ГРАЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гра́лі «вила до гною»
задовільного пояснення не має;
зіставлялося з ч. ст. hrále «спис» (Mikl. EW 76), яке тепер разом з п. grele (krele) «палки для гри» виводиться від свн. gralle (grelle) «вила, спис», звідки походить і уг. gerely «спис» (Machek ESJČ 182; пор. Кобилянський Мовозн. 1976/6, 32);
з другого боку, виводилось від п. [grable] «граблі» (Berп. I 344–345);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| grele «палки для гри» (krele) | польська |
| grable «граблі» | польська |
| gralle «вила, спис» (grelle) | середньоверхньнімецька |
| gerely «спис» | угорська |
| hrále «спис» | чеська |
| hrále «спис» | ? |
гра́ти
псл. *jьgrati ‹ *ьgrati;
споріднене з лит. áikštytis «капризувати, пустувати», лтс. aîkstîtiês «кричати», дінд. ḗjati «рухається», ījati, íṅgati «тс.»;
іє. *aig«різко рухатися»;
зіставлення з дінд. yájati «вшановує з побожністю і жертвою» (Потебня К ист. зв. 4, 58–59) мало переконливе;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
grać
graś
hrać
hrať
hráti
igráti
jagraică
«гра»
ùграти
ви́гра
«виграш»
ви́граш
ви́грашка
«забавка, іграшка»
гра
граве́ць
гра́йка
«гра, партія гри; вид мухи, яка сильно дзижчить»
грайли́вий
гра́лка
«музичний інструмент»
гра́ло
«тс.; розважання, гра Ж»
гра́льний
гра́нець
«гравець, музикант»
гра́ний
гра́нка
«гра»
гранковий
«гральний»
граття́
«гра на інструменті; забава»
граць
грач
гра́чка
«гра»
гра́шка
«іграшка»
грець
«музикант, гравець»
гри́стий
гри́ще
«забава, гра, місце для гри»
грищовики
«учасники грища»
игрámu
игра
игра́ль
«гравець»
играти
играти
игра́я
игро́вище
«гра; дитячий майданчик»
ігра́
і́гранка
ігра́ч
і́грашка
іграшка́р
ігре́ць
ігри́стий
і́грище
і́гронько
«музикант»
межигра́
«інтермеццо»
найграва́ти
«знущатися»
пере́гра
«гудіння бджоли»
при́гра
«тс.»
при́грив
«рефрен»
пригрива́ти
«пригравати»
при́гривка
«прелюдія»
прі́гра
«гудіння бджоли»
про́гра́
«програш»
про́граш
розе́рги
«розиграш; перший день св. Петра; русалії, гулянки»
ро́зиграш
рози́гри
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| граць | білоруська |
| игра́я | болгарська |
| grać | верхньолужицька |
| ḗjati «рухається» | давньоіндійська |
| yájati «вшановує з побожністю і жертвою» | давньоіндійська |
| играти | давньоруська |
| *aig «різко рухатися» | індоєвропейська |
| aîkstîtiês «кричати» | латиська |
| áikštytis «капризувати, пустувати» | литовська |
| игра | македонська |
| jagraică | полабська |
| grać | польська |
| *jьgrati | праслов’янська |
| игра́ть | російська |
| grať | словацька |
| igráti | словенська |
| играти | старослов’янська |
| hráti | чеська |
| ījati | ? |
| íṅgati «тс.» | ? |
герць «окрема сутичка перед боєм, поєдинок, двобій»
менш переконливі інші тлумачення: виведення від уг. harc «боротьба, бій», пов’язаного з harcol «боротися, воювати, битися» (Brückner 168–169; Machek ESJČ 161), від псл. *jьgrьcь (укр. грець), сумнівне з фонетичного й словотворчо-семантичного погляду (Sławski І 403–404), від ч. ст. harc «окрема сутичка перед боєм», що помилково розглядається як похідне від harcieř «добрий вершник» і, далі, від іт. arciere «лучник» (Kleczkowski Studia staropolskie 1928, 227–230), від свн. harz (виг.) «сюди» (Bern. I 377);
запозичення з старопольської мови;
п. ст. рідк. herc «окрема сутичка перед боєм» тотожне з harc «тс.», пов’язаним з harcować «гарцювати; (ст.) битися на поєдинку перед військом»;
укр. герц(ь) зам. гарц, можливо, є результатом зближення із словом гра́ти (пор. вираз конем грати);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарцъ
«двобій (XVI ст.); окрема сутичка перед боєм (XVII ст.)»
герецъ
«тс.»
(XVII ст.)
ге́рець
«тс.»
герц
«тс.; відвага»
герц
«окрема сутичка перед боєм; двобій»
герцовни́к
«учасник герцю Ж; завзятець Я»
герцува́ти
«вести герць»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| arciere «лучник» | італійська |
| herc «окрема сутичка перед боєм» | польська |
| *jьgrьcь (укр. грець) | праслов’янська |
| harz «сюди» (виг.)(Bern. I 377) | середньоверхньнімецька |
| harc «боротьба, бій» | угорська |
| герц(ь) | українська |
| harc «окрема сутичка перед боєм» | чеська |
| harcol «боротися, воювати, битися» | ? |
| harc «окрема сутичка перед боєм» | ? |
| harcieř «добрий вершник» | ? |
| herc «окрема сутичка перед боєм» | ? |
| herc «окрема сутичка перед боєм» | ? |
| harc «тс.» | ? |
| harcować «гарцювати; (ст.) битися на поєдинку перед військом» | ? |
| гарц | ? |
| гра́ти (пор. вираз конем грати) | ? |
горо́х, горо́хви́на (бот.)
слабо обґрунтоване припущення про субстратне доіндоєвропейське походження слова (Machek ESJČ 182);
малопереконливе повʼязання з ізольованим дінд. haréṇu- «вид гороху» (Machek Jm. rostl. 127);
повʼязують також з дінд. ghárṣati «розтирає», ghṛṣṭa «розтертий», пояснюючи первісне значення як «щось розтерте» (пор. семантичну паралель лит. žìrnis «горох», псл. *zьrno, укр. зерно́ : дінд. jīrṇá«роздрібнений, спорохнілий») (Fortunatov AfSlPh 4, 587; KZ 36, 37; Pedersen IF 5, 54; Bern. I 231 – 232; Pokorny 439 – 440);
фонетично йому відповідають лит. garsas «яглиця, Aegopodium podagraria L.» (пор. також лит. garšvà «тс.»), лтс. gãrsa, gârsa, gãrse, двн. gers, нвн. Giersch «тс.», однак досі не зʼясовано різниці в значеннях;
псл. *gorxъ ‹ ‹*gorsb;
р. горо́х, бр. гаро́х, др. горохъ, п. нл. groch, ч. hrách, слц. hrach, вл. hroch, полаб. gorx, болг. грах, м. грав «квасоля», схв. грȁх «тс.», слн. gràh;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горо́хв'яний
«горохвяний»
горо́хвʼяниця
горохви́ння
горо́хвяний
горо́хвяник
горо́хвянка
«тс.»
горохівни́к
«акація»
горохли́на
«бадилля гороху»
горо́хлиня
«тс.»
горо́хляник
«корж з тертим горохом»
горохля́нка
«бадилля гороху»
горо́хняний
«гороховий»
горохова́тка
«вид черепашки, Pisidium Ж; горохова солома»
горо́ховий
горохови́к
«жук, який псує горох»
горохови́на
«горохова солома»
горохови́ни
горохови́ння
«тс.»
горохови́ще
«поле з-під гороху»
горохо́вляний
«гороховий»
горохо́лисько
«поле гороху»
горо́хуватий
«подібний до гороху, зморшкуватий»
гороша́нка
«стебло гороху МСБГ; чина весняна, Lathyrus vernus Bernh. Mak»
горошець
«горошок»
гороши́на
гороши́нець
«рід каменю (пізоліт)»
гороши́ня
«стебло гороху»
гороші́ння
горо́шковатий
горо́шковий
горо́шок
«Vicia L.»
оро́х
оро́ховий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гаро́х | білоруська |
| грах | болгарська |
| hroch | верхньолужицька |
| gers | давньоверхньонімецька |
| haréṇu- «вид гороху» | давньоіндійська |
| ghárṣati «розтирає» | давньоіндійська |
| горохъ | давньоруська |
| gãrsa | латиська |
| garsas «яглиця, Aegopodium podagraria L.» (пор. також лит. garšvà «тс.») | литовська |
| грав «квасоля» | македонська |
| groch | нижньолужицька |
| Giersch «тс.» | нововерхньонімецька |
| gorx | полабська |
| groch | польська |
| *gorxъ | праслов’янська |
| горо́х | російська |
| грȁх «тс.» | сербохорватська |
| hrach | словацька |
| gràh | словенська |
| hrách | чеська |
| ghṛṣṭa «розтертий» | ? |
| як «щось розтерте» (пор. семантичну паралель лит. žìrnis «горох», псл. *zь$rno, укр. зерно́ : дінд. jīrṇá«роздрібнений, спорохнілий») | ? |
| gârsa | ? |
| gãrse | ? |
ґра́та «прут залізної решітки; карта (на тканині)»
зведення українських і польських форм до нім. Gerät «прилад; посуд» (Шелудько 29) позбавлене підстав;
запозичення з польської мови;
п. krata «залізні або деревʼяні прути, грати; карта на тканині», [garata] «тс.», як і схв. [grȃta] «грати; (тех.) грохот», походить від іт. grata «грати, огорожа» чи слат. crata, grata «грати, огорожа, брама; решето», повʼязаних з лат. сrātis «плетиво; огорожа, пліт», спорідненим з дангл. hyrdel «очеретяний пліт; огорожа», нвн. Hürde «плетена загорожа», гр. κάρταλ(λ)ος «кошик, короб»;
бр. [крата] «ґратчаста огорожа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грата
(XVII ст.)
гра́та
«тс.»
ґрата
гра́ти
ґра́ти
«залізна решітка»
ґра́тка
«огорожа зі штахету»
ґра́тки
грато́ваний
ґратува́ти
«обносити ґратами»
гра́тчаний
гратча́стий
ґратча́стий
гратча́тий
грать
драти
кра́та
«тс.»
межиґра́ття
«решітка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крата «ґратчаста огорожа» | білоруська |
| κάρταλ(λ)ος «кошик, короб» | грецька |
| hyrdel «очеретяний пліт; огорожа» | давньоанглійська |
| grata «грати, огорожа» | італійська |
| сrātis «плетиво; огорожа, пліт» | латинська |
| Gerät «прилад; посуд» | німецька |
| Hürde «плетена загорожа» | нововерхньонімецька |
| krata «залізні або деревʼяні прути, грати; карта на тканині» | польська |
| grȃta «грати; (тех.) грохот» | сербохорватська |
| crata | середньолатинська |
| garata «тс.» | ? |
| grata «грати, огорожа, брама; решето» | ? |
гре́ний (у виразі грена неділя «зелена неділя»)
неясне;
повʼязувалося з н. grün «зелений» (Шелудько 28; ЭССЯ 7, 117);
зіставлялося також з гра́ти, ро́зигри «перший день петрівки» (Шелудько там же, примітка редактора);
р. [грино́й] ([греная неделя] «тиждень перед петрівкою»), [гренуха] (старовинне народне свято), бр. [гряна́я (нядзеля)];
Фонетичні та словотвірні варіанти
грену́ха
«пісня на клечальну неділю»
грену́шка
гренушки́
«те.»
гря́ний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гряна́я (нядзеля)] | білоруська |
| grün «зелений» | німецька |
| грино́й ([греная неделя] «тиждень перед петрівкою») | російська |
| гренуха (старовинне народне свято) | українська |
| гра́ти | ? |
| ро́зигри «перший день петрівки» | ? |
грець «апоплексичний удар, параліч»«диявол» (лайл.)
;
звукова близькість до болг. гръч «спазм», схв. грч «тс.», очевидно, випадкова;
назва зумовлена мимовільними незвичними рухами чи криками хворих;
похідне утворення від дієслова гра́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
игре́ц
«нечистий дух, домовик; параліч; припадок крикливиці; блазень»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гръч «спазм» | болгарська |
| грец | російська |
| игре́ц | російська |
| грч «тс.» | сербохорватська |
| гра́ти | ? |
за́гра́ва
результат контамінації слів [за́рево] «блиск, відблиск» або [за́ря] «заграва на небі» і гра́ти «переливатися» (пор. сонце, зірниця, місяць грає);
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́грева
за́грево
зе́вриво
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за́рево «блиск, відблиск» | ? |
| за́ря «заграва на небі» | ? |
| гра́ти «переливатися» (пор. сонце, зірниця, місяць грає) | ? |
згра́я
запозичення з польської мови;
п. zgraja етимологічно розкладається на прийменник z та іменник [graja], похідний від grać «валувати, ґвалтувати» (про собак), якому відповідає укр. гра́ти;
бр. згра́я;
Фонетичні та словотвірні варіанти
згра́євий
згра́йний
«спільний, груповий»
зграйови́й
зґра́я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| згра́я | білоруська |
| zgraja | польська |
| grać «валувати, ґвалтувати» (про собак) | польська |
| гра́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України