ГРУДЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

груд «пагорбок Г; підвищення на болоті, де косять сіно ЛЖит; сіно з сухого лугу Л»

псл. [grǫdъ] «підвищення на землі», повʼязане чергуванням голосних з gręda «гряда, грядка»;
вважається також повʼязаним з гру́ди;
можливо, сюди ж належали раніше р. гру́да «купа; могила; копиця снопів; натовп», ч. hrouda «земля» (у виразі rodná h.), слц. hruda, схв. груда «тс.», слн. grúda (у виразі pod grudo iti «умирати»), які пізніше могли зазнати фонетичного зближення з gruda «грудка»;
р. [огру́д] «купа, ворох; горб; могила», бр. груд «горб; сухий луг, суходіл», п. grǫd «підвищення на (болотистому) лузі; підвищення, заросле лісом», ч. (мор.) [hrúd] «піщана дюна, підвищення на рівнині», слц. hruda «клаптик землі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гру́да «купа»р.)
груди́ «сухе місце на болоті»
грудови́й «скошений на мокрому лузі з підвищеннями» (про сіно)
грудо́к «горбок Ж; острів на річці St. sl. 12»
згру́док «суха підвищена ділянка землі»
о́гру́док «острів на річці»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
груд «горб; сухий луг, суходіл» білоруська
grǫd «підвищення на (болотистому) лузі; підвищення, заросле лісом» польська
grǫdъ «підвищення на землі» праслов’янська
гру́да «купа; могила; копиця снопів; натовп» російська
груда «тс.» сербохорватська
hruda словацька
hruda «клаптик землі» словацька
grúda (у виразі pod grudo iti «умирати») словенська
hrouda «земля» (у виразі rodná h.) чеська
hrúd «піщана дюна, підвищення на рівнині» (мор.) чеська
gręda «гряда, грядка» ?
гру́ди ?
gruda «грудка» ?
огру́д «купа, ворох; горб; могила» ?

гру́да «грудка, кусок; замерзла грудками земля»

можливо, тут відбулося зближення псл. grud- і grǫd-;
питання про належність сюди р. гру́да «купа; могила; натовп» потребує дальшого дослідження;
іє. *ghreu-, *ghrou-d- «кришити»;
споріднене з лит. grústi «товкти», graudùs «крихкий, ламкий», grúdas «зерно», лтс. grûds «тс.», дісл. grautr «крупа, каша», двн. gruzzi, нвн. Grütze «тс.», дангл. griot «пісок», двн. griōz, нвн. Griess «тс.»;
псл. gruda;
р. [гру́да] «грудка, замерзлий кусок землі», бр. гру́да «грудка», др. груда «купа, громада», п. gruda «грудка; мерзла земля», ч. hrouda «грудка», слц. hruda «тс.», болг. гру́дка «бульба, [голова (сиру)]», м. грутка «грудка», схв. груда «брила, грудка», слн. grúda «тс.», стсл. гроуда «брила», р.-цсл. грɣдиѥ «краплі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гру́ддя́ «грудки землі, глини»
гру́дє «грудка»
гру́дка
грудкови́й «у грудках; кусковий (про цукор)»
грудкува́тий
грудни́й «грудуватий»
грудня́стий «тс.»
грудо́лє «грудка»
грудома́ха «велика грудка»
грудува́тий
грудя́ «грудка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гру́да «грудка» білоруська
гру́дка «бульба, [голова (сиру)]» болгарська
griot «пісок» давньоанглійська
gruzzi давньоверхньонімецька
griōz давньоверхньонімецька
grautr «крупа, каша» давньоісландська
груда «купа, громада» давньоруська
grûds «тс.» латиська
grústi «товкти» литовська
грутка «грудка» македонська
Grütze «тс.» нововерхньонімецька
Griess «тс.» нововерхньонімецька
gruda «грудка; мерзла земля» польська
grud- праслов’янська
gruda праслов’янська
гру́да «купа; могила; натовп» російська
гру́да «грудка, замерзлий кусок землі» російська
грɣдиѥ «краплі» русько-церковнослов’янська
груда «брила, грудка» сербохорватська
hruda «тс.» словацька
grúda «тс.» словенська
гроуда «брила» старослов’янська
hrouda «грудка» чеська
*ghreu- ?
*ghrou-d- «кришити» ?
graudùs «крихкий, ламкий» ?
grúdas «зерно» ?

грудь

менш переконливі зіставлення з лит. grandìs «ланка в ланцюгу» (Zubatý St. a čl. І 2, 98), з вірм. argand «утроба матері» (Pedersen LP I 1-2), з гр. χόνδρος «хрящ» (Machek ESJČ 186), з лит. krūtìs «груди», лтс. krūts «тс.» (там же; Otrębski Idg. Forsch. 115);
псл. *grǫdь;
очевидно, споріднене з [груд] «пагорбок; підвищення на болоті», лат. grandis «великий, величний», гр. βρένϑος «гордість», з іє. *grendn- «надиматися, набухати»;
р. грудь, бр. гру́дзі, др. грудь, п. ст. grędzi, ч. слц. hrudʼ, вл. hrudź, болг. гръд, м. гради, схв. груди, слн. gród;
Фонетичні та словотвірні варіанти

груда́ «хвороба коней, мокрець»
грудай «той, хто має великі груди»
груда́стий
гру́ддя «груднина»
гру́ди
груди́на «грудна кістка; великі груди»
груди́нка
груди́стий
грудни́й
гру́дник «грудна клітка; грудинка»
грудни́на «груди; грудина; [грудинка Ж]»
грудни́стий «грудастий»
грудни́ця «запалення грудних залоз, мастит; грудина; [грудинка Ж]»
грудня́к «нагрудник»
межигру́дє «друге грудне кільце у комах»
нагру́дник
огру́ддє «грудна клітка»
огру́дини «жіночі груди»
огру́дники «тс.»
передгру́дє «нашийник (частина упряжі)»
підгру́ддя
погру́ддя «бюст (скульптура); верхня частина тіла; грудна клітка»
пригрудча́ «немовля»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гру́дзі білоруська
гръд болгарська
hrudź верхньолужицька
argand «утроба матері» вірменська
χόνδρος «хрящ» грецька
βρένϑος «гордість» грецька
грудь давньоруська
*g «надиматися, набухати» індоєвропейська
grandis «великий, величний» латинська
krūts «тс.» (там же; Otrębski Idg. Forsch. 115) латиська
grandìs «ланка в ланцюгу» литовська
krūtìs «груди» литовська
гради македонська
grędzi польська
*grǫdь праслов’янська
грудь російська
груди сербохорватська
hrudʼ словацька
gród словенська
hrudʼ чеська
груд «пагорбок; підвищення на болоті» ?
grędzi ?

ґалама́ґа «грудка, грудомаха (глини, глею)»

очевидно, афективне утворення від [гал] [ґал] «кулька», п. gała «тс.», паралельне до грудома́ха (від гру́да);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґаляма́ґа «ґуля, головешка, мерзла грудка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gała «тс.» польська
гал «кулька» українська
грудома́ха (від гру́да) українська
ґал українська
гру́да українська

ґрис «грубо змелений овес з ячменем, посипаний сіллю, для годівлі тварин; пшенична крупа Ж; висівки»

нвн. Grieß «манна крупа; грубий пісок, гравій» походить від двн. grioʒ «грубий пісок», спорідненого з псл. gruda, укр. гру́да;
запозичено через посередництво польської мови (в українську) з німецької;
п. [grys] «грубо змелене борошно з пшона; грубий пісок», [gryz] «тс.», слц. gris (grisa, griska) «грубе борошно (з манної крупи), манна каша», нл. grěs «манна крупа; пісок», [gris] «пісок; грубо змелена пшениця», [grys] «тс.», болг. грис «жито, змелене на крупу; манна каша», м. гриз «тс.», схв. грȗз «манна крупа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гриз «змішана з дертю і половою сіль, яку дають вівцям»
гри́с «висівки»
грися́к «вид хліба»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
грис «жито, змелене на крупу; манна каша» болгарська
grioʒ «грубий пісок» давньоверхньонімецька
гриз «тс.» македонська
grěs «манна крупа; пісок» нижньолужицька
Grieß «манна крупа; грубий пісок, гравій» нововерхньонімецька
grys «грубо змелене борошно з пшона; грубий пісок» польська
gruda праслов’янська
грȗз «манна крупа» сербохорватська
gris «грубе борошно (з манної крупи), манна каша» (grisa, griska) словацька
гру́да українська
gryz «тс.» українська
gris «пісок; грубо змелена пшениця» українська
grys «тс.» українська

груз «бита цегла, щебінь»

запозичення з польської мови;
п. gruz «уламки муру, скель, руїни; щебінь», gruzel «грудка; (ст.) болячка», ст. gruzła «грудка; болячка; ґуля», [gruzel] «залоза», як і їх відповідники вл. hruzl «грудка, брила», нл. gruzła, [gruzdla] «тс.», болг. гру́за «грудка (сиру)», походять, можливо, від того самого кореня, що й псл. gruda, укр. гру́да, і найближче споріднені з лит. gráužas «крупний гравій», лтс. gruži (мн.) «груз, гравій», graušļ і «груз; руїни», які зводяться до дієслова лит. gráužti «гризти, жерти», лтс. graûzt «тс.», спорідненого з псл. gryzti, укр. гри́зти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

груза́лок «грудка»
грузла́тий «залозуватий, із залозами»
ґрузло «грудка, купа»
ґрузоль «залоза» (XVI ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гру́за «грудка (сиру)» болгарська
hruzl «грудка, брила» верхньолужицька
gruži «груз, гравій» (мн.) латиська
graûzt «тс.» латиська
gráužas «крупний гравій» литовська
gráužti «гризти, жерти» литовська
gruzła нижньолужицька
gruz «уламки муру, скель, руїни; щебінь» польська
gruda праслов’янська
gryzti праслов’янська
гру́да українська
гри́зти українська
gruzel «грудка; (ст.) болячка» ?
gruzła «грудка; болячка; ґуля» ?
gruzel «залоза» ?
gruzdla «тс.» ?
і «груз; руїни» ?

груздь «біляк, Agaricus piperatus» (гриб)

можливо, повʼязане з гру́да, через те, що росте на грудках;
зіставляється також (Шанский ЭСРЯ I 4, 183; РЯШ 1967/6, 56, 128; Откупщиков 146) з лит. gruzdùs «ламкий, хрусткий», спорідненим з псл. gruda, укр. гру́да;
менш переконливе зіставлення з лит. gruzdénti «диміти» (Преобр. І 162; Потебня РФВ 3, 92; Горяев 81) за тією ознакою, що цей гриб і дим гіркі;
р. груздь, бр. грузд, груздзь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

грозд «грузд, Lactarius resimus»
ґрудз «тс.»
гружде́ль «тс.»
груз «вовнянка, Agaricus vellereus Fr.»
грузд
грузде́й
грузді́н
грузі́ль
Етимологічні відповідники

Слово Мова
грузд білоруська
gruzdùs «ламкий, хрусткий» литовська
gruzdénti «диміти» литовська
gruda праслов’янська
груздь російська
гру́да українська
груздзь українська
гру́да ?

грун «пагорбок, гірка»

менш переконливе повʼязання з псл. granь (укр. грань) (Sławski І 340; Crânjală 137; Karłowicz SGP І 454) або з псл. grǫdь, укр. грудь (Фасмер I 464);
рум. grúiu «пагорб, вершина пагорба» походить від лат. grunium «свиняче рило», спорідненого з гр. γρύξω «хрюкаю», двн. нвн. grunzen «хрюкати», пор. паралельну назву болг. рът «пагорб, підвищення», схв. рт «тс.», з псл. rъtъ «морда, рот»;
очевидно, запозичення з румунської мови;
п. [gruń (groń)] «гора, вершина гори; стрімкий схил; поле, гірська поляна», ч. [gruň], слц. gruň;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гру́нище «скалля»
грунь «вершина, хребет гори»
грунь (XIV-- XV ст.)
ґрунь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рът «пагорб, підвищення» болгарська
γρύξω «хрюкаю» грецька
grunzen «хрюкати» давньоверхньонімецька
grunium «свиняче рило» латинська
grunzen «хрюкати» нововерхньонімецька
gruń «гора, вершина гори; стрімкий схил; поле, гірська поляна» (groń)] польська
granь (укр. грань)(Sławski І 340; Crânjală 137; Karłowicz SGP І 454) праслов’янська
grǫdь праслов’янська
rъtъ «морда, рот» праслов’янська
grúiu «пагорб, вершина пагорба» румунська
рт «тс.» сербохорватська
gruň словацька
грудь українська
gruň чеська
паралельну ?

ґру́ця «рід страви з гороху з крупами і салом»

п. gruca «каша, крупа, вівсянка» походить від нім. Grütze (‹ двн. gruzzi) «крупа, каша», спорідненого з лат. rūdus «розбите каміння, щебінь», лит. grúdas «зерно», псл. gruda, укр. гру́да;
запозичення з польської мови;
бр. гру́ца «товчений ячмінь»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гру́ца «товчений ячмінь» білоруська
rūdus «розбите каміння, щебінь» латинська
grúdas «зерно» литовська
Grütze «крупа, каша» (‹ двн. gruzzi) німецька
gruca «каша, крупа, вівсянка» польська
gruda праслов’янська
гру́да українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України