ДЖИҐУН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
джиґу́н «баламут; п’яниця, франт»
менш імовірне зіставлення з кабардинськ. gėgun «жартувати, грати» (Л. Г. Лопатинский, Сб. материалов для описания местностей и племен Кавказа, XII, 2, Тифлис, 1891, 53–54);
можливо, пов’язане з [джи́гати];
не зовсім ясне;
бр. джыгу́н «верткий», [жигун] «жвавий, швидкий; ябедник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джиґунова́тість
джигу́нство
жига́н
«тс.»
жигу́н
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
джыгу́н «верткий» | білоруська |
жигун «жвавий, швидкий; ябедник» | українська |
gėgun «жартувати, грати» | ? |
джи́гати | ? |
джиґу́н «їжа з сирівцю»
очевидно, пов’язане з [джи́гати] «хльостати, кусати»;
назва могла бути зумовлена різким смаком сирівцю;
слц. džganec, žganec «вид їжі», нл. žaglaty «гострий (про їжу)»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
žaglaty «гострий (про їжу)» | нижньолужицька |
džganec «вид їжі» | словацька |
žganec «вид їжі» | словацька |
джи́гати «хльостати, кусати» | ? |
джаґа́н «кирка, мотика»
Lokotsch 31. – Пор. чека́нити;
Bezlaj ESSJ I 77;
Skok I 289;
Holub–Lyer 116;
Holub–Kop. 89;
Machek ESJČ 93;
Brückner 75;
варіант джиґу́н виник на українському ґрунті внаслідок зближення з джи́гати. – Sławski І 115;
чаг. чакан «бойова сокира», кирг. чекан «тс.», дтюрк. čоүаn «палка з загнутим кінцем, ковінька», čögän «тс.» пов’язані з тур. çakmak «бити, вбивати (цвяхи і под.)»;
запозичення з тюркських мов;
р. чека́н «кайло; інструмент для карбування; карбоване зображення; карбування; [молоток з довгою ручкою]», бр. чака́н «інструмент для карбування; карбоване зображення», др. чеканъ «кайло, кирка», п. dżagan «тс.», czagan «тс.; музичний інструмент» (з музичного арго), czakan, czekan «тс.», ч. [čagani «кайло; кована палка; музичний інструмент», čakan(a), čekan(a) «тс.», слц. čakan «кирка, мотика», болг. м. чека́н «молоток», схв. чàканац «тс.», слн. čekàn «ікло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джyґа́н
джиґу́н
«тс.»
джоґа́н
«палка з залізним наконечником, якою відштовхуються при катанні на санках та ковзанах»
джуга́н
джуґа́тися
«відштовхуватися палкою з залізним наконечником під час катання»
чека́н
«тс.; кайло; бойова сокира»
чука́н
«кайло»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чака́н «інструмент для карбування; карбоване зображення» | білоруська |
чека́н «молоток» | болгарська |
чеканъ «кайло, кирка» | давньоруська |
чека́н «молоток» | македонська |
dżagan «тс.»«тс.; музичний інструмент»«тс.» (з музичного арго), czakan, czekan | польська |
czagan «тс.»«тс.; музичний інструмент»«тс.» (з музичного арго), czakan, czekan | польська |
чека́н «кайло; інструмент для карбування; карбоване зображення; карбування; [молоток з довгою ручкою]» | російська |
чàканац «тс.» | сербохорватська |
čakan «кирка, мотика» | словацька |
čekàn «ікло» | словенська |
čagani «кайло; кована палка; музичний інструмент»«тс.» | чеська |
čakan(a) «кайло; кована палка; музичний інструмент»«тс.» | чеська |
čekan(a) «кайло; кована палка; музичний інструмент»«тс.» | чеська |
дже́ґи «остень, палка з гачком (для рибальства)»
неясне;
пор. також болг. же́гол «кілок, до якого прив’язують худобу», джи́гля «тс.», м. жегол «паличка, що закріплює шию вола у ярмі», жеголач «кочерга»;
можливо, пов’язане з [джоґа́н] «палка з залізним наконечником», [джаґа́н, джуґа́н, джиґу́н] «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
же́гол «кілок, до якого прив’язують худобу» | болгарська |
жегол «паличка, що закріплює шию вола у ярмі» | македонська |
також | ? |
джи́гля «тс.» | ? |
жеголач «кочерга» | ? |
джоґа́н «палка з залізним наконечником» | ? |
джаґа́н «тс.» | ? |
джуґа́н «тс.» | ? |
джиґу́н «тс.» | ? |
штирк «хвалько, жевжик, джиґун»
зворотне утворення від штирка́ти «штрикати, штовхати», пор. джиґу́н при джи́ґати;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
штирка́ти «штрикати, штовхати» | українська |
джиґу́н | українська |
джи́ґати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України