ДВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
два
споріднене з лит. dù «два», dvì «дві», лтс. divi, прус. dwai, дінд. dva, duváu, duvā, dváu, duvé, dvé, гр. δύω, лат. duo «два», duae «дві»;
псл. d(ъ)va, d(u)vě (‹ іє. *duuō «два», *duuoi «дві»);
р. болг. м. два, две, бр. два, дзве, др. дъва, дъвѣ, п. dwa, dwie, ч. dva, dvě, слц. dva, dve, вл. dwaj, dwě, нл. dwa, dwě, полаб. davoi, схв. двȃ, двȇ, слн. dvá, dvé, стсл. дъва, дъвѣ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дває́
«два»
две́йки
«двічі»
дви́чи
дві
двійє́
«залізо у рала з подвійним вістрям»
дві́йка
дві́йко
«двоє»
дві́йло
«колода для запрягання двох чи трьох пар волів; ярмо О»
двійловий
«пов’язаний з двійлом»
двійля́чий
«тс.»
двійни́й
двійник
«особа, схожа з іншою; спарені предмети; [рід миски; листки позолоченого срібла Ж]»
двійня́к
«ячмінь двогранний Ж, Mak; горшки-близнята Ж»
двійня́та
дві́йця
«двійнята»
двійча́к
«вила»
двійча́стий
двійча́тий
дві́йчи
двіла
«двійнята»
двічи
«тс.»
дві́чі
дво́є
двоєм
«удвоє»
двоє́шки
«тс.»
двоїна
двої́стий
двої́стість
двої́ти
дво́йка
«двостволка»
двойко́
«двоє, пара»
двойна́стий
двойни́ти
двойство
«дуалізм»
двойча́к
«дволемішний плуг»
двойчаки́
«вила»
двойча́стий
двойча́тка
«тс.»
двойча́тник
«двійник»
двоя́к
«монета в два гроші; двійка Ж; ячмінь двогранний Mak»
двоя́кий
двоя́н
«великі соснові бруси для сплаву»
двоя́нка
(у виразі у двоя́нці «у двох однакових одежинах»)
задві́йний
«подвійний»
задво́є
«удвоє»
задвоя́кий
«двох родів»
надво́є
подві́йний
подві́йник
«двійник»
подво́ювач
ро́здвій
«роздвоєння; розбрат Нед»
роздві́йство
«розбрат»
роздві́чити
«ділити надвоє»
роздво́їти
удві́йку
удві́йці
удві́чі
удво́є
удво́х
уподві́йні
«удвоє»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| два | білоруська |
| два | болгарська |
| dwaj | верхньолужицька |
| dwě | верхньолужицька |
| δύω | грецька |
| dva | давньоіндійська |
| дъва | давньоруська |
| duo «два» | латинська |
| divi | латиська |
| dù «два» | литовська |
| два | македонська |
| dwa | нижньолужицька |
| dwě | нижньолужицька |
| davoi | полабська |
| dwa | польська |
| dwie | польська |
| d(ъ)va | праслов’янська |
| dwai | прусська |
| два | російська |
| двȃ | сербохорватська |
| dva | словацька |
| dve | словацька |
| dvá | словенська |
| dvé | словенська |
| дъва | старослов’янська |
| две | українська |
| дзве | українська |
| дъвѣ | українська |
| двȇ | українська |
| дъвѣ | українська |
| dva | чеська |
| dvě | чеська |
| dvì «дві» | ? |
| duváu | ? |
| duvā | ? |
| dváu | ? |
| duvé | ? |
| dvé | ? |
| duae «дві» | ? |
| d(u)vě (‹ іє. *du$uō «два», *du$uoi «дві») | ? |
біно́кль
запозичення з французької мови;
фр. binocle «пенсне, лорнет» утворено за зразком лат.binoculus «бінокль», штучно створеного в 1645 р. з лат. bini «двічі», спорідненого з псл. dъva, укр. два, і oculus «око», спорідненого з псл. oko, укр. о́ко;
р. бино́кль, бр. Біно́кль, п. binokle «пенсне», ч. binokl «пенсне; бінокль», слц. binokel «бінокль», вл. binokl, болг. бино́къл, м. Бино́кл, CXВ. бинокл, слн. binókel «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Біно́кль | білоруська |
| бино́къл | болгарська |
| binokl | верхньолужицька |
| bini «двічі» | латинська |
| Бино́кл | македонська |
| binokle «пенсне» | польська |
| dъva | праслов’янська |
| oko | праслов’янська |
| з | російська |
| бино́кль | російська |
| binokel «бінокль» | словацька |
| binókel «тс.» | словенська |
| два | українська |
| о́ко | українська |
| binocle «пенсне, лорнет» | французька |
| binokl «пенсне; бінокль» | чеська |
| лат.binoculus «бінокль» | ? |
| oculus «око» | ? |
| бинокл | ? |
біс (вигук, яким глядачі запрошують повторити виступ)
запозичення з французької мови;
фр. bis являє собою запозичене лат. bis «двічі», яке походить від іє. "dui- і є спорідненим з лит. dù (dvì) «два», дінд. duvā, гот. twai «тс.», стсл. дъва, укр. два;
р. болг. бис, бр. біс, п. ч. слц. bis, схв. бȕс, слн. bís;
Фонетичні та словотвірні варіанти
біси́рувати
«викликати і виступати на біс»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| біс | білоруська |
| бис | болгарська |
| twai «тс.» | готська |
| duvā | давньоіндійська |
| dui- | індоєвропейська |
| bis «двічі» | латинська |
| dù «два» (dvì) | литовська |
| bis | польська |
| бис | російська |
| бȕс | сербохорватська |
| bis | словацька |
| bís | словенська |
| дъва | старослов’янська |
| два | українська |
| bis | французька |
| bis | чеська |
дис- «роз-; не-» (префікс, що означає втрату, заперечення, порушення чогонебудь, у запозичених словах латинського походження типу дисгармонія, дискваліфіка́ція, диспропо́рція і под.)
іє. *dis- походить з *duis «надвоє, навпіл», пов’язаного з *d(u)u- «два», звідки й псл. d(ъ)va, укр. два;
лат. dis- (перед приголосними d, g, l, m, n, r, v – di-), що означає роз’єднання, розчленування, відповідає дфриз. te-, ti-, двн. ze-, zi-, гот. dis- «нарізно», гр. δία (‹*δισ-α) «тс.; через»;
р. бр. болг. м. схв. дис-, п. dys-, ч. слц. вл. нл. слн. dis-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дис- | білоруська |
| дис- | болгарська |
| dis- | верхньолужицька |
| dis- «нарізно» | готська |
| δία «тс.; через» (‹*δισ-α) | грецька |
| ze- | давньоверхньонімецька |
| te- | давньофризька |
| *dis- походить з *duis «надвоє, навпіл» | індоєвропейська |
| dis- (перед приголосними d, g, l, m, n, r, v -- di-) | латинська |
| дис- | македонська |
| dis- | нижньолужицька |
| dys- | польська |
| d(ъ)va | праслов’янська |
| дис- | російська |
| дис- | сербохорватська |
| dis- | словацька |
| dis- | словенська |
| два | українська |
| dis- | чеська |
| *d(u)u- «два» | ? |
| ti- | ? |
| zi- | ? |
дуе́т
запозичення з італійської мови – безпосередньо або через німецьку (нім. Duétt);
іт. duetto «спів удвох» походить від лат. duo «два», спорідненого з укр. два;
р. бр. дуэт, п. ч. duet, слц. duo, dueto, болг. м. дуе́т, схв. дует, слн. duét;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуэт | білоруська |
| дуе́т | болгарська |
| duetto «спів удвох» | італійська |
| duo «два» | латинська |
| дуе́т | македонська |
| duet | польська |
| дует | сербохорватська |
| duo | словацька |
| dueto | словацька |
| duét | словенська |
| два | українська |
| duet | чеська |
| Duétt (нім. Duétt) | ? |
| дуэт | ? |
дю́жина
Walde – Hofm. I 327 – 329, 382 – 383;
Dauzat 256;
Matzenauer 151;
Преобр. І 209 – 210;
фр. douzaine «дюжина», пов’язане з douze «дванадцять», що походить від лат. duodecim «тс.», утвореного з duo «два», спорідненого з псл. d(ъ)va, укр. два, і decem «десять», спорідненого з псл. desętь, укр. десять, – Шанский ЭСРЯ І 5, 228;
очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови;
Фасмер І 560;
р. дю́жина, бр. ту́зін, п. tuzin, ч. слц. tucet, болг. дузи́на, м. дузена, схв. тỳце, слн. dúcat;
Фонетичні та словотвірні варіанти
недю́жинний
подю́жинний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́зін | білоруська |
| дузи́на | болгарська |
| duodecim «тс.» | латинська |
| дузена | македонська |
| tuzin | польська |
| d(ъ)va | праслов’янська |
| desętь | праслов’янська |
| дю́жина | російська |
| тỳце | сербохорватська |
| tucet | словацька |
| dúcat | словенська |
| два | українська |
| десять | українська |
| douzaine «дюжина» | французька |
| tucet | чеська |
| І | ? |
| douze «дванадцять» | ? |
| duo «два» | ? |
| decem «десять» | ? |
огник «зозулин цвіт, Lychnis flos cuculi L.; флокс Друмонда, Phlox drummondii Hook.» (бот.)
похідне утворення від [ого́нь] «вогонь»;
назва зумовлена яскравим кольором квітів цих рослин;
пор. п. płomieńczyk «татарське мило», ч. pana Ježíše krv «зозулин цвіт», plamenčice «татарське мило», схв. од два брата крв «тс.»;
р. [огневи́к] «татарське мило, Lychnis chalcedonica L.», схв. о̀гњица «зозулин цвіт», о̀гњац «татарське мило», слн. ogenj-pereč «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бузьків
«зозулин цвіт»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| płomieńczyk «татарське мило» | польська |
| огневи́к «татарське мило, Lychnis chalcedonica L.» | російська |
| од «тс.» | сербохорватська |
| два «тс.» | сербохорватська |
| брата «тс.» | сербохорватська |
| крв «тс.» | сербохорватська |
| о̀гњица «зозулин цвіт» | сербохорватська |
| ogenj-pereč «тс.» | словенська |
| о̀гњац «татарське мило» | українська |
| pana Ježíše krv «зозулин цвіт» | чеська |
| ого́нь «вогонь» | ? |
| płomieńczyk «татарське мило» | ? |
| plamenčice «татарське мило» | ? |
па-де-де́ «парний танець, а також музика до нього»
фр. словосполучення pas de deux «тс.», букв. «крок двох» складається з компонентів pas «крок» і deux «два», що походить від лат. duos ‹ duo, спорідненого з псл. d(ъ)va, укр. два́;
запозичення з французької мови;
р. па-де-де́, бр. па-дэ-дэ́, болг. па-де-дьо́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па-дэ-дэ́ | білоруська |
| па-де-дьо́ | болгарська |
| duos | латинська |
| d(ъ)va | праслов’янська |
| па-де-де́ | російська |
| два́ | українська |
| pas «крок» | французька |
| deux «два» | французька |
у́дви «подвійно»
нерегулярне похідне утворення від два, синонімічне прислівникам удві́чі, удві́йці;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| два | англійська |
| удві́чі | англійська |
| удві́йці | англійська |
уза́дві «подвійно»
нерегулярне похідне утворення від два;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| два | українська |
цвист «одна пара ниток основи (у ткача)»
фонетично видозмінене запозичення з німецької мови;
н. Twist, [Zwist] «машинна пряжа» походить від zwi(e)-, zwei, спорідненого з псл. d(ъ)va, укр. два;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Twist | німецька |
| d(ъ)va | праслов’янська |
| два | українська |
| Zwist «машинна пряжа» | ? |
| zwi(e)- | ? |
| zwei | ? |
цві́бак «сухар»
запозичення з німецької мови;
н. Zwieback «тс.» виникло як калька іт. biscotto «сухар, печиво, (букв.) двічі спечене» і є складним словом, утвореним з основ числівника zwiе- від zwei «два», спорідненого з лат. duo, гр. δύω «тс.», псл. d(ъ)va, укр. два, та дієслова backen «пекти», пов’язаного з свн. backen, двн. bahhan, дангл. bacan, англ. bake, дісл. baka «тс.», що зводяться до іє. *bhōg- «гріти, пекти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bake | англійська |
| δύω «тс.» | грецька |
| bacan | давньоанглійська |
| bahhan | давньоверхньонімецька |
| baka «тс.» | давньоісландська |
| *bhōg- «гріти, пекти» | індоєвропейська |
| biscotto «сухар, печиво, (букв.) двічі спечене» | італійська |
| duo | латинська |
| Zwieback «тс.» | німецька |
| d(ъ)va | праслов’янська |
| backen | середньоверхньнімецька |
| два | українська |
| zwei «два» | ? |
| backen «пекти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України