ГРАМОТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
гра́мота
через старословʼянську мову запозичено з грецької;
гр. γράμματα «письмена; запис; документи; писемність; грамота» є формою множини від іменника γράμμα «літера», повʼязаного з дієсловом γράφω «пишу»;
р. болг. м. гра́мота, бр. гра́мата, др. грамота, п. gramota, [ramota] «грамота; збірка поганих віршів», ч. gramotnost «грамота», слц. gramotnostʼ «тс.», стсл. грамота, грамата;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безгра́мотний
грама́та
«грамота»
грама́тка
«поминальна книжка; кишенькова книжка Ж»
грамітни́й
грамота
«писемність; лист; акт; урядовий лист»
(XV ст.)
грамоті́й
гра́мотка
«лист»
гра́мотний
грамо́тник
«архіваріус»
грамотю́к
«великий грамотій»
(а)] Я
грамотя́ка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гра́мата | білоруська |
гра́мота | болгарська |
γράμματα «письмена; запис; документи; писемність; грамота» | грецька |
грамота | давньоруська |
гра́мота | македонська |
gramota | польська |
гра́мота | російська |
gramotnostʼ «тс.» | словацька |
грамота | старослов’янська |
ramota «грамота; збірка поганих віршів» | українська |
грамата | українська |
gramotnost «грамота» | чеська |
γράμμα «літера» | ? |
γράφω «пишу» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України