ГРАМОТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

гра́мота

через старословʼянську мову запозичено з грецької;
гр. γράμματα «письмена; запис; документи; писемність; грамота» є формою множини від іменника γράμμα «літера», повʼязаного з дієсловом γράφω «пишу»;
р. болг. м. гра́мота, бр. гра́мата, др. грамота, п. gramota, [ramota] «грамота; збірка поганих віршів», ч. gramotnost «грамота», слц. gramotnostʼ «тс.», стсл. грамота, грамата;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безгра́мотний
грама́та «грамота»
грама́тка «поминальна книжка; кишенькова книжка Ж»
грамітни́й
грамота «писемність; лист; акт; урядовий лист» (XV ст.)
грамоті́й
гра́мотка «лист»
гра́мотний
грамо́тник «архіваріус»
грамотю́к «великий грамотій» (а)] Я
грамотя́ка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гра́мата білоруська
гра́мота болгарська
γράμματα «письмена; запис; документи; писемність; грамота» грецька
грамота давньоруська
гра́мота македонська
gramota польська
гра́мота російська
gramotnostʼ «тс.» словацька
грамота старослов’янська
ramota «грамота; збірка поганих віршів» українська
грамата українська
gramotnost «грамота» чеська
γράμμα «літера» ?
γράφω «пишу» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України