ДЗЮРКОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
дзюр (вигук, що передає дзюрчання води)
північнослов’янське звуконаслідувальне утворення, паралельне до цю́рити;
р. журча́ть, бр. дзюрча́ць, журча́ць, п. ziurzyć «іти (про дощ)», ч. zurčet «дзюрчати» (з рос.), слц. džurdžať, dzurčať, вл. žurčeć «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джорґа́нити
«тс.»
джурі́ти
«текти струмком»
джурка́нити
джурча́ти
«текти з шумом»
джю́ркало
джюрка́нити
«лити; дудлити, багато пити»
джюрка́ч
дзюр
«джерело»
дзю́рити
«текти струмком»
дзюрка́ч
дзю́ркіт
«шум від протікання води»
дзю́ркнути
«политися струмком»
дзюрко́м
«струмком»
дзюркота́ти
дзюркоті́ти
«тс.»
дзюркотли́вий
дзюрко́тонька
«вода, що дзюрчить»
дзюро́к
«цівка; [струмок, що витікає з криниці по дерев’яному жолобу МСБГ]»
дзюрча́ти
«текти з шумом»
дзюрчли́вий
чюрка́ч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзюрча́ць | білоруська |
| žurčeć «тс.» | верхньолужицька |
| ziurzyć «іти (про дощ)» | польська |
| журча́ть | російська |
| džurdžať | словацька |
| dzurčať | словацька |
| журча́ць | українська |
| zurčet «дзюрчати» (з рос.) | чеська |
| цю́рити | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України