ДОМА — ЕТИМОЛОГІЯ

до́ма

псл. doma, відмінкова форма від domь «дім»;
здебільшого розглядається як давня форма місц. в. одн. domō (u) від основ на -u (Ильинский РФВ 74, 134; Holub–Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241);
висловлювалося припущення й про те, що це форма родового відм. одн. (Brugmann Grundriss II 2, 696; Vondrák II 4–5), аблатива одн. (ЭССЯ 5, 66–67) або наз.-знах. в. мн. (Skok І 424);
менш обґрунтоване зіставлення з дінд. amā ‹ *oma «дома», де початкове d могло з’явитися під впливом domъ «дім» (Machek ESJČ 123; Zubatý St. a čl. І 2, 86–87);
р. бр. м. схв. дóма, др. дома, п. [doma], ч. слц. вл. нл. doma, полаб. dumo, болг. дома́, слн. domá, стсл. дома;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дóма білоруська
дома́ болгарська
doma верхньолужицька
amā ‹ *oma «дома» давньоіндійська
дома давньоруська
дóма македонська
doma нижньолужицька
dumo полабська
doma польська
doma праслов’янська
дóма сербохорватська
doma словацька
domá словенська
дома старослов’янська
doma чеська
domь «дім» ?
domō (u)(Ильинский РФВ 74, 134; Holub--Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241) ?
domō (u)(Ильинский РФВ 74, 134; Holub--Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241) ?
domō (u)(Ильинский РФВ 74, 134; Holub--Kop. 104; Hujer IF 23, 154; Zubatý AfSlPh 14, 150; Bern. I 210; Meillet Études 241) ?
domъ «дім» ?
дóма ?

дім

псл. domъ є давньою основою на -u-;
споріднене з лат. domus «дім», дінд. dámaḥ «тс.», ав. dam- «дім», гр. δόμος «будівля», δέμω «будую», лит. dimstis «маєток», гот. timrjan «будувати, споруджувати», дісл. timbr «будівельний ліс», гр. δώμα «дім», δάμαρ «хазяйка, дружина»;
іє. *dom-, *dēm-, *dṃ-, *dm- «дім, будівля»;
р. бр. болг. м. дом, др. домъ, п. слц. вл. нл. dom, ч. dům, полаб. düm, схв. дȏм (род. в. дȍма), слн. dóm, стсл. домъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бездомі́вник
бездо́мний
бездо́мник
бездо́мок
додо́мку
додо́моньку
додо́мочку
додо́му
дом
до́ма «дім» (жін. р.)
до́ма (присл.)
до́маки «вдома»
дома́р «хазяїн»
домари́ти «сидіти вдома» (ся)]
дома́рство «сидіння вдома»
домаря́та «домашні (хатня челядь)»
домата́р
домато́р «тс.»
дома́торствувати «хазяйнувати»
дома́ха «житло, стоянка рибалок; перший улов поблизу стоянки»
дома́шнивий
дома́шній
дома́шність «господарство Ж; дім із садибою Я»
доме́ць «палац»
домі́в «додому»
домі́вка
домі́вни́к «домочадець»
домівни́ця «служниця»
домі́вство «дім»
домі́вський
домівці́ «тс.»
домі́й «тс.»
домове́ць «домашній грибок, Merulius lacrymans» (слеза́вий)] Ж
домови́й
домо́ви́й
домови́к
домови́тий
домови́ще «будівля»
домо́вний
домовни́к «домочадець; домовик»
домо́вність «батьківщина»
домонта́р «домосід; [хазяїн Я]» (заст.)
домоту́р «тс.»
задома́шний
одома́шнювати
поді́мство «садиба»
придо́мок «флігель»
роздомашни́ти
рство
удо́ма
удомашни́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dam- «дім» авестійська
дом білоруська
дом болгарська
dom верхньолужицька
timrjan «будувати, споруджувати» готська
δόμος «будівля» грецька
δώμα «дім» грецька
dámaḥ «тс.» давньоіндійська
timbr «будівельний ліс» давньоісландська
домъ давньоруська
*dom- індоєвропейська
domus «дім» латинська
dimstis «маєток» литовська
дом македонська
dom нижньолужицька
düm полабська
dom польська
domъ праслов’янська
дом російська
дȏм (род. в. дȍма) сербохорватська
dom словацька
dóm словенська
домъ старослов’янська
dům чеська
δέμω «будую» ?
δάμαρ «хазяйка, дружина» ?
*dēm- ?
*dṃ- ?
*dm- «дім, будівля» ?

дома́з «віл, відгодований дома»

неясне;
можливо, пов’язане з до́ма, дім (пор.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
до́ма ?
дім (пор.). ?

До́мна

через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Δομνίκα) запозичено з латинської мови;
лат. Domna утворене на основі іменника domna (domina) «пані», форми жін. р. до dominus «пан, хазяїн дому»;
р. До́мна, Домни́ка, Домни́кия, бр. болг. До́мна, стсл. Домна;
Фонетичні та словотвірні варіанти

До́ма
Дома́ня
Дома́ся
Дома́ха
До́мка
Домна «пані» (1627)
Домні́ка
Домні́кія
До́мця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
До́мна білоруська
До́мна болгарська
Domna утворене на основі іменника domna «пані» (domina) латинська
до dominus «пан, хазяїн дому» російська
До́мна російська
Домна старослов’янська
Домни́ка українська
Домни́кия українська
до dominus «пан, хазяїн дому» ?

содо́м «крайнє безладдя, метушня, шум; (заст.) крайня аморальність, розпуста, що панують де-небудь»

через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Σόδομα «Содом» (букв. «який горить») є назвою давньопалестинського міста в Йорданській долині, яке, згідно з біблійною легендою, за гріхи, розпусту й розбещеність його жителів було знищене землетрусом і сірчаним та вогненним дощем разом із трьома іншими біблійними містами (Гомо́рра, Адма і Севоїм);
р. содо́м, бр. садо́м, п. sodoma, sodomia, ч. sodoma, sodomie (мед.), слц. sodoma, sodomia, болг. содоми́я, м. содомиjа, схв. са̏дом «безодня», са̏дома «розпуста, аморальність», слн. sódoma «крайня моральна, особливо статева розпущеність», sodomíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти

содо́ма «тс.» (розм., рідк.)
содо́мити «шуміти; бешкетувати; безчинствувати, коїти неподобства»
содомі́я «статева ненормальність, мужолозтво; розпуста» (мед.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
садо́м білоруська
содоми́я болгарська
Σόδομα «Содом» (букв. «який горить») грецька
содомиjа македонська
sodoma польська
sodomia польська
содо́м російська
дом «безодня» сербохорватська
sodoma словацька
sodomia словацька
sódoma «крайня моральна, особливо статева розпущеність» словенська
sodomíja «крайня моральна, особливо статева розпущеність» словенська
дома «розпуста, аморальність» українська
sodoma (мед.) чеська
sodomie (мед.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України