ДОНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

до́чка́

псл. *dъkti, род. в. *dъktere;
споріднене з лит. dukte «дочка», прус. duckti, дінд. duhitá, ав. dugədar-, гот. daúhtar, нвн. Tochter, гр. ϑυγάτηρ, вірм. dustr, тох. A ckācar, В tkācer;
іє. *dhughəter-;
питання про зв’язок цієї назви з дієсловом, що означає «доїти; годувати груддю» (пор. дінд. duhitá: duh- «доїти», іє. *dheugh-) остаточно не розв’язане;
р. дочь, бр. дачка́, др. дъчи, п. córka, ст. córa, ч. dcera, ст. tci, слц. dcéra, болг. дъщеря́, [дъщи́], м. ке́рка, схв. кћȗ, слн. hčí, стсл. дъѱи;
Фонетичні та словотвірні варіанти

до́нька́
до́ньчин
до́ня
до́ця
доч
до́чер
дочі́рній
дочу́хна
до́ччи́н
па́дчерка
па́дчірка
удочери́ти
удочеря́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dugədar- авестійська
дачка́ білоруська
дъщеря́ болгарська
dustr вірменська
daúhtar готська
ϑυγάτηρ грецька
duhitá давньоіндійська
дъчи давньоруська
*dhughəter- індоєвропейська
dukte «дочка» литовська
ке́рка македонська
Tochter нововерхньонімецька
córka польська
*dъkti праслов’янська
duckti прусська
дочь російська
кћȗ сербохорватська
dcéra словацька
hčí словенська
дъѱи старослов’янська
дъщи́ українська
dcera чеська
*dъktere ?
*dъktere ?
A ?
означає «доїти; годувати груддю» (пор. дінд. duhit$á: duh- «доїти», іє. *dheugh-) ?
córa ?
tci ?

Євдокі́я

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Εὐδοκία відповідає іменникові εὐδοκία «доброзичливість», похідному від ευδοκέω «задовольняюся, схвалюю, доброзичливо ставлюся», утвореного з прикметника ἐύς «добрий» і дієслова δοκέω «уявляюся, вважаю, думаю, бажаю»;
р. Евдоки́я, Авдо́тья, бр. Еўдакі́я, др. Еудокѣя, болг. Евдо́ки́я, схв. Јевдокија, слн. Evdokija, стсл. Єγдокига;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Evdokía «бл(а)говоле́ніє» (1627)
Ві́вдя
Докі́я
До́ня
Євдо́ха
Йовдо́ха
Овдокі́я
Одокі́я
Явдо́ха
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Еўдакі́я білоруська
Евдо́ки́я болгарська
Εὐδοκία відповідає іменникові εὐδοκία «доброзичливість» грецька
Еудокѣя давньоруська
Евдоки́я російська
Јевдокија сербохорватська
Evdokija словенська
Єγдокига старослов’янська
Авдо́тья українська
ευδοκέω «задовольняюся, схвалюю, доброзичливо ставлюся» ?
ἐύς «добрий» ?
δοκέω «уявляюся, вважаю, думаю, бажаю» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України