ГРІМКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
гримі́ти
псл. grьměti, grimati;
споріднене з лит. grumeti «гриміти», grameti «падати з грюкотом», лтс. gremt «бурмотіти», прус, grumins «далекий грім», гр. χρεμίζω «зчиняю галас; іржу», двн. grim «лютий», gram «тс.»;
іє. *ghrem-, *ghromзвуконаслідувального походження;
р. греме́ть, бр. грыме́ць, др. гремѣти, грѣмѣти, п. grzmieć, ч. hřmíti, слц. hrmieť, полаб. gramăt, вл. hrimać, нл. grimaś, болг. гръмя́, м. грми, схв. грмети, слн. grméti, стсл. грьмѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відгримі́лий
гремі́ти
гремота́ти
гремоті́ти
грему́чий
гри́вно
«тс.»
гри́мати
«гриміти, кричати; ударяти»
гри́матися
«лаятися»
гримки́й
гримкоті́ти
гримкотли́вий
гримли́вий
гри́мно
«шлункові гази»
гри́мнути
«накричати на когось; з шумом упасти»
гри́мнутися
«з шумом упасти»
гримота́ти
«гуркотіти, гриміти»
гримоті́ти
гримотли́вий
гримотня́
гримотня́ва
гриму́чий
грім
грі́мати
«гримати»
гріма́ч
«буркотун»
грімки́й
грімни́й
грімни́ця
«блискавка з громом; свічка, яку запалюють під час грому; свято Стрітення»
грі́мот
«стук»
грімо́та
«гримотіння»
грімота́ти
«тс.»
грімотня́
громі́вка
«ялина, вражена громом»
громі́чати
«гриміти»
громни́ця
«тс.»
громовеня́
«слабкий грім»
громови́й
громови́к
«громовержець»
громови́на
«блискавка; електрика»
громови́ця
«гроза; громова стріла; белемніт»
громо́хкий
громохті́ти
«сильно гриміти»
загри́мати
«застукати; затуркати криками»
загрі́мати
«тс.»
згримоті́ти
«сильно вдарити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
грыме́ць | білоруська |
гръмя́ | болгарська |
hrimać | верхньолужицька |
χρεμίζω «зчиняю галас; іржу» | грецька |
grim «лютий» | давньоверхньонімецька |
гремѣти | давньоруська |
*ghrem- | індоєвропейська |
gremt «бурмотіти» | латиська |
grumeti «гриміти» | литовська |
грми | македонська |
grimaś | нижньолужицька |
gramăt | полабська |
grzmieć | польська |
grьměti | праслов’янська |
греме́ть | російська |
грмети | сербохорватська |
hrmieť | словацька |
grméti | словенська |
грьмѣти | старослов’янська |
грѣмѣти | українська |
hřmíti | чеська |
grimati | ? |
grameti «падати з грюкотом» | ? |
grumins «далекий грім» | ? |
gram «тс.» | ? |
*ghromзвуконаслідувального | ? |
грома́да «суспільство, група, товариство; великий предмет; купа»
псл. gromada, gramada;
споріднене з лит. grãmatas «купа», gramañtas «групка, купа», gruñstas «грудка землі», дінд. gramaḥ «натовп, товариство», лат. gremium «оберемок», дінд. gramaḥ «натовп, община»;
іє. *grem-‹ *ger- «згортати, збирати»;
р. грома́да «великий предмет; безліч», бр. грома́да, др. громада «купа; вогнище», п. gromada «натовп; купа; група, клас», ч. слц. вл. hromada «натовп, купа», нл. gromada, болг. грома́да «купа, камінь», схв. грома́да, слн. gromáda, grmáda, стсл. грамада «купа; вогнище»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грімки́й
«високий, плечистий, дужий»
грома́ддя
грома́дина
громадити
«згрібати»
грома́ди́тися
«згрібатися; збиратися»
грома́дище
громаді́лка
«кінські граблі»
громаді́льник
«той, хто згрібає сіно»
грома́дка
«зграйка»
грома́дно
«разом»
грома́дськість
громадя́ни́н
громадя́нство
нагрома́дження
нагрома́джувати
огро́м
«громаддя»
огро́ма
«тс.; величезна кількість»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
грома́да | білоруська |
грома́да «купа, камінь» | болгарська |
hromada «натовп, купа» | верхньолужицька |
gramaḥ «натовп, товариство» | давньоіндійська |
gramaḥ «натовп, община» | давньоіндійська |
громада «купа; вогнище» | давньоруська |
*grem-‹ *ger- «згортати, збирати» | індоєвропейська |
gremium «оберемок» | латинська |
grãmatas «купа» | литовська |
gromada | нижньолужицька |
gromada «натовп; купа; група, клас» | польська |
gromada | праслов’янська |
грома́да «великий предмет; безліч» | російська |
грома́да | сербохорватська |
hromada «натовп, купа» | словацька |
gromáda | словенська |
grmáda | словенська |
грамада «купа; вогнище» | старослов’янська |
hromada «натовп, купа» | чеська |
gramada | ? |
gramañtas «групка, купа» | ? |
gruñstas «грудка землі» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України