ГУГЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат видозміни форми ґу́ля, можливо, під впливом ґуґель «баба, печиво» або п. guga «ґудз; опуклість»;

недостатньо обґрунтованим є безпосереднє зіставлення (Фасмер І 470 та ін.) з лит. gugà «гуля, горб», gùginti «випинати», gaũgaras «гребінь гори», дісл. kjúka «грудка»;

р. [гу́гля] «ґуля» (з укр. ?), п. [guga] «тс.», слц. [guga] «опух»;

очевидно, утворене від псл. [*žužьmъ], іменника, що походить від балто-слов’янського кореня *geug- «щось овальної форми; горбок, шпиль»;

споріднене з ґу́ґля «гуля», р. [гу́гля] «гуля, жовно», п. guga «гуля», лит. gaũgaras «гірська верховина», gùnkla «жовно, наріст», gugà «пагорок»;

менш обґрунтоване пов’язання (Фасмер II 64) із звуконаслідувальними р. жу́желица, жужжа́ть з припущенням первісного значення «кишіння (комах)»;

р. [жу́жма] «достаток»;