ДЕЛІКАТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
деліка́тний
через польську мову запозичено з французької;
фр. délikat «ніжний, тонкий» походить від лат. dēlicātus «тс.», дієприкметника від *dēlicāre, спорідненого з dēlicere «зманювати, спокушати», утвореним за допомогою префікса dē- від lacio, lacere (‹*laqu-iō) «тс.», пов’язаного з laqueus «петля, пута», дальші етимологічні зв’язки яких залишаються не зовсім ясними;
р. делика́тный, бр. даліка́тны, п. delikatny, заст. delikat «розпещена людина», ч. delikátní, слц. delikátny, болг. м. делика́тен, схв. дèликатан, слн. delikáten;
Фонетичні та словотвірні варіанти
делектоватися
«розкошувати»
деликатный
«тонкий, м’який»
деликатъ
«розпещена людина»
деликацкый
«витончений»
(XVII ст.)
деліка́тничати
деліка́ція
«делікатність»
делѣкатный
«м’який»
(XVIII ст.)
делѣкатъ
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даліка́тны | білоруська |
| делика́тен | болгарська |
| dēlicātus «тс.» | латинська |
| делика́тен | македонська |
| delikatny | польська |
| делика́тный | російська |
| дèликатан | сербохорватська |
| delikátny | словацька |
| delikáten | словенська |
| délikat «ніжний, тонкий» | французька |
| delikátní | чеська |
| *dēlicāre | ? |
| dēlicere «зманювати, спокушати» | ? |
| dē- | ? |
| laqueus «петля, пута» | ? |
| delikat «розпещена людина» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України