ГРИЗТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гри́зти
псл. grysti ‹gryzti;
споріднене з лит. gráužti «гризти», лтс. graûzt «тс.», можливо, також з гр. βρυχω «скрегочу зубами»;
іє. *gurūgh-, *gurēugh- «скреготати зубами», повʼязуване (Kuryłowicz Études indo-européennes 13–14; Преобр. 163; Frisk I 410) з іє. *gurau- «молоти, кришити»;
р. грызть, бр. грысць, др. грызти, п. gryźć, ч. hrýzti, слц. hrýzť, вл. hryzać, нл. gryzaś, болг. гриза́, м. гризе, схв. грȕсти, слн. grísti «гризти; жалити, щипати», стсл. грысти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відгриза́тися
«лаятися»
ві́дгризка
«зла лайлива репліка»
відгри́зок
гри́за́
«сварка; сум, скорбота»
гриза́лка
«жувальні органи»
гриза́ло
«тс.»
гризани́на
«сварка»
гриза́чка
«ріпа, Brassica Rapa; кавун, Cucumis citrullus ВеНЗн»
(бот.)
гризе́ння
«докір»
гризі́й
«сварлива людина»
гризли́вий
«сварливий»
гризня́
гризо́та́
«сум, скорбота; сварка»
гризо́тний
гризотня́
гри́зтися
гризу́н
гризу́чий
гризу́чка
«ріпа»
гризь
«ломота; ревматизм; пупова грижа»
гризь
(вигук для позначення гризіння)
гризьба́
«сум, печаль»
гризьки́й
гризю́ка
«сварлива людина»
згриз
«сум, печаль»
згри́за
згризо́та
«тс.»
на́гризок
«обгризений кусочок»
недо́гризок
недогризя
«недоїдене сіно»
о́гриз
«залишок»
огри́за
«сум»
огриза́тися
о́гри́зок
«тс.»
перегризки
«недоїдене сіно»
угри́за
«сум, скорбота»
угри́зка
«сварка; скорбота»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грысць | білоруська |
| гриза́ | болгарська |
| hryzać | верхньолужицька |
| βρυχω «скрегочу зубами» | грецька |
| грызти | давньоруська |
| *g | індоєвропейська |
| graûzt «тс.» | латиська |
| gráužti «гризти» | литовська |
| гризе | македонська |
| gryzaś | нижньолужицька |
| gryźć | польська |
| grysti | праслов’янська |
| грызть | російська |
| грȕсти | сербохорватська |
| hrýzť | словацька |
| grísti «гризти; жалити, щипати» | словенська |
| грысти | старослов’янська |
| hrýzti | чеська |
| *g «скреготати зубами» | ? |
| *g «молоти, кришити» | ? |
гри́жник «грижниця, остудник, Herniaria glabra L. Ж; родовик лікарський, Sanguisorba officinalis L. Mak; вероніка дібровна, Veronica chamaedrys L. Mak; зірочник лісовий, Stellaria holostea L. Mak» (бот.)
похідні утворення від гри́жа, гри́зти;
назви зумовлені застосуванням цих рослин у народі для лікування різних хвороб;
назви грижниці, які відповідають латинській назві цієї рослини (лат. herniaria похідне від hernia «грижа»), можуть бути повʼязані з тим, що в деяких місцях напар з цієї рослини пʼють при болях після важкої фізичної праці або підняття великої ваги;
р. гры́жник «грижниця» [та ін.], гры́жница «грижниця; перстач» [та ін.], [грыжо́вник] «грижниця» [та ін.], бр. [грызнік] «грижниця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грижень
«сухоребрик стиснутий, Sisymbrium strictissimum L.»
гри́жниця
«остудник»
гри́зник
«грижниця cipa, Herniaria inсаnа Я; перстач гусячий, Potentilla anserina L. Mak»
гряжник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грызнік «грижниця» | білоруська |
| гры́жник «грижниця» | російська |
| гры́жница «грижниця; перстач» | українська |
| грыжо́вник «грижниця» | українська |
| гри́жа | ? |
| гри́зти | ? |
гризу́н «мертвонароджена дитина»
первісно стосувалося, мабуть, лише мертвонароджених, які помирали від травм («нагризання»);
можливе також повʼязання з [гри́за́] «сум, біль, скорбота»;
повʼязане з дієсловом гри́зти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гри́за́ «сум, біль, скорбота» | ? |
| гри́зти | ? |
груз «бита цегла, щебінь»
запозичення з польської мови;
п. gruz «уламки муру, скель, руїни; щебінь», gruzel «грудка; (ст.) болячка», ст. gruzła «грудка; болячка; ґуля», [gruzel] «залоза», як і їх відповідники вл. hruzl «грудка, брила», нл. gruzła, [gruzdla] «тс.», болг. гру́за «грудка (сиру)», походять, можливо, від того самого кореня, що й псл. gruda, укр. гру́да, і найближче споріднені з лит. gráužas «крупний гравій», лтс. gruži (мн.) «груз, гравій», graušļ і «груз; руїни», які зводяться до дієслова лит. gráužti «гризти, жерти», лтс. graûzt «тс.», спорідненого з псл. gryzti, укр. гри́зти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
груза́лок
«грудка»
грузла́тий
«залозуватий, із залозами»
ґрузло
«грудка, купа»
ґрузоль
«залоза»
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гру́за «грудка (сиру)» | болгарська |
| hruzl «грудка, брила» | верхньолужицька |
| gruži «груз, гравій» (мн.) | латиська |
| graûzt «тс.» | латиська |
| gráužas «крупний гравій» | литовська |
| gráužti «гризти, жерти» | литовська |
| gruzła | нижньолужицька |
| gruz «уламки муру, скель, руїни; щебінь» | польська |
| gruda | праслов’янська |
| gryzti | праслов’янська |
| гру́да | українська |
| гри́зти | українська |
| gruzel «грудка; (ст.) болячка» | ? |
| gruzła «грудка; болячка; ґуля» | ? |
| gruzel «залоза» | ? |
| gruzdla «тс.» | ? |
| і «груз; руїни» | ? |
пі́дгризень «червневий хрущ, нехрущ, Amphimallon solstitialis L.» (ент.)
префіксальне утворення від гри́зти;
назва зумовлена тим, що личинки цього жука підгризають підземні частини рослин;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гри́зти | українська |
ґрис «грубо змелений овес з ячменем, посипаний сіллю, для годівлі тварин; пшенична крупа Ж; висівки»
запозичено через посередництво польської мови (в українську) з німецької;
нвн. Grieß «манна крупа; грубий пісок, гравій» походить від двн. grioʒ «грубий пісок», спорідненого з псл. gruda, укр. гру́да;
п. [grys] «грубо змелене борошно з пшона; грубий пісок», [gryz] «тс.», слц. gris (grisa, griska) «грубе борошно (з манної крупи), манна каша», нл. grěs «манна крупа; пісок», [gris] «пісок; грубо змелена пшениця», [grys] «тс.», болг. грис «жито, змелене на крупу; манна каша», м. гриз «тс.», схв. грȗз «манна крупа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гриз
«змішана з дертю і половою сіль, яку дають вівцям»
гри́с
«висівки»
грися́к
«вид хліба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грис «жито, змелене на крупу; манна каша» | болгарська |
| grioʒ «грубий пісок» | давньоверхньонімецька |
| гриз «тс.» | македонська |
| grěs «манна крупа; пісок» | нижньолужицька |
| Grieß «манна крупа; грубий пісок, гравій» | нововерхньонімецька |
| grys «грубо змелене борошно з пшона; грубий пісок» | польська |
| gruda | праслов’янська |
| грȗз «манна крупа» | сербохорватська |
| gris «грубе борошно (з манної крупи), манна каша» (grisa, griska) | словацька |
| гру́да | українська |
| gryz «тс.» | українська |
| gris «пісок; грубо змелена пшениця» | українська |
| grys «тс.» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України