ДАВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
да́ти
споріднене з лит. dúoti «давати», лтс. duôt, dãvãt, прус. dāt, лат. dāre, дінд. dádāti «дає», гр. δίδωμι «даю»;
псл. dati, davati (‹іє. *dō-, *dō-u-);
р: дать, бр. даць, др. дати, давати, даяти, п. вл. dać, ч. слн. dáti, слц. dať, нл. daś, полаб. dot, болг. дам, м. дава «дає», схв. дáти, стсл. дати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вда́ка
(у виразі на вдаку чи «навряд»)
вда́лий
вда́лість
вда́ння
«привід, причина»
вда́тний
«вдалий; сприятливий; доброзичливий»
вда́ха
«удача»
вда́ча
«тс. Ж; характер, натура»
вда́чність
«доброта; доброякісність»
видава́ти
«давати; розкривати; друкувати; віддавати заміж; утворювати звук; говорити, представляти»
видава́тися
«здаватися; траплятися; виступати»
вида́ве́ць
«той, хто видає книги, редактор видання»
ви́давка
«виявлення вини на суді»
вида́вни́к
«видавець»
видавни́цтво
видавни́чий
вида́вство
«видавництво»
ви́давцем
«за рахунком, за мірою»
вида́вця́
«весільний батько нареченої»
ви́дайкати
«випросити»
вида́ння
видатко́вий
видатни́й
«визначний»
вида́тний
«що потребує багато витрат»
вида́тність
«визначність; (тех.) віддача»
вида́ток
ви́да́ча
віддава́ти
«повертати взяте; виражати, відтворювати; мати запах»
віддава́тися
«поринати (перен.); виходити заміж; відлунювати (про звук)»
відда́вець
«той, хто віддає»
відда́жя
«весілля»
ві́дданий
відда́ни́ця
«наречена Г; дівчина на виданні Me»
ві́дданість
відда́ток
«те, що треба віддати»
відда́ха
«та, що віддає»
відда́ча
відпрода́вець
«перепродавець»
відпро́даж
«перепродаж»
дава́лець
«подавець»
дава́льний
да́вани
«місце, де складають сіно і годують худобу»
да́ванка
«порція корму; [годівля худоби взимку]»
да́вань
«гостина, частування»
дава́ти
дава́ч
«подавець, жертвуватель»
дава́чка
«повія»
даве́ць
«той, хто подає, дає»
даді́й
«подавець»
да́йка
«дар, жертва»
да́на
«доля»
да́нець
«той, хто платить дань»
да́нє
«дане, дані; отрута; зілля»
дани́на́
«дань»
да́нка
«дар, жертва»
да́ння́
«отрута; зілля; привід, підстава Я»
данок
«тс.»
дань
«данина»
дат
«кількість молочних продуктів, що віддають як податок»
да́та
«порція корму для дійної корови»
да́тель
«подавець, жертвуватель»
да́тешній
«той, хто платить податок»
да́тка
«подачка»
да́ток
«дар, жертва»
да́точник
«рекрут»
да́ча
«давання; [данина]; разова порція корму»
да́чка
«податок»
дая́ти
«давати»
додава́ти
дода́нок
(мат.)
дода́ти
додатко́вий
дода́тний
(мат.)
дода́тник
«доданок»
дода́ток
«доповнення; граматичний об’єкт»
дода́ча
допода́ти
«додати»
завда́ванка
«зігріте молоко з сметаною»
завда́лий
«удалий, гарний»
завда́ння
завда́нок
«урок»
завда́ти
завда́ток
завда́ча
«завдаток»
задава́ка
задава́ти
(тон)
задава́тися
«поводитися зарозуміло, гордувати»
зада́ток
зада́ча
зада́чник
запрода́вець
«продавець; той, хто дає в оренду»
запро́даж
запрода́жа
запро́данець
запро́данє
«продаж»
запрода́тель
«той, хто здає в оренду»
здава́тися
здава́ч
здаве́ць
зда́лий
«здатний»
зда́ний
«тс.»
зда́тень
«здібний артист»
зда́тися
зда́тливий
«податливий»
зда́тний
зда́тчик
зда́ча
навдалу́
«навмання»
надава́ти
«багато дати; дати (можливість, право)»
надава́тися
«пасувати, годитися; представлятися; скаржитися»
надаве́ць
«той, хто дарує; засновник; відправник»
нада́вця
нада́тель
«тс.»
нада́ча
«додаток землі»
надда́ти
«додати»
надда́ток
«додаток»
надда́ча
науда́чу
невда́лий
невда́лиця
«нездара»
невда́тний
невда́тник
невда́ха
невда́ча
неда́ва
«скнара»
недода́ча
не́здаль
«нікчема»
неуда́чник
обда́ни́ти
«обкласти податком»
одда́тчик
«той, хто віддає, відсилає»
одда́ха
«той, хто сплачує борг»
одда́ча
«віддача»
оподаткува́ти
передава́льний
передава́льник
передава́ч
передаве́ць
«передавач»
переда́йник
«тс.»
переда́ти
«повідомити; зобразити; дати більше, ніж треба»
переда́тний
переда́ток
«зайвина, надлишок»
переда́точний
переда́тчик
переда́ча
«повідомлення; зображення»
перезда́ча
«віддача комусь; поступка комусь»
перепро́даж
перепро́дувати
перепро́духа
«перекупка»
піддава́ло
«підбурювач»
піддавки́
«вид гри»
підда́вок
(спец.)
підда́нець
підда́ний
підда́ний
підда́ник
«підлеглий»
(заст.)
підда́нка
«піддана; кріпачка»
підда́нок
«тс.»
підда́нство
підда́нський
«кріпацький»
(рідк.)
підда́нчий
«пов’язаний з підлеглістю»
(заст.)
підданчли́вий
«зручний»
підда́ти
«допомогти взяти; щось посилити; віддати на щось»
підда́тливий
підда́ча
подава́льник
подава́ти
«вручати; зображати; повідомляти»
подава́ч
подава́чка
«повія»
подаве́ць
«той, хто подає»
по́давок
пода́ння
пода́та
«податок»
пода́тель
податися
«рушити (переважно назад); відправитися; поступитися; розширитися; схуднути»
пода́тливий
податни́й
пода́ток
по́дать
пода́ча
«повідомлення; передача (у грі)»
по́да́чка
подая́ння
при́давка
«додача, домішка»
прида́йний
«придатний»
прида́н
«весільні гості, які супроводжують наречену до дому нареченого»
прида́не
прида́нець
«гість наречених»
прида́ник
прида́нка
«весільна гостя нареченої»
приданя́ни
«весільні гості від нареченої»
прида́ти
«додати; надати (про форму)»
прида́тися
«стати потрібним; вийти, вдатися»
прида́тний
прида́ток
придача
«додача; випадок, інцидент Ж»
продава́льник
(у весільному обряді)
продаве́ць
продавни́ця
«продавщиця»
продавщи́ця
про́даж
про́дажка
«продаж з аукціону»
прода́жний
прода́жник
(у весільному обряді)
прода́й
«продаж»
прода́н
«дитина, яку віддали в іншу родину»
прода́ти
продачу́ха
«продавщиця»
роздава́льний
роздава́льник
роздава́тися
«бути роздаваним; ставати ширшим; чутися; [розгулятися] Нед»
роздава́ч
розда́вка
«дарування»
роздавни́к
«той, хто розподіляє»
розда́йко
«той, хто багато роздає»
розда́нє
розда́ча
розпро́даж
розпрода́жний
розпро́дувати
спрода́вець
«продавець»
спро́даж
спрода́жа
спрода́жний
спрода́йний
спро́дати
удава́льник
«людина, яка щось (когось) удає»
уда́ваний
удава́ти
«прикидатися; копіювати, зображати»
уда́ка
«удача»
уда́ле́ць
«здібна людина»
уда́лий
«завзятий, молодецький; вродливий»
удаль
«здібність до чогось»
уда́ний
«зображений; здібний; гарний»
уда́ність
«нереальність, мнимість»
уда́ння
«удача»
уда́нство
«краса»
уда́тися
«успішно здійснитися; впасти в якийсь стан; вжити (заходів); податися; звернутися»
уда́тний
«вдалий, спритний»
уда́тність
«здібність, майстерність»
уда́ток
«подарунок»
уда́ха
«здібна людина»
уда́ча
уда́чий
«тс.»
уда́чливий
уда́чник
узда́ти
«відплатити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даць | білоруська |
| дам | болгарська |
| dać | верхньолужицька |
| δίδωμι «даю» | грецька |
| dádāti «дає» | давньоіндійська |
| дати | давньоруська |
| dāre | латинська |
| duôt | латиська |
| dúoti «давати» | литовська |
| дава «дає» | македонська |
| daś | нижньолужицька |
| dot | полабська |
| dać | польська |
| dati | праслов’янська |
| dāt | прусська |
| дáти | сербохорватська |
| dať | словацька |
| dáti | словенська |
| дати | старослов’янська |
| dáti | чеська |
| dãvãt | ? |
| davati (‹іє. *dō-, *dō-$u-) | ? |
| дать | ? |
| давати | ? |
| даяти | ? |
да́ха «давалець»
форми, подібні до зна́хар, р. [жи́харь] «житель», можливо, пов’язані з давньою основою сигматичного аориста на -х- (пор. аорист 1 ос. одн. дахъ]. – Див. ще да́ти;
похідні утворення від дієслова дава́ти;
р. даха́, даха́рь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
да́xap
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жи́харь «житель» | російська |
| даха́ | російська |
| даха́рь «тс.» | українська |
| зна́хар | ? |
| х- (пор. аорист 1 ос. одн. дахъ]. -- Див. ще да́ти. | ? |
| дава́ти | ? |
задава́тися «зазнаватися, хвастати, чванитися»
похідне утворення від дава́ти, да́ти;
значення може бути виведене від задава́тися «намірятися»;
в такому разі первісно означало «хвастати передчасно, тим, чого ще немає»;
р. задава́ться «зазнаватися», бр. задава́цца «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
задава́ка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| задава́цца «тс.» | білоруська |
| задава́ться «зазнаватися» | російська |
| дава́ти | ? |
| да́ти | ? |
| задава́тися «намірятися» | ? |
анекдо́т
запозичено з французької мови, можливо, через російську;
фр. anecdote походить від гр. ἀνέκδοτα «невидані (твори)» мн. с. р. від ἀνέκδοτος «невиданий, неопублікований», утвореного з частки ἀν- «не-» і дієприкметника ἕκδοτος «виданий» від дієслова ἐκδίδωμι, що складається з префікса ἐκ- «ви-, від-», спорідненого з лат. ex-, ірл. ess- «тс.», і дієслова δίδωμι «даю», спорідненого з лат. dō-, псл. damь, укр. даю́;
р. бр. болг. анекдо́т, n. anegdota, ч. слц. вл. anekdota, м. схв. анегдо́та, слн. anekdóta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
анекдоти́чний
анекдо́тник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анекдо́т | білоруська |
| анекдо́т | болгарська |
| anekdota | верхньолужицька |
| ἀνέκδοτα «невидані (твори)» | грецька |
| ess- «тс.» | ірландська |
| ex- | латинська |
| dō- | латинська |
| анегдо́та | македонська |
| damь | праслов’янська |
| від ἀνέκδοτος «невиданий, неопублікований» | російська |
| анекдо́т | російська |
| анегдо́та | сербохорватська |
| anekdota | словацька |
| anekdóta | словенська |
| даю́ | українська |
| anecdote | французька |
| anekdota | чеська |
| від ἀνέκδοτος «невиданий, неопублікований» | ? |
| від ἀνέκδοτος «невиданий, неопублікований» | ? |
| ἀν- «не-» | ? |
| ἕκδοτος «виданий» | ? |
| ἐκ- «ви-, від-» | ? |
| δίδωμι «даю» | ? |
да «хай» (частка, рідк. заст.)
разом з тим, не може бути остаточно відкинута й думка (Sławski І 135; Brückner 3; БЕР І 309– 310; ЭССЯ 4, 180; Sł. prasł. II 323–325; Vondrák II 515–519; певною мірою – Фасмер І 480) про походження да «хай», як і da «i, але», від займенникового кореня *do i розвиток його функції з початкового значення «так»;
функція da (da) як сполучника розвинулася лише в південнослов’янських мовах (р. дабы слід розглядати як церковнослов’янізм);
як семантичну паралель пор. давай підемо «ходім»;
псл. da «хай», первісно, мабуть, форма 2 ос. одн. наказового способу дієслова da-ti «дати» (пор. п. ст. da «дай» ‹іє. dō «тс.»);
(спол.) «щоб; що; так що; з того часу, як; якщо», слн. da (спол.) «щоб; що; поки», стсл. да «хай; щоб»;
щоб», п. ст. da «хай», нл. da-si, da-ś (‹*da-ti) «хай», болг. м. да «хай; щоб», схв. да (частка із спонукальним значенням, близька до хай);
р. да «хай», дабы (заст.) «щоб», др. да «хай»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| да «хай» | давньоруська |
| da-ti «дати» (пор. п. ст. da «дай» ‹іє. dō «тс.») | осетинська |
| da «хай» | праслов’янська |
| дабы «щоб» (заст.) | українська |
| да «хай» | ? |
| da «i, але» | ? |
| значення «так» | ? |
| da (da)(р. дабы слід розглядати як церковнослов’янізм) | ? |
| давай «ходім» | ? |
| підемо «ходім» | ? |
| da-ti «дати» (пор. п. ст. da «дай» ‹іє. dō «тс.») | ? |
| да «хай» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України