ДОК — ЕТИМОЛОГІЯ

док

зіставляється також з гол. doga, ст. dokke «канал», для яких вбачають джерело в гр. δοχή «вмістилище», пов’язаному з δέχομαι «приймати, вміщати» (Chambers 135);
гол. dok «док» походить від снідерл. docke «водостічна канава, риштак», що пов’язується з іт. doccia «тс.», пізньолат. *ductiā «водопровід, акведук», утвореними від лат. dūco «веду» (Klein 470; Kluge–Mitzka 136);
через посередництво російської і, можливо, англійської мов запозичено з голландської;
р. бр. болг. м. док, п. ч. слц. dok, схв. дȏк;
Фонетичні та словотвірні варіанти

до́кер
Етимологічні відповідники

Слово Мова
док білоруська
док болгарська
doga голландська
dok «док» голландська
δοχή «вмістилище» грецька
doccia «тс.» італійська
dūco «веду» латинська
док македонська
*ductiā «водопровід, акведук» пізньолатинська
dok польська
док російська
дȏк сербохорватська
docke «водостічна канава, риштак» середньонідерландська
dok словацька
dok чеська
dokke «канал» ?
δέχομαι «приймати, вміщати» ?

до́ки

виникло на базі словосполучень типу *до кы(ѣ) поры чи *до кы(Ѣ) добы;
р. [дока́] «доки», п. [doki, do kiej], слц. dokým, болг. докато́, м. докај, схв. [дȍк, дока, доке, доку];
Фонетичні та словотвірні варіанти

док
недо́ки
Етимологічні відповідники

Слово Мова
докато́ болгарська
докај македонська
doki польська
do kiej польська
дока́ «доки» російська
дȍк сербохорватська
dokým словацька
дока українська
доке українська
доку українська
до ?
кы ?
ѣ ?
поры ?
до ?
кы ?
Ѣ ?
добы ?

до́ка «знавець своєї справи; дойда»

р. до́ка зіставляється з лат. doctus «вчений», що походить від docere «вчити» (Преобр. І 188; Горяев 93) або вважається спорідненим з до́шлый, пов’язаним з дошел, шел ( ‹šьdlъ›‹*xīd-, xod-) (Зеленин РФВ 54, 118);
можливо, виникло в семінарському середовищі на базі гр. δόκω, δοκέω «знаю, вважаю, думаю»;
неясне;
р. до́ка;
Фонетичні та словотвірні варіанти

докови́тий «розумний, здібний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
δόκω грецька
doctus «вчений» латинська
до́ка російська
до́ка російська
з ?
до́шлый ?
дошел ?
шел ( ‹šьdlъ›‹*xīd-, xod-)(Зеленин РФВ 54, 118) ?
δοκέω «знаю, вважаю, думаю» ?

ві́дки

форма -ки, очевидно, зумовлена впливом прислівників до́ки і по́ки;
утворено з прийменника від і займенникового кореня -к-, наявного в займеннику кий;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зві́дки
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ки ?
до́ки ?
по́ки ?
від ?
к- ?
кий ?

до́кіль «доки»

результати стягнення виразу do kolě (›do kolь), що складається з прийменника do та прислівника kolě, пов’язаного з koli «коли», звідки й укр. коли́;
р. доко́ль, доко́ле, [доке́ль, доку́ль, доко́лево, доку́лева, доко́лича, доку́лича], бр. даку́ль, др. доколь, доколѣ, доколя, п. [do kiela], слц. dokial’, вл. dokelž, нл. [dokul], dokuIž, dokulaž, болг. докле́, схв. дȍклē, [дȍклā, дòкāле], слн. dokléj, dokler, стсл. доколѣ, доколи;
Фонетичні та словотвірні варіанти

до́каль
до́ків
докіля
до́кля
доко́ли
доколь
до́куль
Етимологічні відповідники

Слово Мова
даку́ль білоруська
докле́ болгарська
dokelž верхньолужицька
доколь давньоруська
dokul нижньолужицька
dokuIž нижньолужицька
dokulaž нижньолужицька
do kiela польська
доко́ль російська
дȍклē сербохорватська
dokial' словацька
dokléj словенська
dokler словенська
доколѣ старослов’янська
коли́ українська
доко́ле українська
доке́ль українська
доку́ль українська
доко́лево українська
доку́лева українська
доко́лича українська
доку́лича українська
доколѣ українська
доколя українська
дȍклā українська
дòкāле українська
доколи українська
koli «коли» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України