ГУРМОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з тюркських мов;

узб. кумик. йигирма «двадцять», уйг. тат. діал. јігірмӓ, тат. чулим, јігірбӓ, ног. джійрма, тур. yirme, jirmi, кирг. тат. діал. ойр. телеут. jīrmä, каз. карач. ккалп. žyjyrma «тс.», як. sȕrbä «стадо», каз. джійрма «невеликі стада худоби, на які поділявся калим, що передавався від нареченого батькам нареченої під час весілля», вважається похідним від основи *žigür (*žigir) «подвоювати»;

близька до наведених форма як. ürbä «невелика кількість худоби» виводиться від кореня ür «гнати»;

щодо розвитку значення пор. табу́н ‹ тюрк. tabun «стадо» ‹ монг. tabun «пʼять»;

менш обґрунтовані спроби виведення (Berп. I 379) через польське посередництво від свн. hurm (gehurme) «наступ ворога», повʼязання (Wędkiewicz MRJ 272–273) з рум. úrmă «слід, слід ноги», зближення (Ильинский РФВ 63, 341) з р. го́вор або (Фасмер І 476–477; ЭССЯ 7, 177–178) із схв. гу́рати «штовхати»;

р. гурьба́ «натовп, юрба», [гурма́], бр. [гурма́] «тс.», п. [hurm] «отара; громада; велика кількість; натовп», [hurma] «тс.» (з укр.), hurmem, hurmą «юрбою», ст. hurm «замішання, галас; натовп; загін»;

формальна близькість їх до слів гу́рма́, гу́рмо́м могла зумовити й зближення значення;

очевидно, результат взаємодії слів гу́рма́ «юрба», гу́рмо́м «юрбою» і [гурма́н] «топка (невелика форма для набивання в неї солі)»;

первісне значення прислівників могло бути «ущерть (солі)»;

утворення, споріднене із синонімічними гу́рма́, гу́рба́, юрба́, однак фонетичні стосунки неясні;

етимологічно пов’язане з гу́ща;

чергування початкових й- і г- не зовсім ясне, пор., однак, ю́рма́ «натовп» : гу́рма «тс.»;