ГУГЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ґу́ґля «ґуля, наріст»

результат видозміни форми ґу́ля, можливо, під впливом ґуґель «баба, печиво» або п. guga «ґудз; опуклість»;
недостатньо обґрунтованим є безпосереднє зіставлення (Фасмер І 470 та ін.) з лит. gugà «гуля, горб», gùginti «випинати», gaũgaras «гребінь гори», дісл. kjúka «грудка»;
р. [гу́гля] «ґуля» (з укр. ?), п. [guga] «тс.», слц. [guga] «опух»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґуґлюва́тий «покритий ґулями»
гу́гля «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kjúka «грудка» давньоісландська
gugà «гуля, горб» литовська
guga «ґудз; опуклість» польська
guga «тс.» польська
гу́гля «ґуля»укр. ?) російська
guga «опух» словацька
ґу́ля ?
ґуґель «баба, печиво» ?
gùginti «випинати» ?
gaũgaras «гребінь гори» ?

жу́жмити «бгати»

очевидно, утворене від псл. [*žužьmъ], іменника, що походить від балто-слов’янського кореня *geug- «щось овальної форми; горбок, шпиль»;
споріднене з ґу́ґля «гуля», р. [гу́гля] «гуля, жовно», п. guga «гуля», лит. gaũgaras «гірська верховина», gùnkla «жовно, наріст», gugà «пагорок»;
менш обґрунтоване пов’язання (Фасмер II 64) із звуконаслідувальними р. жу́желица, жужжа́ть з припущенням первісного значення «кишіння (комах)»;
р. [жу́жма] «достаток»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

жу́жмом «зібгавши, безладно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gaũgaras «гірська верховина» литовська
gùnkla «жовно, наріст» литовська
gugà «пагорок» литовська
guga «гуля» польська
*žužьmъ праслов’янська
гу́гля «гуля, жовно» російська
жу́желица російська
жужжа́ть «кишіння (комах)» російська
жу́жма «достаток» російська
ґу́ґля «гуля» українська
*geug- «щось овальної форми; горбок, шпиль» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України