ГРІМКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

гримі́ти

псл. grьměti, grimati;
споріднене з лит. grumeti «гриміти», grameti «падати з грюкотом», лтс. gremt «бурмотіти», прус, grumins «далекий грім», гр. χρεμίζω «зчиняю галас; іржу», двн. grim «лютий», gram «тс.»;
іє. *ghrem-, *ghromзвуконаслідувального походження;
р. греме́ть, бр. грыме́ць, др. гремѣти, грѣмѣти, п. grzmieć, ч. hřmíti, слц. hrmieť, полаб. gramăt, вл. hrimać, нл. grimaś, болг. гръмя́, м. грми, схв. грмети, слн. grméti, стсл. грьмѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відгримі́лий
гремі́ти
гремота́ти
гремоті́ти
грему́чий
гри́вно «тс.»
гри́мати «гриміти, кричати; ударяти»
гри́матися «лаятися»
гримки́й
гримкоті́ти
гримкотли́вий
гримли́вий
гри́мно «шлункові гази»
гри́мнути «накричати на когось; з шумом упасти»
гри́мнутися «з шумом упасти»
гримота́ти «гуркотіти, гриміти»
гримоті́ти
гримотли́вий
гримотня́
гримотня́ва
гриму́чий
грім
грі́мати «гримати»
гріма́ч «буркотун»
грімки́й
грімни́й
грімни́ця «блискавка з громом; свічка, яку запалюють під час грому; свято Стрітення»
грі́мот «стук»
грімо́та «гримотіння»
грімота́ти «тс.»
грімотня́
громі́вка «ялина, вражена громом»
громі́чати «гриміти»
громни́ця «тс.»
громовеня́ «слабкий грім»
громови́й
громови́к «громовержець»
громови́на «блискавка; електрика»
громови́ця «гроза; громова стріла; белемніт»
громо́хкий
громохті́ти «сильно гриміти»
загри́мати «застукати; затуркати криками»
загрі́мати «тс.»
згримоті́ти «сильно вдарити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
грыме́ць білоруська
гръмя́ болгарська
hrimać верхньолужицька
χρεμίζω «зчиняю галас; іржу» грецька
grim «лютий» давньоверхньонімецька
гремѣти давньоруська
*ghrem- індоєвропейська
gremt «бурмотіти» латиська
grumeti «гриміти» литовська
грми македонська
grimaś нижньолужицька
gramăt полабська
grzmieć польська
grьměti праслов’янська
греме́ть російська
грмети сербохорватська
hrmieť словацька
grméti словенська
грьмѣти старослов’янська
грѣмѣти українська
hřmíti чеська
grimati ?
grameti «падати з грюкотом» ?
grumins «далекий грім» ?
gram «тс.» ?
*ghromзвуконаслідувального ?

грома́да «суспільство, група, товариство; великий предмет; купа»

псл. gromada, gramada;
споріднене з лит. grãmatas «купа», gramañtas «групка, купа», gruñstas «грудка землі», дінд. gramaḥ «натовп, товариство», лат. gremium «оберемок», дінд. gramaḥ «натовп, община»;
іє. *grem-‹ *ger- «згортати, збирати»;
р. грома́да «великий предмет; безліч», бр. грома́да, др. громада «купа; вогнище», п. gromada «натовп; купа; група, клас», ч. слц. вл. hromada «натовп, купа», нл. gromada, болг. грома́да «купа, камінь», схв. грома́да, слн. gromáda, grmáda, стсл. грамада «купа; вогнище»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

грімки́й «високий, плечистий, дужий»
грома́ддя
грома́дина
громадити «згрібати»
грома́ди́тися «згрібатися; збиратися»
грома́дище
громаді́лка «кінські граблі»
громаді́льник «той, хто згрібає сіно»
грома́дка «зграйка»
грома́дно «разом»
грома́дськість
громадя́ни́н
громадя́нство
нагрома́дження
нагрома́джувати
огро́м «громаддя»
огро́ма «тс.; величезна кількість»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
грома́да білоруська
грома́да «купа, камінь» болгарська
hromada «натовп, купа» верхньолужицька
gramaḥ «натовп, товариство» давньоіндійська
gramaḥ «натовп, община» давньоіндійська
громада «купа; вогнище» давньоруська
*grem-‹ *ger- «згортати, збирати» індоєвропейська
gremium «оберемок» латинська
grãmatas «купа» литовська
gromada нижньолужицька
gromada «натовп; купа; група, клас» польська
gromada праслов’янська
грома́да «великий предмет; безліч» російська
грома́да сербохорватська
hromada «натовп, купа» словацька
gromáda словенська
grmáda словенська
грамада «купа; вогнище» старослов’янська
hromada «натовп, купа» чеська
gramada ?
gramañtas «групка, купа» ?
gruñstas «грудка землі» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України