ДОВБАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

довба́ти «колупаючи, робити отвір, заглиблення; зубрити»

псл. *dьḷb-ati «довбати», *dьḷb-ti «довбти»;
той самий корінь з іншим ступенем вокалізму *dolbзасвідчений в укр. долобкува́ти, долото́, на́долоб, ч. dlabati, а в ступені *delbвідбитий в болг. длето́, схв. длијèто, слн. dléto;
споріднене з лит. délba «держак вил», лтс. dalba «жepдинa для розлякування риби», dalbs «тс.», dalbuôt «заганяти жердиною (рибу до сітки)», dalbât «тс.», н. dölben «бити», дангл. delfan «копати; хоронити», двн. bi-telban «закопувати», свн. delben, telben «копати»;
іє. *dhelbh- «копати, видовбувати»;
р. долба́ть, долби́ть, бр. [даўба́ць], др. дълбати, п. dłubać, ч. dlubati, dloubati, слц. dlbať, вл. dołbać, нл. dłupaś, dłypaś, болг. дълбая, м. длаби, схв. дупсти, слн. dólbsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́довбина
видо́вбувач
до́вба «рябий»
до́вбавка «тс.; той, хто довбає»
довба́к «дятел»
довбало «тс.; [дятел ВеБ, Мо]»
довба́ль
довба́льний
довба́льник
довба́льня «верстат для видовбування дірок»
до́вбаний
до́вба́нка «предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева»
довбанки́ «солом’яні або плетені з осоки черевики на дерев’яній підошві»
до́вбанці «тс.»
до́вбар «майстер, що видовбує з дерева різні предмети»
довба́рство «видовбування з дерева різних предметів»
довба́тися «щось повільно робити, возитися»
довба́ч
довба́чка «зубочистка»
довбе́нька «мала довбня; інструмент вибійника; [барабанна паличка]»
довбе́ха «йолоп; довбня; калатало»
довбе́шка «тс.»
довби́ло «інструмент для довбання, зубило»
до́вбня «великий дерев’яний молот або велика палиця з потовщенням на кінці; йолоп»
довбня́к «йолоп»
довбня́р «молотобоєць»
до́вбом
довбти́ «тс.»
довбти́ся «тс.»
довбу́н «тс.»
до́ўбинька «ополонка»
на «причепливість»
на́довба «протитанкова перешкода, вкопана в землю»
на́довбень «тс,; [йолоп]»
подовба́к «дятел»
подовба́ч «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
даўба́ць білоруська
длето́ болгарська
дълбая болгарська
dołbać верхньолужицька
delfan «копати; хоронити» давньоанглійська
bi-telban «закопувати» давньоверхньонімецька
дълбати давньоруська
*dhelbh- «копати, видовбувати» індоєвропейська
dalba «жepдинa для розлякування риби» латиська
délba «держак вил» литовська
длаби македонська
dłupaś нижньолужицька
dłypaś нижньолужицька
dölben «бити» німецька
dłubać польська
*d «довбати» праслов’янська
долба́ть російська
длијèто сербохорватська
дупсти сербохорватська
delben середньоверхньнімецька
dlbať словацька
dléto словенська
dólbsti словенська
долобкува́ти українська
долби́ть українська
dlabati чеська
dlubati чеська
dloubati чеська
*d «довбти» ?
*dolbзасвідчений ?
долото́ ?
на́долоб ?
*delbвідбитий ?
dalbs «тс.» ?
dalbuôt «заганяти жердиною (рибу до сітки)» ?
dalbât «тс.» ?
telben «копати» ?

дзьовба́к «дятел, Picus L.» (орн.)

результат контамінації [дзьоба́к] «тс.» з дієсловом довба́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзьоба́к «тс.» ?
довба́ти ?

длу́бати «копирсати; колупати»

п. dłubać «тс.» є прямим відповідником укр. довба́ти (див.);
запозичення з польської мови;
бр. длу́баць «довбати; повільно щось робити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

длубани́на «повільна робота»
длу́батися «копирсатися; повільно щось робити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
длу́баць «довбати; повільно щось робити» білоруська
dłubać «тс.» польська
довба́ти українська

до́вби́ш «литаврист» (заст.)

очевидно, результат зближення [до́бош] «барабанщик» з довбти́, довба́ти або з похідними від цих дієслів довбе́ха, довбе́шка «дерев’яний молоток; булавка»;
п. dowbysz «литаврист» (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти

до́вбишка «жінка литавриста»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dowbysz «литаврист»укр. ?) польська
до́бош «барабанщик» ?
довбти́ ?
довба́ти ?
довбе́ха ?
довбе́шка «дерев’яний молоток; булавка» ?

довбоніс «костолуз, Coccothraustes coccothraustes» (орн.)

результат видозміни форми дубоні́с «тс.» з наближенням першої частини складної назви до основи дієслова довба́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

довбоніска «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дубоні́с «тс.» ?
довба́ти ?

на́долобень «надовба; [йолоп]»

похідне утворення від основи з голосним повного творення псл. *dolb- «довбати», паралельної до основи з ступенем редукції *dъl̥b-, від якої походить звукова форма довба́ти;
значення «йолоп» розвинулось під впливом звукової подібності до слова те́лепень;
др. надолобъ «опускна колода біля воріт, тин, міська огорожа», ч. dlab «паз, жолоб», dlabati «довбати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
надолобъ «опускна колода біля воріт, тин, міська огорожа» давньоруська
*dolb- «довбати» праслов’янська
*dъl̥b- праслов’янська
довба́ти українська
те́лепень українська
dlab «паз, жолоб»«довбати» чеська
dlabati «паз, жолоб»«довбати» чеська

дя́тел «Picus» (орн.)

псл. *dętelъ/dętelь/dętьlъ;
припущення зв’язку з іє. *dent- «зуб» (Погодин Следы 200; Rječnik II 452) або з псл. *tęt(п. tętent, Brückner 112) видаються менш вірогідними;
виводиться також (Schuster-Šewc Probeheft 52 – 53) від іє. *dhen«бити, штовхати» і зіставляється з норв. [datta] (‹*danton) «стукати», [denta] «злегка штовхати»;
інші етимологи (Mikl. EW 41; Bern. I 190 – 191; Moszyński JP 33/5, 364 – 365; Булаховский ИАН ОЛЯ 7, 110) визначають *dętelь як звуконаслідувальну назву і пов’язують її з лтс. dęmu, dimt, dìmstu «гриміти, дзвеніти», стсл. дьмѣти та о-дьмѣти «відповідати (голосом), віддзвонювати» (пор. слн. odmèv «луна»);
пор. і інші назви цього птаха за тією ж ознакою довбання: укр. [довба́ч Mo, довба́ло Mo], р. [долби́лка];
пов’язувалося з псл. *delbti, *dьlbti «довбати», звідки *dьlbtьlь «той, що довбає», а згодом внаслідок старої дисиміляції (l – l ›n – l) і спрощення *dьlb-tel-› *dьnb-tel- *dьn-tel- ›dętel› (Mikkola Ursl. Gr. 104; Фасмер l 562; Sławski I 202 – 203; Machek ESJČ 111);
позаслов’янські зв’язки відсутні, і етимологія непевна;
р. дя́тел, бр. дзя́цел, др. дятьлъ, п. dzięcioł,[dzięcior, dziędziół, dziętel, dzięciel], ч. datel, [ďatei, jatel, jetel], ст. dětel, слц. ďatel, [detel’], вл. dźećele, нл. źeśele, болг. м. де́тел, схв. дјȅтао, род. дјȅтла, ст. дјȅтео, род. дјȅтела, [дèтао], слн. détel;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дє́длик
дє́дюх
дє́клик
дє́кол
дє́тьол
дяд́ьок
дя́клик
дя́тель
дя́тер
дятленя́
я́тел
я́тлик
я́тол
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзя́цел білоруська
де́тел болгарська
dźećele верхньолужицька
дятьлъ давньоруська
dęmu латиська
де́тел македонська
źeśele нижньолужицька
datta «стукати» (‹*danton) норвезька
dzięcioł польська
*dętelъ/dętelь/dętьlъ праслов’янська
tętent праслов’янська
*delbti праслов’янська
долби́лка російська
дя́тел російська
дјȅтао сербохорватська
ďatel словацька
détel словенська
дьмѣти та о-дьмѣти «відповідати (голосом), віддзвонювати» (пор. слн. odmèv «луна») старослов’янська
довба́ч Mo українська
довба́ло українська
Mo українська
dzięcior українська
dziędziół українська
dziętel українська
dzięciel українська
ďatei українська
jatel українська
jetel українська
detel' українська
дèтао українська
datel чеська
*dent- «зуб» ?
tętent ?
*dhen «бити, штовхати» ?
denta «злегка штовхати» ?
*dętelь ?
dimt ?
dìmstu «гриміти, дзвеніти» ?
і ?
*d «довбати» ?
*d «той, що довбає» ?
*d ?
dětel ?
дјȅтла ?
дјȅтео ?
дјȅтела ?

ко́вта́ч «дятел зелений, Picus (viridis L.); дятел великий, строкатий дятел, Dryobates major L. Шарл, ВеУг, ВеНЗн, ДзАтл II; повзик, Sitta europaea L. Ж» (орн.)

назви, пов’язані з [ко́вта́ти] «бити, стукати» і зумовлені тим, що дятел стукає дзьобом по дереву, здобуваючи собі поживу або видовбуючи дупло для гнізда (Воїнств.–Кіст. 214, 219; Птицы СССР 379–380, 383–384);
пор. інші, подібні з семантичного погляду назви цього птаха: [товкач, потовкач, довбало, довбар, подовбидерево, клюйдерево, дзюбдерево, дзюбодерево, дзьо́бавка, дзьоба́к] тощо;
перенесення цієї назви на повзика викликане тим, що він часто моститься в старих гніздах дятлів (Птицы СССР 526–527);
менш переконливе пояснення назви дятла як результату метатези в слові товкач, зближеному вторинно з ковта́ти (Булаховський Вибр. пр. III 236);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ковтаниць
ковтани́ця «дятел»
ковтанка
поко́втач «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́вта́ти «бити, стукати» ?
інші ?
товкач ?
потовкач ?
довбало ?
довбар ?
подовбидерево ?
клюйдерево ?
дзюбдерево ?
дзюбодерево ?
дзьо́бавка ?
дзьоба́к ?
товкач ?
ковта́ти ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України