ДИКТУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

дикта́т

запозичення з латинської мови;
лат. dictātus є дієприкметником мин. ч. від дієслова dictāre «часто говорити, повторювати; диктувати, наказувати», пов’язаного з dīcere «говорити», dicāre «проголошувати; присвячувати», спорідненими з оск. deikum, deicum «говорити», дінд. diśáti «показує», хет. tekkuššami «показую», гр. δείκνυμι «тс.», гот. ga-teihan «оголошувати», дангл. toecan «показувати, вчити»;
р. дикта́т, диктова́ть, бр. дыкта́т, дыктава́ць, п. dyktat, dyktować, ч. diktát «диктант», diktovati, слц. diktát «диктант», diktovať, вл. diktat, diktować, нл. diktat, diktowaś, болг. дикта́т, дикту́вам, м. дикта́т, дикти́ра, схв. дùктāт «диктат, диктант», дȕктовати, дикти́рати, слн. diktát «диктант, диктат», diktírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дикта́нт
диктат
диктатор
дикта́тор
дикта́торство
дикта́торствувати
диктату́ра
диктовати (XVII ст.)
дикто́вка
диктува́ти
диктура
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дыкта́т білоруська
дикта́т болгарська
diktat верхньолужицька
diktować верхньолужицька
ga-teihan «оголошувати» готська
δείκνυμι «тс.» грецька
toecan «показувати, вчити» давньоанглійська
diśáti «показує» давньоіндійська
dictātus латинська
дикта́т македонська
diktat нижньолужицька
diktowaś нижньолужицька
deikum оскська
dyktat польська
dyktować польська
дикта́т російська
дùктāт «диктат, диктант» сербохорватська
diktát «диктант» словацька
diktovať «диктант» словацька
diktát «диктант, диктат» словенська
diktírati «диктант, диктат» словенська
диктова́ть українська
дыктава́ць українська
дикту́вам українська
дикти́ра українська
дȕктовати українська
дикти́рати українська
tekkuššami «показую» хетська
dictāre «часто говорити, повторювати; диктувати, наказувати» чеська
diktát «диктант» чеська
diktovati «диктант» чеська
dictāre «часто говорити, повторювати; диктувати, наказувати» ?
dīcere «говорити» ?
dicāre «проголошувати; присвячувати» ?
deicum «говорити» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України