ДЕКАН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
де́ка́н «керівник факультету у вузі; [чин католицького священика] Ж»
запозичення з середньолатинської мови;
слат. decānus «десятник, старший над десятьма (монахами, солдатами та ін.)», лат. decanus «десятник (у римському війську)» утворене від decem «десять», спорідненого з псл. desętь, укр. де́сять;
р. болг. м. дека́н «керівник факультету», бр. дэка́н, п. dziekan «керівник факультету; чин католицького священика», ч. děkan, слц. dekan, схв. дèкāн, слн. dekàn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
декана́т
декана́тик
«квота для декана»
декані́вна
«дочка декана»
декано́ва
«дружина декана»
дека́нство
дзіеканъ
«чин католицького священика»
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэка́н | білоруська |
| дека́н «керівник факультету» | болгарська |
| decanus «десятник (у римському війську)» | латинська |
| дека́н «керівник факультету» | македонська |
| dziekan «керівник факультету; чин католицького священика» | польська |
| desętь | праслов’янська |
| дека́н «керівник факультету» | російська |
| дèкāн | сербохорватська |
| decānus «десятник, старший над десятьма (монахами, солдатами та ін.)» | середньолатинська |
| dekan | словацька |
| dekàn «тс.» | словенська |
| де́сять | українська |
| děkan | чеська |
| decem «десять» | ? |
дика́н «інструмент для молотіння»
запозичено з грецької мови (можливо, через посередництво болгарської);
гр. τυκάνη «молотарка» утворено від τύκος «кирка, сокира», що походить з іє. *tuk-, звідки і стсл. тъкнѫти, укр. ти́кати;
початкове д пояснюється міжслівною фонетикою на грецькому ґрунті;
болг. дика́н «дерев’яне знаряддя для молотіння (з гострими камінцями внизу)», дика́нь, дика́ня «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дека́н
«терка для тертя соломи на полову»
дека́нка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дика́н «дерев’яне знаряддя для молотіння (з гострими камінцями внизу)» | болгарська |
| τυκάνη «молотарка» | грецька |
| *tuk- | індоєвропейська |
| тъкнѫти | старослов’янська |
| ти́кати | українська |
| дика́нь | українська |
| дика́ня «тс.» | українська |
| τύκος «кирка, сокира» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України