ДИБАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ди́бати «ходити повільно і незграбно, ходити на ходулях; дріботіти, чимчикувати Ж»
псл. dybati «ходити з метою що-небудь знайти; ходити, оглядаючи місцевість; обстежувати», давніше «шукати чого-небудь під ногами; копирсати землю, болото чи сніг, шукаючи чогонебудь; колупати; тикати; робити заглибини», ітератив до *dъbati «тс»., далі пов’язане з dъbrь «долина, ущелина», стсл. дъбрь «тс.», укр. де́бр(а) «яр, улоговина», болг. [дъбок] «глибокий»;
споріднене з р. [дю́ба́ть] «клювати, дзьобати», п. ст. dziubać «видовбувати», лит. dubùs «глибокий», dùbti «ввалюватися, впадати; осідати», гот. diups «глибокий», двн. tiof «тс.»;
іє. *dheub(h)-/ dhub(h)- «глибокий, порожній; заглибина; кіл; клин; бити»;
іменникові значення «палиця, жердина, ходуля» розвинулись на основі значення «тикати, копирсати», значення «дерев’яна колода з заглибинами для ніг» – на основі значення «видовбувати»;
р. [ды́бать] «іти, ходити, крокувати; іти тихо; Іти нетвердо, невпевнено, з труднощами; іти швидко, великими кроками; ходити без мети, швендяти, тинятися; ставати навшпиньки, ходити навшпиньках; стояти без діла, стовбичити; гойдати, хитати, розгойдувати; гойдатися на гойдалці; дрімати, клювати носом», бр. ды́баць «ступати, піднімаючись навшпиньки; шкандибати; іти, ходити», др. дыбати «ходити крадькома», п. dybać «чигати, чатувати, цілитися; (заст.) іти обережно, крадькома, підстерігати; прямувати; обережно підходити, повільно переслідувати; [досягти, зустріти; іти поволі, раз у раз обертаючись; іти в темряві]», нл. dybaś «штовхати, штрикати; попадати; рухати, стукати (про серце), битися», схв. dibati se «хитатися, коливатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
видиба́ти
«важко виходити, важко сходити нагору»
ви́дибуляти
«важко зійти нагору»
диб
диб-диб
(вигук, що відображає переступання ніг)
ди́ба
«знаряддя катувань»
(іст.)
ди́ба
«сторчма»
ди́бан
«хто погано ходить»
дибе-дибе
диби́
(у виразі ста́ти на диби́)
ди́би
«ходулі; (іст.) колодки, які накладали на ноги арештантів; [триніг для підвішування колиски Л]»
ди́би́тися
«ставати дибом; ставати на диби»
диби́ці
«тс.»
дибка́
«на диби»
ди́бка
«ніжка у стола; підставка»
ди́бки
«тс.»
дибки-дибки
ди́бки-ди́бки
«навшпиньках»
ди́бом
«тс.»
ди́бо́шки
(у виразі на ди́бо́шках «навшпиньках»)
дибу
дибу
(приспів у пісні)
дибула́
(у виразі дибула́ ста́ти «стати дибом»)
дибу́лі
«на диби»
дибу́ль
дибуль-дибуль
«тс.»
дибуля́ка
дибуля́ти
«ходити повільно, шкандибати»«тс.»
дибу́ні
«ходити»
(дит.)
дибу́сі
«тс.»
ди́бці
зди́бати
«зустріти; забити в колодки»
зди́бити
«підняти вгору»
зди́блений
зди́блювати
зди́бочки
(у виразі на зди́бочках «навшпиньках»)
навди́башках
«навшпиньках»
навди́башки
«навшпиньки»
навзди́бешки
«тс.»
навзди́бцах
«навшпиньках»
нади́бати
«зустріти, знайти»
нади́бках
«навшпиньках»
нади́бки
«навшпиньки»
надибок
«дибом»
назди́б
«назустріч»
подибати
«поплентатись; зустріти, знайти»
придибати
«приплентатись; [піймати, захопити, застигти Нед]»
придиба́ха
«вигадка, небилиця Л; схильність Нед»
приди́ба́чка
«пригода»
приди́ба́шка
«тс.; привід Нед»
при́дибка
«епілепсія; біль у животі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ды́баць «ступати, піднімаючись навшпиньки; шкандибати; іти, ходити» | білоруська |
| дъбок «глибокий» | болгарська |
| diups «глибокий» | готська |
| tiof «тс.» | давньоверхньонімецька |
| дыбати «ходити крадькома» | давньоруська |
| *dheub(h)-/ dhub(h)- «глибокий, порожній; заглибина; кіл; клин; бити» | індоєвропейська |
| dubùs «глибокий» | литовська |
| dybaś «штовхати, штрикати; попадати; рухати, стукати (про серце), битися» | нижньолужицька |
| dziubać «видовбувати» | польська |
| dybać «чигати, чатувати, цілитися; (заст.) іти обережно, крадькома, підстерігати; прямувати; обережно підходити, повільно переслідувати; [досягти, зустріти; іти поволі, раз у раз обертаючись; іти в темряві]» | польська |
| dybati «ходити з метою що-небудь знайти; ходити, оглядаючи місцевість; обстежувати» | праслов’янська |
| дю́ба́ть «клювати, дзьобати» | російська |
| ды́бать «іти, ходити, крокувати; іти тихо; Іти нетвердо, невпевнено, з труднощами; іти швидко, великими кроками; ходити без мети, швендяти, тинятися; ставати навшпиньки, ходити навшпиньках; стояти без діла, стовбичити; гойдати, хитати, розгойдувати; гойдатися на гойдалці; дрімати, клювати носом» | російська |
| dibati se «хитатися, коливатися» | сербохорватська |
| дъбрь «тс.» | старослов’янська |
| де́бр(а) «яр, улоговина» | українська |
| *dъbati «тс» | ? |
| dъbrь «долина, ущелина» | ? |
| tiof «тс.» | ? |
| dziubać «видовбувати» | ? |
| dùbti «ввалюватися, впадати; осідати» | ? |
| значення «палиця, жердина, ходуля» | ? |
| значення «тикати, копирсати» | ? |
| значення «видовбувати» | ? |
набаду́рати «знайти»
очевидно, пов’язане з [баду́ритися] «штовхатися (вештатися)», як нади́бати «знайти» пов’язане з ди́бати, найти́, нахо́дити з іти́, ходи́ти, п. naleźć «знайти» з leźć «лізти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| naleźć «знайти» | польська |
| leźć «лізти» | польська |
| баду́ритися «штовхатися (вештатися)» | українська |
| нади́бати «знайти» | українська |
| ди́бати | українська |
| найти | українська |
| нахо́дити | українська |
| іти | українська |
| ходи́ти | українська |
канди́ба «шкапа»
можливо, результат поєднання словотворчого компонента ка(н-) (того самого, що і в ка́верза, ка́діб та ін.) і основи дієслова ди́бати «ходити на ходулях, ходити повільно і незграбно, витягуючи ноги»;
не зовсім ясне;
п. [kandyba] «шкапа, худа й велика коняка; велика й худа жінка; кульгава людина» (з укр.);
р. [канды́ба] «кульгава людина», [кандыба́тъ] «кульгати, повільно щось робити», бр. канды́ба «кульгава людина, [повільна людина]» кандыбаць «кульгати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
канди́бистий
«високий, худий»
канди́бити
«повільно працювати»
кандю́га
«тс.»
кандюги́
«ноги»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канды́ба «кульгава людина, [повільна людина]»«кульгати» | білоруська |
| kandyba | польська |
| канды́ба «кульгава людина» | російська |
| кандыба́тъ «кульгати, повільно щось робити» | російська |
| ка(н-) «ходити на ходулях, ходити повільно і незграбно, витягуючи ноги» (того самого, що і в ка́верза, ка́діб та ін.) | ? |
| ди́бати | ? |
шкандиба́ти «кульгати»
не зовсім ясне;
можливо, результат формального й семантичного перетворення в бурсацькому арго лат. scandō «підіймаюся; скандую, розмірено читаю вірш»;
не зовсім переконливе пов’язання (Фасмер–Трубачев IV 446) з ди́бати;
р. [шкандыба́ть], п. [szkandybać] «шкандибати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пошканда́ти
«ударившись кінцем об землю, перевернутися (про палицю)»
шкан-ди́бки
«дитяча гра»
шканди́ба
«кривий, кульгавий»
шкандиба́йло
«кривий, кульгавий»
шкандиба́л
«кульгавий; усе, що змушує кульгати, шкандибати (напр., горілка тощо)»
шканди́бенко
«син шкандиби»
шкандибі́вна
«дочка шкандиби»
шканду́лька
«глузлива назва кривої людини»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| scandō «підіймаюся; скандую, розмірено читаю вірш» | латинська |
| szkandybać «шкандибати» | польська |
| шкандыба́ть | російська |
| ди́бати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України