ГУЧАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

гук «звук; крик, гомін; грюкіт; водоспад; трубка волинки Г; шкіряна волинка, контрабас Ж»

псл. *gukъ (*hukъ, *xukъ), gukati (*hukati, *xukati) похідне від звуконаслідувального вигуку gu (hu, xu);
р. гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]», бр. гук «стукіт, гуркіт; розмова», п. huk «глухий відголос; гул, крик», ч. houkati «гудіти; гукати», слц. huk «звук», болг. гу́кам «воркую», м. гука «воркує», схв. гук, «воркування», хук «галас, грюкіт», слн. gȗkati «кричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́гук
ві́дгук «відзив; відголос»
гукавщи́на «сильний крик»
гука́ти «кликати, кричати»
гукоті́я «крики»
гукотня́ «тс.»
гуча́ло «місце в річці, де клекоче вода»
гуча́ти
гу́чка «загонич на полюванні»
гучли́вий
гучни́й
гучні́ти
гучні́шати
гучо́к «тс.; види іграшок; вид мухи, Musca vomitoria»
згук «звук»
згуча́ти
пере́гу́к
по́гук
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гук «стукіт, гуркіт; розмова» білоруська
гу́кам «воркую» болгарська
гука «воркує» македонська
huk «глухий відголос; гул, крик» польська
*gukъ (*hukъ, *xukъ) праслов’янська
гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]» російська
гук «воркування» сербохорватська
huk «звук» словацька
gȗkati «кричати» словенська
хук «галас, грюкіт» українська
houkati «гудіти; гукати» чеська
gukati (*hukati, *xukati)(hu, xu) ?

яча́ти «кричати по-лебединому; кричати, шуміти (про багатьох людей)»

псл. (j)ęčati (‹ іє. *enk-/onk-, звуконаслідувального походження);
зіставляється з лит. iñksti «вищати, стогнати», ùngti «скиглити», алб. nёkóń (‹ *ёnkóń) «cтогну», гр. ὀγϰάομαι «реву, кричу», ірл. ong «стогін, зітхання», свн. anken «стогнати, зітхати»;
до словотвору пор. гуча́ти, рича́ти, сича́ти і т. ін;
думка (Uhlenbeck AfSlPh 15, 487) про походження слова в слов’янських мовах із германських безпідставна;
р. [яча́ть] «(про гусей, лебедів) стогнати, жалібно кричати», др. ячати «зойкати, стогнати», п. jęczeć «cтогнати, охкати; скиглити, нарікати», ч. ječeti «вищати, верещати», ст. jěčeti «кричати, галасувати», слц. jačat’, болг. еча́ «лунаю, гримлю, розлягаюся», м. jачи «лунає, розлягається; стогне», ечи «лунає, розлягається», схв. jе́чати «розлягатися (про звук), лунати; стогнати», слн. ječáti «зітхати, стогнати, охкати», цсл. ачати «стогнати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

якіт «крик, гам»
якоті́ти «галасувати, кричати (про дітей)»
ячи́ти «плачливо, жалібно говорити, молитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nёkóń «cтогну» (‹ *ёnkоń) албанська
*ёnkóń албанська
еча́ «лунаю, гримлю, розлягаюся» болгарська
ὀγϰάομαι «реву, кричу» грецька
ячати «зойкати, стогнати» давньоруська
*enk-/onk- індоєвропейська
ong «стогін, зітхання» ірландська
iñksti «вищати, стогнати» литовська
ùngti «скиглити» литовська
jачи «лунає, розлягається; стогне» македонська
ечи «лунає, розлягається» македонська
jęczeć «cтогнати, охкати; скиглити, нарікати» польська
(j)ęčati праслов’янська
яча́ть «(про гусей, лебедів) стогнати, жалібно кричати» російська
jе́чати «розлягатися (про звук), лунати; стогнати» сербохорватська
anken «стогнати, зітхати» середньоверхньнімецька
jačat' словацька
ječáti «зітхати, стогнати, охкати» словенська
гуча́ти українська
рича́ти українська
сича́ти українська
ачати «стогнати» церковнослов’янська
ječeti «вищати, верещати» чеська
jěčeti «кричати, галасувати» (ст.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України