ДНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дно
псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безде́нний
безде́нок
«вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити
«вийняти дно»
видні́вка
«бездонна бочка»
де́нниця
«дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка
«сопілка з денцем»
денчи́ще
«днище»
дне́нце
«посуд для пиття»
дни́ти
«вставляти дно»
дни́ця
«поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще
«дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик
«майстер, що виготовляє днища»
дні
«всередині»
дну́ка
«тс.; всередину»
до
«до низу»
(про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти
«вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти
«тс.»
задно́ваний
оде́нки
«залишки на дні»
оде́нок
«копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти
«поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє
«тс.»
поде́нок
«тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти
«виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| būnō «дно, глибина» | авестійська |
| дно | білоруська |
| дъ́но | болгарська |
| dno | верхньолужицька |
| dips «глибокий» | готська |
| πυφμήν «дно, низ» | грецька |
| budhnáḥ «тс.» | давньоіндійська |
| дъно | давньоруська |
| *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» | індоєвропейська |
| *dhup- | індоєвропейська |
| dwfn «тс.» | кімрська |
| dubens «дно» | латиська |
| daũba «тс.» | латиська |
| dubùs «глибокий» | литовська |
| дно | македонська |
| dno | нижньолужицька |
| Boden «дно; земля, ґрунт» | німецька |
| tief | нововерхньонімецька |
| dånü | полабська |
| dno | польська |
| dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») | праслов’янська |
| dupa | праслов’янська |
| *dъbno | праслов’янська |
| padaubis «долина» | прусська |
| дно | російська |
| днȕ | сербохорватська |
| dno | словацька |
| dnò | словенська |
| дъно | старослов’янська |
| ду́ла | українська |
| dno | чеська |
| dibens «дно, глибина» | ? |
| dibins «тс.» | ? |
| -no- | ? |
| dùbti «занурюватися» | ? |
| daubà «яр» | ? |
| dubt «занурюватися» | ? |
| дупло́ | ? |
| є | ? |
| bunō «тс.» | ? |
день
псл. dъnь «день»;
походить з іє. *di-n- «ясний, блискучий», що є суфіксальним поширенням слабого ступеня кореня *dei- «ясніти, блищати», представленого в лит. dienà «день», лтс. dìena, прус. deinan (зн. в.) «тс.»;
споріднене також з дінд. dínam «день», ірл. denus «проміжок часу», гот. sin-teins «щоденний», лат. nūndinae (мн.) «9 днів, проміжок між двома торжищами»;
іє. *dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) засвідчене в назвах неба та богів: дінд. dyáuḥ «небо», лат. deus «бог», Jovis, Juppiter, гр. Ζεύς, а також у кімр. dyw «день», псл. diviti sę, укр. диви́тися;
р. день, бр. дзень, др. дьнь, п. dzień, ч. den, слц. deň, вл. dźeń, нл. źeń. полаб. dan, болг. м. ден, схв. дȃн, слн. dán, стсл. дьнь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
девни́ця
девни́чка
демни́ця
демни́чка
«тс.»
дені́ти
«тс.»
дені́чний
де́нний
де́нни́к
«щоденник; загородка для худоби; [метелик Diurna Ж]»
денни́ця
«ранкова зірка»
денни́чка
день-де́нички
«з дня на день»
де́ньки
«оденки»
де́ньщиця
«чергова жінка в сім’ї, яка протягом дня обслуговує сім’ю за столом»
дивни́чка
дівни́цка
дне́вний
дне́вник
«тс.»
дни́на
дни́нськи
«щоранку»
дни́нцьки
«тс.»
дні́вка
«робочий день»
дні́ти
«світати»
днова́ти
«тс.»
днюва́льний
днюва́ти
дня́ми
(присл.)
дня́ний
задня́
«вдень»
напередо́дні
оде́нки
«зібрання жінок у зимові дні для рукоділля»
оде́нчичка
«жінка, що прийшла на оденки»
оде́ньки
«тс.»
передде́нь
передніва́ти
передо́день
поде́нка
(ент.)
поде́нне
поде́нний
поде́нник
поде́нщик
поде́нщина
поде́нька
«тс.»
уде́нішній
уде́нно
уде́нь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзень | білоруська |
| ден | болгарська |
| dźeń | верхньолужицька |
| sin-teins «щоденний» | готська |
| Ζεύς | грецька |
| dínam «день» | давньоіндійська |
| dyáuḥ «небо» | давньоіндійська |
| дьнь | давньоруська |
| denus «проміжок часу» | ірландська |
| dyw «день» | кімрська |
| nūndinae «9 днів, проміжок між двома торжищами» (мн.) | латинська |
| deus «бог» | латинська |
| dìena | латиська |
| dienà «день» | литовська |
| ден | македонська |
| dan | нижньолужицька |
| dan | полабська |
| dzień | польська |
| dъnь «день» | праслов’янська |
| diviti | праслов’янська |
| deinan «тс.» (зн. в.) | прусська |
| день | російська |
| дȃн | сербохорватська |
| deň | словацька |
| dán | словенська |
| дьнь | старослов’янська |
| диви́тися | українська |
| den | чеська |
| *di-n- «ясний, блискучий» | ? |
| *dei- «ясніти, блищати» | ? |
| *dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) | ? |
| Jovis | ? |
| Juppiter | ? |
| dan | ? |
бе́зна «запущене поле; погане, непридатне місце»
очевидно, результат видозміни форми [бе́зно] «безодня, провалля, прірва» ЛЧерк, утвореної з прийменника без і іменника дно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
забе́знити
«запустити (поле)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бе́зно «безодня, провалля, прірва» | ? |
| без | ? |
| дно | ? |
ви́дний «кислий, винний» (у виразі ви́дні я́бка)
результат дисимілятивної зміни звукосполучення нн у дн в словах ви́нний, *винні́вка, можливо, викликаної гіперистичною реакцією носіїв мови на характерну для ряду карпатських говорів асимілятивну зміну звукосполучення дн у нн (пор. [бі́нний] «бідний», [ла́нний] «ладний» та ін.);
друге значення слова [видні́вка], пов’язане з дно, виникло, мабуть, під впливом властивого префіксові ви- значення усування, знищування (пор. ви́бите дно);
Фонетичні та словотвірні варіанти
видні́вка
«бочка, в якій було вино Г; бездонне барило Ж»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ви́нний | ? |
| винні́вка | ? |
| видні́вка | ? |
| дно | ? |
| ви- | ? |
Деми́д
через посередництво церковнослов’янської мови запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Διομήδης є складним словом, перша частина якого пов’язана з Διόσ, род. в. від Ζεύς «Зевс», спорідненого з псл. dьnь, укр. день, диви́тися та ін., а друга містить основу дієслова μήδομαι «піклуюся, охороняю; обмірковую», етимологічно не зовсім ясного;
р. Деми́д, заст. Диомид, бр. Дзямі́д, др. Диомидъ, стсл. Диомидъ, Диомидии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Демидовъ
(прикм., 1472)
Діомидъ
«дивенъ съвѣтникъ або славно съвѣщател»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дзямі́д | білоруська |
| Διομήδης | грецька |
| Диомидъ | давньоруська |
| dьnь | праслов’янська |
| Деми́д | російська |
| Диомидъ | старослов’янська |
| день | українська |
| від Ζεύς «Зевс» | ? |
| від Ζεύς «Зевс» | ? |
| диви́тися | ? |
| μήδομαι «піклуюся, охороняю; обмірковую» | ? |
| Диомид | ? |
де́нниця (дитяча хвороба)
неясне;
пов’язувалося з псл. dъno «дно, глибина; нутрощі» і, далі, «хвороба внутрішніх органів» (Bern. I 245; Sławski І 149; Machek ESJČ 121);
зіставлялося з р.-цсл. дъгна «рана, шрам» (Потебня РФВ 7, 63);
вважається також результатом контамінації іє. *dhēiguh- «колоти, різати», звідки цсл. дъгна лит. dýgti «пробивати, проникати» та dъno «дно» (БЕР І 457);
др. дъна «подагра», н. dna «артрит», ст. denność «подагра», denna niemoc «ломота в костях», dnawa niemoc «тс.», ч. dennička «пропасниця», dna «хвороба суглобів», слц. dna «подагра», болг. дъ́на «хвороба», дна «тс.», дъно «дитяча хвороба», схв. [дна] «колька», ст. дна «хвороба», стсл. дъна «хвороба», дна «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дъ́на «хвороба» | болгарська |
| дъна «подагра» | давньоруська |
| *dhēig «колоти, різати» | індоєвропейська |
| dýgti «пробивати, проникати» | литовська |
| dna «артрит» | німецька |
| dъno «дно, глибина; нутрощі» | праслов’янська |
| дъгна «рана, шрам» | русько-церковнослов’янська |
| дна «колька» | сербохорватська |
| dna «подагра» | словацька |
| дъна «хвороба» | старослов’янська |
| дна «тс.» | українська |
| дъно «дитяча хвороба» | українська |
| дна «тс.» | українська |
| дъгна | церковнослов’янська |
| dennička «пропасниця»«хвороба суглобів» | чеська |
| dna «пропасниця»«хвороба суглобів» | чеська |
| dъno «дно» | ? |
| denność «подагра»«ломота в костях»«тс.» | ? |
| denna niemoc «подагра»«ломота в костях»«тс.» | ? |
| dnawa niemoc «подагра»«ломота в костях»«тс.» | ? |
| дна «хвороба» | ? |
де́нниця «перстач, калган, Potentilla erecta, Potentilla tormentilla» (бот.)
як назва лікарської рослини пов’язане з [дна] «матка» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дна «матка» | ? |
денщи́к «солдат у царській армії, що прислужував офіцерові»
запозичення з російської мови;
р. денщи́к утворено за допомогою суфікса -щик від день (пор. давнішу форму деньщи́к), можливо, під впливом фр. de jour «черговий», утвореного від jour «день» (пор. пізніше р. днева́льный);
бр. дзяншчык, ч. denščík, děnščik;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзяншчык | білоруська |
| денщи́к (пор. давнішу форму деньщи́к) | російська |
| щик (пор. давнішу форму деньщи́к) | російська |
| день (пор. давнішу форму деньщи́к) | російська |
| de jour «черговий» | французька |
| denščík | чеська |
| děnščik | чеська |
| jour «день» (пор. пізніше р. днева́льный) | ? |
де́нька «калюжа»
очевидно, пов’язане з дно, пор. [оде́ньки] «залишки на дні», оде́нки, поде́нки, р. подонки, п. odenki, oddenki, podenki «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| odenki | польська |
| подонки | російська |
| дно | ? |
| оде́ньки «залишки на дні» | ? |
| оде́нки | ? |
| поде́нки | ? |
| oddenki | ? |
| podenki «тс.» | ? |
діа́ріуш «щоденник, журнал» (заст.)
через посередництво польської мови запозичено з латинської;
лат. diārium «денна порція, пайка» утворено від diēs «день», спорідненого з псл. dьnь, укр. день;
п. diariusz «щоденник, книга протоколів сейму», ч. diář «щоденник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діаріушъ
(XVII ст.)
діа́руш
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| diārium «денна порція, пайка» | латинська |
| diariusz «щоденник, книга протоколів сейму» | польська |
| dьnь | праслов’янська |
| день | українська |
| diář «щоденник» | чеська |
| diēs «день» | ? |
ді́ти (ді́ну)
псл. děti «класти»;
споріднене з лит. deti, лтс. dēt «тс.», лат. fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити»), гр. τίϑημι «ставлю, кладу», двн. tōn,tuon «робити», нвн.tun «тс.», дінд. dádhāti «кладе», ав. daδāiti «тс.»;
іє. *dhe- (*dhō-/dhǝ-) «класти»;
стсл. деждѫ (1 ос. одн.) є давньою редуплікованою основою (Meillet Études 18–19; Vaillant RÉS 14, 79);
розвиток значення «класти › робити» відбувся ще в дослов’янський період (пор. лат. fēcī «вчинив», нвн. tun «робити»), пізніше розвинулося значення «говорити» (Zubatý St. a čl. І 90–102; Liewehr ZfSlPh 15, 74);
р. деть (де́ну), заде́ть, оде́ть, бр. дзець, п. [dzieć] «подіти; чинити; ткати», ч. díti «діти», слц. dieť «тс.», вл. dźeć «прясти, ткати», dźeć so «снитися», нл. źaś «прясти, ткати», болг. де́на, дя́на «діти», м. дене «тс.; вдівати, нанизувати», схв. дjȅти «сховати, подіти», слн. déti «діти», стсл. дѣти, дѣѭ «класти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вді́ти
діва́ти
заді́ти
наді́ти
«одягти»
одену́ти
о́дів
«одяг»
о́діва
«тс.»
одіва́ння
одіва́ти
одіва́чка
«одяг, одежина»
одіве́ць
«той, хто одягає»
оді́вка
«покривало»
о́діво
«одяг»
оді́ння
о́дінок
о́дінь
оді́ти
оді́тний
«добре одягнений»
оді́я
«тс.»
одія́ло
«ковдра; [одяг Ж]»
одія́льце
(зменш.)
одія́ння
оді́яти
поді́ти
проді́ти
«всилити»
роздіва́ти
розді́ти
узді́ти
«одягти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daδāiti «тс.» | авестійська |
| дзець | білоруська |
| де́на | болгарська |
| dźeć «прясти, ткати»«снитися» | верхньолужицька |
| dźeć so «прясти, ткати»«снитися» | верхньолужицька |
| τίϑημι «ставлю, кладу» | грецька |
| tōn | давньоверхньонімецька |
| dádhāti «кладе» | давньоіндійська |
| *dhe- «класти» (*dhō-/dhǝ-) | індоєвропейська |
| fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити») | латинська |
| dēt «тс.» | латиська |
| deti | литовська |
| дене «тс.; вдівати, нанизувати» | македонська |
| źaś «прясти, ткати» | нижньолужицька |
| dzieć «подіти; чинити; ткати» | польська |
| děti «класти» | праслов’янська |
| деть (де́ну) | російська |
| дjȅти «сховати, подіти» | сербохорватська |
| dieť «тс.» | словацька |
| déti «діти» | словенська |
| деждѫ (1 ос. одн.)(Meillet Études 18--19; Vaillant RÉS 14, 79) | старослов’янська |
| дѣти | старослов’янська |
| заде́ть | українська |
| оде́ть | українська |
| дя́на «діти» | українська |
| дѣѭ «класти» | українська |
| díti «діти» | чеська |
| tuon «робити» | ? |
| нвн.tun «тс.» | ? |
| значення «класти › робити» | ? |
| значення «говорити» | ? |
дньо́вка «одноденна зупинка на відпочинок; [день відпочинку Ж]»
запозичення з російської і з польської мов;
р. днёвка «одноденна зупинка», п. dniówka «день відпочинку» утворені від р. день, п. dzień «день», що відповідають укр. день (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dniówka «день відпочинку» | польська |
| dzień «день» | польська |
| днёвка «одноденна зупинка» | російська |
| день | російська |
| день | українська |
до́нник «буркун, Melilotus Adans, Melilotus officinalis; яловець козацький, Juniperus sabina L. » (бот.)
пов’язується з др. дъна (хвороба), р. [до́нная] «тс.», оскільки буркун використовувався як лікарська рослина (Меркулова Очерки 85–86; Анненков 212);
не виключено також, що слово виникло внаслідок деетимологізації та зближення на основі звукової подібності з дно, до́нний іншої назви цієї ж рослини р. до́йник;
(тоді р. донная трава́ може бути результатом видозміни назви дойная трава), оскільки буркун – прекрасна кормова рослина з молокогінними властивостями (пор. Кримський Звенигородщина 347; Анненков 213; Шейк. І 137);
зіставлялося також безпосередньо з дно та з р. дя́тлина (Горяев 94; Доп. 2, 10);
р. до́нник «буркун; таволга, Spiraea ulmaria L.; зозулинець, Orchis militaris L. та ін.», донная трава «буркун»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дъна (хвороба) | давньоруська |
| до́нная «тс.» | російська |
| до́йник | російська |
| дя́тлина | російська |
| донная «буркун» | українська |
| дно | ? |
| до́нний | ? |
| дно | ? |
| до́нник «буркун; таволга, Spiraea ulmaria L.; зозулинець, Orchis militaris L. та ін.» | ? |
Дорофі́й
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
гр. Δωρόϑεος утворене з основ іменників δωρον «дар», що відповідає псл. darъ, укр. дар, і ϑεός «бог», спорідненого з псл. dьnь, укр. день;
загальне первісне значення імені – «дарований богом» (пор. відповідне укр. Богда́н);
р. Дорофе́й, бр. Дарафе́й, др. Дороѳей, п. ч. Dorota, слц. Доrotej, болг. Дороте́й, схв. Dorotej, Doroteuš, слн. Doroteja, стсл. Дородѣи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ра
Доро́та
Дороте́й
Дороте́я
Дорофѣи
(1473)
Дорохте́й
До́рош
дорошенкі́вщина
(іст.)
Дороше́нко
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дарафе́й | білоруська |
| Дороте́й | болгарська |
| Δωρόϑεος утворене з основ іменників δωρον «дар» | грецька |
| Дороѳей | давньоруська |
| Dorota | польська |
| darъ | праслов’янська |
| dьnь | праслов’янська |
| Дорофе́й | російська |
| Dorotej | сербохорватська |
| Доrotej | словацька |
| Doroteja | словенська |
| Дородѣи | старослов’янська |
| дар | українська |
| день | українська |
| Dorota | чеська |
| ϑεός «бог» | ? |
ду́нька «плітка, плотиця, Leuciscus rutilus (або erythrophthalmus) Ж; підуст звичайний, Chondrostoma našus L. ВеНЗн» (іхт.)
давніше *донка, пов’язане з дно (пор. бр. [дня́нка] «тс.») і вторинно зближене з жіночим ім’ям [До́нька, Ду́нька];
плітка держиться здебільшого коло дна;
п. [dunka, duńka] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ду́нка
«плотиця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dunka «тс.» (з укр.) | польська |
| duńka «тс.» (з укр.) | польська |
| донка | ? |
| дно (пор. бр. [дня́нка] «тс.») | ? |
Зінаї́да
гр. Ζηναϊς (род. в. Ζηναϊδος) є жіночим ім’ям, утвореним від Ζεύς (род. в Ζηνός) «Зевс», спорідненого з дінд. dyāúḥ «бог», лат. dies «день», псл. dьnь, укр. день;
р. болг. Зинаи́да, бр. Зінаі́да, ч. Zinaida, слц. Zina, стсл. Зинаида – через церковнослов’янську мову запозичено з грецької;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Зене́йда
Зина
(1627)
Зинаїда
Зинаї́да
Зі́нька
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Зінаі́да | білоруська |
| Зинаи́да | болгарська |
| Ζηναϊς | грецька |
| Ζεύς | грецька |
| dьnь | праслов’янська |
| Зинаи́да | російська |
| Zina | словацька |
| Зинаида | старослов’янська |
| день | українська |
| Zinaida | чеська |
зли́день «бідняк»
складне слово, утворене з прикметника злий та іменника день;
форма однини виникла пізніше від множинної форми зли́дні (‹злиї дні);
р. [злы́день], бр. злы́дзенъ, п. złydnia;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злиде́нний
злиде́нник
зли́дні
«бідність; біднота»
зли́дніти
злидно́та
«біднота»
злиднюва́ти
злидня́к
злидня́цький
зли́дяний
озлидні́ти
роззли́дні
«дуже нещасливі дні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| злы́дзенъ | білоруська |
| złydnia | польська |
| злий | ? |
| день | ? |
| зли́дні (‹злиї дні) | ? |
| злы́день | ? |
на́ськи «свято четвертого дня після Великодня»
результат скорочення сполуки [На́ськи Вели́кдень] «тс.» тж, яка утворилася з [На́вський Вели́кдень] «четвер у Великодньому тижні, Великдень покійників» у зв’язку з деетимологізацією слова [на́вський] «мертвецький», похідного від [на́вка] «мавка», і зближенням його з на́ський «наш»;
пор. р. [на́вский день] «проводи, поминки», [на́ский день] «тс.» при [на́ский] «наш»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́вский день «проводи, поминки» | російська |
| На́ськи «тс.» | ? |
| Вели́кдень «тс.» | ? |
| На́вський «четвер у Великодньому тижні, Великдень покійників» | ? |
| Вели́кдень «четвер у Великодньому тижні, Великдень покійників» | ? |
| на́вський «мертвецький» | ? |
| на́вка «мавка» | ? |
| на́ський «наш» | ? |
| на́вский день «проводи, поминки» | ? |
| на́ский «тс.» | ? |
| день «тс.» | ? |
| на́ский «наш» | ? |
меридіа́н
запозичення з західноєвропейських мов;
н. Meridián, фр. méridian, англ. meridian походять від лат. merῑdiānus «полуденний, південний», пов’язаного з merῑdiēs «полудень; південь; середина», що складається з основ прикметника medius «середній», спорідненого з гот. midjis «тс.», псл. *medja «межа», укр. межа́, та іменника diēs «день», спорідненого з дінд. dyám, псл. dьnь, укр. день «тс.»;
р. болр. меридиа́н, бр. мерыдыя́н, п. merydian, ч. слц. слн. meridián, вл. meridian, м. меридија́н, схв. меридијāн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
меридіона́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| meridian | англійська |
| мерыдыя́н | білоруська |
| меридиа́н | болгарська |
| meridian | верхньолужицька |
| midjis «тс.» | готська |
| dyā́m | давньоіндійська |
| merῑdiānus «полуденний, південний» | латинська |
| merῑdiēs «полудень; південь; середина» | латинська |
| medius «середній» | латинська |
| diēs | латинська |
| меридија́н | македонська |
| Meridián | німецька |
| merydian | польська |
| *medja «межа» | праслов’янська |
| dьnь | праслов’янська |
| меридùјāн | сербохорватська |
| meridián | словацька |
| meridián | словенська |
| межа́ «день» | українська |
| день «тс.» | українська |
| méridian | французька |
| meridián | чеська |
| меридиа́н | ? |
розидня́тися «розвиднятися»
похідне утворення від день, зумовлене впливом форми розвидня́тися;
можливо, калька польського відповідника;
п. rozednieć się «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rozednieć się «тс.» | польська |
| день | українська |
| розвидня́тися | українська |
повше́дний «повсякденний, щоденний, звичайний»
запозичення з польської мови;
п. powszedni, [powszedny], як і слц. заст. povšedný «тс.», утворене з прийменника ро «по», давньої займенникової основи wsze- «все-» та основи іменника dzień «день» (мн. dni), якому відповідає укр. день;
бр. ст. повшедный «тс.» (1561);
Фонетичні та словотвірні варіанти
повшедный
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| powszedni | польська |
| powszedny | польська |
| ро «по» | польська |
| dzień «день» (мн. dni) | польська |
| день | українська |
у́тредня «ранкова церковна служба»
результат фонетичної видозміни слова у́треня «тс.» під впливом день або внаслідок дисиміляції подвійного -нн- в *утрення;
розглядається менш імовірне стягнення сполучення утро дня (Бі);
Фонетичні та словотвірні варіанти
утродній
«ранковий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́треня «тс.» | українська |
| день | українська |
| *утрення | українська |
Юпі́тер «верховний бог неба в давньоримській міфології; назва найбільшої планети Сонячної системи»
запозичення з латинської мови;
лат. Juppǐter (давніше Jūpǐter, род. в. одн. Jovis) «Юпітер, бог небесного світила; (поет.) небо, повітря» продовжує давніше Jūpǐter (‹ *Di̯eu pǝter), іcторично кличний відмінок, і є складним словом, перша частина якого споріднена з гр. Ζεύς «Зевс (верховний бог у греків)», дінд. dyāúḥ «небо; день»;
іє. *d(i)i̯ēus «небо; день» (від іє. основи *dei̯eu̯(o)- «той, що сяє», пор. лат. deus «бог», пов’язане також із псл. dьnь, укр. день);
друга частина -piter пов’язана з лат. pater «батько»;
юпі́тер «рід електроламп» походить від н. «Júpiter» (lampe), назви фірми, що виготовляла такі лампи;
р. болг. Юпи́тер, юпи́тер, бр. Юпі́тэр, юпі́тэр, п. Jupiter, jupiter, ч. слц. Jupiter, схв. Jу̀питер;
Фонетичні та словотвірні варіанти
юпі́тер
«потужний електричний освітлювальний прилад»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Юпі́тэр | білоруська |
| Юпи́тер | болгарська |
| Ζεύς «Зевс (верховний бог у греків)» | грецька |
| dyāúḥ «небо; день» | давньоіндійська |
| *d(i)i̯ēus «небо; день» (від іє. основи *dei̯eu̯(o) | індоєвропейська |
| Juppǐter «Юпітер, бог небесного світила; (поет.) небо, повітря» (давніше Jūpǐter, род. в. одн. Jovis) | латинська |
| deus «бог» | латинська |
| pater «батько» | латинська |
| Jupiter | польська |
| jupiter | польська |
| dьnь | праслов’янська |
| Юпи́тер | російська |
| Jу̀питер | сербохорватська |
| Jupiter | словацька |
| день | українська |
| юпи́тер | українська |
| юпі́тэр | українська |
| Jupiter | чеська |
| deus «бог» | ? |
| -piter | ? |
| юпі́тер «рід електроламп» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України