ГУСКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гу́ски «латаття, білі водяні лілії, білі глечики, Nymphaea alba L.» (бот.)
переносна назва, повʼязана з гусь і зумовлена схожістю кольору квіток латаття з білим кольором гуски;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́ска
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гусь | ? |
гуді́ти
іє. *gu-n-d- інфіксований різновид основи *gou-d-, *gu-d-, похідної від кореня *gou-, *gu-, до якого зводиться й го́вір;
споріднене з лит. gaũsti «шуміти, дзвеніти», лтс. gàudas «плач»;
псл. gǫdǫ, gǫsti ‹ *gǫdti;
р. гуде́ть, [густи́], бр. гусці́, гусць, гудзе́ць, др. густи, гудѣти «грати на струнних інструментах», п. gędzić «грати», ст. gąść «тс.», ч. housti, слц. hústʼ, вл. nudźić, болг. [гъду́вам] «граю на гуслях, скрипці», [гудя́] «тс.», схв. гу́дети «грати на струнних інструментах; гудіти», слн. gósti «грати на скрипці», стсл. гѫсти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуд
гуда́
«музика, гра»
гудак
«музикант, скрипаль»
гуда́тарь
«той, хто гуде»
гуде́ць
«тс.»
гу́дик
«нехрущ червневий, Amphimallon solstitialis L.»
гуди́м
«той, хто гуде»
гуди́мець
«вовк»
гудій
«той, хто гуде»
гудо́к
гудьба́
«музика»
густи́
згуді́ти
«почати сильно звучати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гусці́ | білоруська |
| гъду́вам «граю на гуслях, скрипці» | болгарська |
| nudźić | верхньолужицька |
| густи | давньоруська |
| *gu-n-d- | індоєвропейська |
| gàudas «плач» | латиська |
| gaũsti «шуміти, дзвеніти» | литовська |
| gędzić «грати» | польська |
| gǫdǫ | праслов’янська |
| гуде́ть | російська |
| гу́дети «грати на струнних інструментах; гудіти» | сербохорватська |
| hústʼ | словацька |
| gósti «грати на скрипці» | словенська |
| гѫсти | старослов’янська |
| густи́ | українська |
| гусць | українська |
| гудзе́ць | українська |
| гудѣти «грати на струнних інструментах» | українська |
| гудя́ «тс.» | українська |
| housti | чеська |
| *gu-d- | ? |
| *gou- | ? |
| *gu- | ? |
| го́вір | ? |
| *gǫdti | ? |
| gąść «тс.» | ? |
гусь (жін. p.; частіше мн. гу́си)
малоймовірне пояснення аналогією до звуконаслідувального вигуку ґe-ґe (Skok І 635–636), впливом з боку германських мов, пор. двн. gans «гусь» (Фасмер І 478; БЕР І 304; Trautmann 365; Pokorny 412) або припущення про запозичення з групи кентум (Кіраrsky GLG 103–108);
споріднене з двн. gans «тс.», дінд. hanisá, гр. χήν, лат. anser, лит. žąsìs, лтс. zoss (zùoss);
псл. *gǫsb (‹іє. *ğhans-) замість сподіваного *zçsь найвірогідніше пояснюється відомим і в інших випадках паралелізмом іє. g і g у відповідних коренях (пор. р. огоро́д – [озоро́д]), тому немає потреби в поясненні початкового g факультативною дисиміляцією первісних задньоязикових палатальних у велярні перед інтервокальними свистячими приголосними (Meillet Études 178);
р. бр. гусь, др. гусь, п. gęś, ч. husa, ст. hus, слц. вл. husy, нл. gus, полаб. gçs, болг. гъ́ска, м. гуска, схв. гуска, слн. gós;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуса́к
гусеня́
гуси́ний
гу́сиця
гусівни́к
«той, хто розводить гусей»
гусі́й
«пастух гусей»
гусі́р
«тс.»
гу́ска
гусни́к
«хлів для гусей»
гу́сочка
«крендель»
гусь
«тс.»
гусю́
(вигук для підкликання гусей)
гу́ся́
гуся́р
«гусь-гермафродит; пастух гусей»
гуся́тина
«мʼясо гуски»
гуся́тник
«пастух гусей; хлів для гусей»
гуся́тниця
«вид каструлі; та, хто пасе гусей»
гу́сячий
гуся́чка
«гусячий послід»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гусь | білоруська |
| гъ́ска | болгарська |
| husy | верхньолужицька |
| χήν | грецька |
| gans «гусь» | давньоверхньонімецька |
| gans «тс.» | давньоверхньонімецька |
| hanisá | давньоіндійська |
| гусь | давньоруська |
| g (пор. р. огоро́д -- [озоро́д]) | індоєвропейська |
| anser | латинська |
| zoss (zùoss) | латиська |
| žąsìs | литовська |
| гуска | македонська |
| gus | нижньолужицька |
| gçs | полабська |
| gęś | польська |
| *gǫsb (‹іє. *ğhans-) | праслов’янська |
| гусь | російська |
| гуска | сербохорватська |
| husy | словацька |
| gós | словенська |
| husa | чеська |
| ґe-ґe | ? |
| gans «гусь» | ? |
| hus | ? |
гу́шка «осика, Populus tremula L.» (бот.)
поява ш могла підтримуватися необхідністю уникнення збігу з гу́ска;
очевидно, виникло з [гусика] «тс.» Mak як зменшувальне утворення (пор. подібне співвідношення п. osika – [oska] «тс.»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́ска | ? |
| гусика «тс.» | ? |
кіс «чорний дрізд, Turdus meruia L.» (орн.)
псл. kośъ (‹*kopsъ) «тс.»;
споріднене з гр. κόψιχος, κόσσυφος «чорний дрізд»;
можливо (Meillet MSL 18, 171–172), походить від звуконаслідувального іє. *kор-, звідки також псл. *sopti, укр. сопти́, сопі́ти (іє. *kор- могло зазнати дисиміляції в kop-, пор. укр. гу́ска, псл. gǫsь і лит. žąsìs «гуска»);
на думку інших (Vaillant RES 35, 94–95), споріднене з псл. kosь «косий» і kositi «косити» (назва птаха могла бути зумовлена способом літання);
пов’язання з лит. šėše «чорний дрізд» (Brückner 259) недостатньо обґрунтоване;
р. ст. [koc] «шпак», п. ч. слц. kos «чорний дрізд», вл. нл. ел н. kos, болг. м. кос, схв. кȏс «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кос
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кос | болгарська |
| kos | верхньолужицька |
| κόψιχος | грецька |
| κόσσυφος «чорний дрізд» | грецька |
| *k̑ор- | індоєвропейська |
| kop- | індоєвропейська |
| žąsìs | литовська |
| šėše «чорний дрізд» | литовська |
| кос | македонська |
| kos | нижньолужицька |
| kos «чорний дрізд» | польська |
| kośъ «тс.» (‹*kopsъ) | праслов’янська |
| *sopti | праслов’янська |
| gǫsь | праслов’янська |
| kosь «косий» | праслов’янська |
| kositi «косити» (назва птаха могла бути зумовлена способом літання) | праслов’янська |
| кoc «шпак» | російська |
| кȏс «тс.» | сербохорватська |
| kos «чорний дрізд» | словацька |
| сопти́ | українська |
| сопі́ти (іє. *$kор- могло зазнати дисиміляції в kop-, пор. укр. гу́ска, псл. gǫsь і лит. žąsìs «гуска») | українська |
| гу́ска | українська |
| kos «чорний дрізд» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України