ГУН — ЕТИМОЛОГІЯ

гуна́ти «відгукатися (про звук), лунати»

очевидно, повʼязане з гуді́ти, густи́ (псл. *gǫd-ti ‹*gond-);
первісною могла бути форма гуну́ти з *gǫ(d)nǫti;
форми гуна́ти, гуна́ могли виникнути пізніше під впливом луна́ти, луна́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гуна́ «луна»
гуна́вщина «сильний крик»
гуни́ти «гудіти»
гуну́ти «загудіти, крикнути; кинутися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гуді́ти ?
густи́ (псл. *gǫd-ti ‹*gond-) ?
гуну́ти ?
гуна́ти ?
гуна́ ?
луна́ти ?
луна́ ?

гу́ня «верхній сукняний одяг, сіряк; [маска, машкара, личина Бі]»

найімовірніше повʼязання з пізньолат. gunna «кожух» неясного, можливо, кельтського (Holub–Kop. 130; Šachmatov AfSlPh 33, 95) походження;
менш імовірні припущення (Фасмер І 475) про запозичення з дперс. gaunya «кольорова» від ав. gaōna- «волосся; масть, колір» (пор. ос. γun «вовна»), виведення (Фасмер ГСЭ І 51; Machek ESJČ 179180) від дінд. gōnī «мішок», повʼязаного з gáuḥ «бик, корова», або зіставлення (Moszýński JP 36/3, 198–200) з лит. gauraĩ «волосся на тілі»;
вважається також праєвропейським (Holub–Lyer 196);
псл. gunja, запозичене з невстановленої мови;
р. [гу́ня] «вид одягу; старий одяг», бр. гу́нька, др. гуня, гуна «старий одяг», п. gunia ««верхній одяг з грубого сукна; грубе сукно», ч. houně «попона; ворсиста матерія», слц. huňa «тс.», болг. гу́на (гу́ня) «сільський верхній одяг», м. гуња (гуна) «вид верхнього одягу; вовняне покривало», схв. гуњ «тс.», слн. gúnj «ворсиста матерія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гунча́ «гуня»
гу́нька
гуня́ник «одягнений у гуню»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gaōna- «волосся; масть, колір» (пор. ос. γun «вовна») авестійська
гу́нька білоруська
гу́на «сільський верхній одяг» (гу́ня) болгарська
gōnī «мішок» давньоіндійська
gaunya «кольорова» давньоперська
гуня давньоруська
gauraĩ «волосся на тілі» литовська
гуња «вид верхнього одягу; вовняне покривало» (гуна) македонська
gunna «кожух» пізньолатинська
gunia ««верхній одяг з грубого сукна; грубе сукно» польська
gunja праслов’янська
гу́ня «вид одягу; старий одяг» російська
гуњ «тс.» сербохорватська
huňa «тс.» словацька
gúnj «ворсиста матерія» словенська
гуна «старий одяг» українська
houně «попона; ворсиста матерія» чеська
gáuḥ «бик, корова» ?

гу́ньба́ «буркун, Melilotus Adans.» (бот.)

очевидно, запозичення з російської мови;
р. [гу́ньба́] «тс.», можливо, стосувалося спочатку лише буркуну жовтого або лікарського (Melilotus officinalis Desr.) і було повʼязане з [гу́ньба́] «дрібна висипка в роті немовлят (пліснявка), чиряки»;
ця назва буркуну жовтого мотивується тим, що він застосовується від наривів, чиряків тощо;
р. [гу́ньба́] «висипка, чиряки» повʼязується з [гуня́вый] «лисий, плішивий від колишніх паршів, золотушної висипки», що виводиться від гу́ня, гу́на «поганий, старий, зношений одяг» (з облізлим хутром), спорідненого з укр. гу́ня «сіряк»;
зіставляється також (Меркулова Очерки 140–141) з р. [гу́нить] «говорити» як назва дитячої хвороби, причина якої зводилась до наговору, злого ока тощо;
сумнів (Фасмер І 476) відносно звʼязку р. гуня́вый з гу́ня необґрунтований;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу́ньба́ «тс.» російська
гу́ньба́ «висипка, чиряки» російська
гу́нить «говорити» російська
гуня́вый з гу́ня російська
гу́ня «сіряк» українська
гу́ньба́ «дрібна висипка в роті немовлят (пліснявка), чиряки» ?
гуня́вый «лисий, плішивий від колишніх паршів, золотушної висипки» ?
гу́ня ?
гу́на «поганий, старий, зношений одяг» (з облізлим хутром) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України