ДЖИҐУН — ЕТИМОЛОГІЯ

джиґу́н «баламут; п’яниця, франт»

менш імовірне зіставлення з кабардинськ. gėgun «жартувати, грати» (Л. Г. Лопатинский, Сб. материалов для описания местностей и племен Кавказа, XII, 2, Тифлис, 1891, 53–54);
можливо, пов’язане з [джи́гати];
не зовсім ясне;
бр. джыгу́н «верткий», [жигун] «жвавий, швидкий; ябедник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

джиґунова́тість
джигу́нство
жига́н «тс.»
жигу́н
Етимологічні відповідники

Слово Мова
джыгу́н «верткий» білоруська
жигун «жвавий, швидкий; ябедник» українська
gėgun «жартувати, грати» ?
джи́гати ?

джиґу́н «їжа з сирівцю»

очевидно, пов’язане з [джи́гати] «хльостати, кусати»;
назва могла бути зумовлена різким смаком сирівцю;
слц. džganec, žganec «вид їжі», нл. žaglaty «гострий (про їжу)»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
žaglaty «гострий (про їжу)» нижньолужицька
džganec «вид їжі» словацька
žganec «вид їжі» словацька
джи́гати «хльостати, кусати» ?

джаґа́н «кирка, мотика»

Lokotsch 31. – Пор. чека́нити;
Bezlaj ESSJ I 77;
Skok I 289;
Holub–Lyer 116;
Holub–Kop. 89;
Machek ESJČ 93;
Brückner 75;
варіант джиґу́н виник на українському ґрунті внаслідок зближення з джи́гати. – Sławski І 115;
чаг. чакан «бойова сокира», кирг. чекан «тс.», дтюрк. čоүаn «палка з загнутим кінцем, ковінька», čögän «тс.» пов’язані з тур. çakmak «бити, вбивати (цвяхи і под.)»;
запозичення з тюркських мов;
р. чека́н «кайло; інструмент для карбування; карбоване зображення; карбування; [молоток з довгою ручкою]», бр. чака́н «інструмент для карбування; карбоване зображення», др. чеканъ «кайло, кирка», п. dżagan «тс.», czagan «тс.; музичний інструмент» (з музичного арго), czakan, czekan «тс.», ч. [čagani «кайло; кована палка; музичний інструмент», čakan(a), čekan(a) «тс.», слц. čakan «кирка, мотика», болг. м. чека́н «молоток», схв. чàканац «тс.», слн. čekàn «ікло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

джyґа́н
джиґу́н «тс.»
джоґа́н «палка з залізним наконечником, якою відштовхуються при катанні на санках та ковзанах»
джуга́н
джуґа́тися «відштовхуватися палкою з залізним наконечником під час катання»
чека́н «тс.; кайло; бойова сокира»
чука́н «кайло»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чака́н «інструмент для карбування; карбоване зображення» білоруська
чека́н «молоток» болгарська
чеканъ «кайло, кирка» давньоруська
чека́н «молоток» македонська
dżagan «тс.»«тс.; музичний інструмент»«тс.» (з музичного арго), czakan, czekan польська
czagan «тс.»«тс.; музичний інструмент»«тс.» (з музичного арго), czakan, czekan польська
чека́н «кайло; інструмент для карбування; карбоване зображення; карбування; [молоток з довгою ручкою]» російська
чàканац «тс.» сербохорватська
čakan «кирка, мотика» словацька
čekàn «ікло» словенська
čagani «кайло; кована палка; музичний інструмент»«тс.» чеська
čakan(a) «кайло; кована палка; музичний інструмент»«тс.» чеська
čekan(a) «кайло; кована палка; музичний інструмент»«тс.» чеська

дже́ґи «остень, палка з гачком (для рибальства)»

неясне;
пор. також болг. же́гол «кілок, до якого прив’язують худобу», джи́гля «тс.», м. жегол «паличка, що закріплює шию вола у ярмі», жеголач «кочерга»;
можливо, пов’язане з [джоґа́н] «палка з залізним наконечником», [джаґа́н, джуґа́н, джиґу́н] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
же́гол «кілок, до якого прив’язують худобу» болгарська
жегол «паличка, що закріплює шию вола у ярмі» македонська
також ?
джи́гля «тс.» ?
жеголач «кочерга» ?
джоґа́н «палка з залізним наконечником» ?
джаґа́н «тс.» ?
джуґа́н «тс.» ?
джиґу́н «тс.» ?

штирк «хвалько, жевжик, джиґун»

зворотне утворення від штирка́ти «штрикати, штовхати», пор. джиґу́н при джи́ґати;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
штирка́ти «штрикати, штовхати» українська
джиґу́н українська
джи́ґати українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України