, страждання, туга» | латинська |
dilt «зношуватися» | латиська |
dìlti «стиратися, сточуватися» | литовська |
dor «палке бажання, прагнення; сум, туга; любов» | румунська |
dolere «журитися, страждати» | ? |
дор «дуже» (Дор хочеси побачити мині дитину)
очевидно, пов’язане з дор «бажання»;
до розвитку семантики пор. р. (розм.) стра́сть хо́чется «дуже хочеться»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
стра́сть «дуже хочеться» (розм.) | російська |
хо́чется «дуже хочеться» (розм.) | російська |
дор «бажання» | ? |
стра́сть «дуже хочеться» (розм.) | ? |
хо́чется «дуже хочеться» (розм.) | ? |
ча́дра́ «легке покривало, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг, залишаючи відкритими лише очі»
запозичення з тюркських мов;
тур. c̦adır «намет, шатро», аз. чадыр «тс.» походять від перс. čādir «покрив, покриття; намет»;
р. бр. чадра́, п. czadra «тс.», ч. čadrа (рідко) «тс.», болг. чадъ́р «парасолька; шатро, намет», м. чадор «тс.», схв. (заст.) ча̏дор, ча̀дор «шатро, намет»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чадыр «тс.» | азербайджанська |
чадра́ | білоруська |
чадъ́р «парасолька; шатро, намет» | болгарська |
чадор «тс.» | македонська |
čādir «покрив, покриття; намет» | перська |
czadra «тс.» | польська |
чадра́ | російська |
дор (заст.) | сербохорватська |
c̦adır «намет, шатро» | турецька |
ча̀дор «шатро, намет» | українська |
čadrа «тс.» (рідко) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України