ДОМА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
до́ма
псл. doma, відмінкова форма від domь «дім»;
здебільшого розглядається як давня форма місц. в. одн. domō (u) від основ на -u (Ильинский РФВ 74, 134; Holub–Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241);
висловлювалося припущення й про те, що це форма родового відм. одн. (Brugmann Grundriss II 2, 696; Vondrák II 4–5), аблатива одн. (ЭССЯ 5, 66–67) або наз.-знах. в. мн. (Skok І 424);
менш обґрунтоване зіставлення з дінд. amā ‹ *oma «дома», де початкове d могло з’явитися під впливом domъ «дім» (Machek ESJČ 123; Zubatý St. a čl. І 2, 86–87);
р. бр. м. схв. дóма, др. дома, п. [doma], ч. слц. вл. нл. doma, полаб. dumo, болг. дома́, слн. domá, стсл. дома;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дóма | білоруська |
дома́ | болгарська |
doma | верхньолужицька |
amā ‹ *oma «дома» | давньоіндійська |
дома | давньоруська |
дóма | македонська |
doma | нижньолужицька |
dumo | полабська |
doma | польська |
doma | праслов’янська |
дóма | сербохорватська |
doma | словацька |
domá | словенська |
дома | старослов’янська |
doma | чеська |
domь «дім» | ? |
domō (u)(Ильинский РФВ 74, 134; Holub--Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241) | ? |
domō (u)(Ильинский РФВ 74, 134; Holub--Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241) | ? |
domō (u)(Ильинский РФВ 74, 134; Holub--Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241) | ? |
domъ «дім» | ? |
дóма | ? |
дім
псл. domъ є давньою основою на -u-;
споріднене з лат. domus «дім», дінд. dámaḥ «тс.», ав. dam- «дім», гр. δόμος «будівля», δέμω «будую», лит. dimstis «маєток», гот. timrjan «будувати, споруджувати», дісл. timbr «будівельний ліс», гр. δώμα «дім», δάμαρ «хазяйка, дружина»;
іє. *dom-, *dēm-, *dṃ-, *dm- «дім, будівля»;
р. бр. болг. м. дом, др. домъ, п. слц. вл. нл. dom, ч. dům, полаб. düm, схв. дȏм (род. в. дȍма), слн. dóm, стсл. домъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездомі́вник
бездо́мний
бездо́мник
бездо́мок
додо́мку
додо́моньку
додо́мочку
додо́му
дом
до́ма
«дім»
(жін. р.)
до́ма
(присл.)
до́маки
«вдома»
дома́р
«хазяїн»
домари́ти
«сидіти вдома»
(ся)]
дома́рство
«сидіння вдома»
домаря́та
«домашні (хатня челядь)»
домата́р
домато́р
«тс.»
дома́торствувати
«хазяйнувати»
дома́ха
«житло, стоянка рибалок; перший улов поблизу стоянки»
дома́шнивий
дома́шній
дома́шність
«господарство Ж; дім із садибою Я»
доме́ць
«палац»
домі́в
«додому»
домі́вка
домі́вни́к
«домочадець»
домівни́ця
«служниця»
домі́вство
«дім»
домі́вський
домівці́
«тс.»
домі́й
«тс.»
домове́ць
«домашній грибок, Merulius lacrymans»
(слеза́вий)] Ж
домови́й
домо́ви́й
домови́к
домови́тий
домови́ще
«будівля»
домо́вний
домовни́к
«домочадець; домовик»
домо́вність
«батьківщина»
домонта́р
«домосід; [хазяїн Я]»
(заст.)
домоту́р
«тс.»
задома́шний
одома́шнювати
поді́мство
«садиба»
придо́мок
«флігель»
роздомашни́ти
рство
удо́ма
удомашни́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
dam- «дім» | авестійська |
дом | білоруська |
дом | болгарська |
dom | верхньолужицька |
timrjan «будувати, споруджувати» | готська |
δόμος «будівля» | грецька |
δώμα «дім» | грецька |
dámaḥ «тс.» | давньоіндійська |
timbr «будівельний ліс» | давньоісландська |
домъ | давньоруська |
*dom- | індоєвропейська |
domus «дім» | латинська |
dimstis «маєток» | литовська |
дом | македонська |
dom | нижньолужицька |
düm | полабська |
dom | польська |
domъ | праслов’янська |
дом | російська |
дȏм (род. в. дȍма) | сербохорватська |
dom | словацька |
dóm | словенська |
домъ | старослов’янська |
dům | чеська |
δέμω «будую» | ? |
δάμαρ «хазяйка, дружина» | ? |
*dēm- | ? |
*dṃ- | ? |
*dm- «дім, будівля» | ? |
дома́з «віл, відгодований дома»
неясне;
можливо, пов’язане з до́ма, дім (пор.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
до́ма | ? |
дім (пор.). | ? |
До́мна
через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Δομνίκα) запозичено з латинської мови;
лат. Domna утворене на основі іменника domna (domina) «пані», форми жін. р. до dominus «пан, хазяїн дому»;
р. До́мна, Домни́ка, Домни́кия, бр. болг. До́мна, стсл. Домна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ма
Дома́ня
Дома́ся
Дома́ха
До́мка
Домна
«пані»
(1627)
Домні́ка
Домні́кія
До́мця
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
До́мна | білоруська |
До́мна | болгарська |
Domna утворене на основі іменника domna «пані» (domina) | латинська |
до dominus «пан, хазяїн дому» | російська |
До́мна | російська |
Домна | старослов’янська |
Домни́ка | українська |
Домни́кия | українська |
до dominus «пан, хазяїн дому» | ? |
содо́м «крайнє безладдя, метушня, шум; (заст.) крайня аморальність, розпуста, що панують де-небудь»
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Σόδομα «Содом» (букв. «який горить») є назвою давньопалестинського міста в Йорданській долині, яке, згідно з біблійною легендою, за гріхи, розпусту й розбещеність його жителів було знищене землетрусом і сірчаним та вогненним дощем разом із трьома іншими біблійними містами (Гомо́рра, Адма і Севоїм);
р. содо́м, бр. садо́м, п. sodoma, sodomia, ч. sodoma, sodomie (мед.), слц. sodoma, sodomia, болг. содоми́я, м. содомиjа, схв. са̏дом «безодня», са̏дома «розпуста, аморальність», слн. sódoma «крайня моральна, особливо статева розпущеність», sodomíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
содо́ма
«тс.»
(розм., рідк.)
содо́мити
«шуміти; бешкетувати; безчинствувати, коїти неподобства»
содомі́я
«статева ненормальність, мужолозтво; розпуста»
(мед.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
садо́м | білоруська |
содоми́я | болгарська |
Σόδομα «Содом» (букв. «який горить») | грецька |
содомиjа | македонська |
sodoma | польська |
sodomia | польська |
содо́м | російська |
дом «безодня» | сербохорватська |
sodoma | словацька |
sodomia | словацька |
sódoma «крайня моральна, особливо статева розпущеність» | словенська |
sodomíja «крайня моральна, особливо статева розпущеність» | словенська |
дома «розпуста, аморальність» | українська |
sodoma (мед.) | чеська |
sodomie (мед.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України