ГРАД — ЕТИМОЛОГІЯ

град

сюди не належить дінд. hrādúniḥ «град» (інакше Machek ESJČ 182) і гр. χάλαζα «тс.»;
іє. *grōdos;
споріднене, можливо, з лит. grúodas «замерзлі брили землі; льодова кора на снігу» (інакше Fraenkel 173), вірм. karkut «град» (з метатезою із редуплікованого *ga-grōdo-), лат. grandō, -inis «тс.» (з іншим ступенем вокалізму й інфіксом);
псл. gradь;
р. болг. бр. м. град, др. градъ, п. нл. grad, ч. мор. [hrádʼ], ст. hrad, слц. hrád, полаб. grod, схв. грȁд, слн. gràd, стсл. градъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гради́на
граді́вка «круглий камінь завбільшки із звичайну градину»
градівни́к «знахар, що керує градом»
градови́на «градина»
градови́ця «градова хмара»
гряд
Етимологічні відповідники

Слово Мова
град білоруська
град болгарська
karkut «град» (з метатезою із редуплікованого *ga-grōdo-) вірменська
χάλαζα «тс.» грецька
hrādúniḥ «град» (інакше Machek ESJČ 182) давньоіндійська
градъ давньоруська
*grōdos індоєвропейська
grandō латинська
grúodas «замерзлі брили землі; льодова кора на снігу» (інакше Fraenkel 173) литовська
град македонська
hrádʼ моравське
grad нижньолужицька
grod полабська
grad польська
gradь праслов’янська
град російська
грȁд сербохорватська
hrád словацька
gràd словенська
градъ старослов’янська
hrádʼ чеська
-inis «тс.» (з іншим ступенем вокалізму й інфіксом) ?
hrad ?

град «місто; огорожа»«огорожа» (арх. поет.)

стсл. (цсл.) градъ «тс.» є прямим відповідником до др. городъ, укр. го́род;
запозичення з старословʼянської мови;
р. град, др. градъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

огра́дка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
городъ давньоруська
градъ давньоруська
град російська
градъ є пря «тс.» (цсл.) старослов’янська
го́род українська

го́род «місто» (заст. розм.)

псл. *gordъ повʼязане також з псл.ьrdь «жердина»;
непереконливе припущення (Kiparsky GLG 103 – 108) про запозичення з групи centum до групи satǝm;
думка про запозичення з германських мов (Zubatý AfSlPh 16, 420 – 421; St. a čl. II 125; Feist 198) необґрунтована;
сюди ж із палатальним початковим *gh- р. (пн.) [зоро́д] «місце, обгороджене для стогу сіна», лит. žárdas «жердина», прус. sardis «пліт, огорожа», фріг. -zordum «місто», а також лат. hortus «садок», гр. χόρτος «огорожа» (з t зам. іє. dh) (Zupitza KZ 37, 389);
іє. *ghor-dho-s, похідне від кореня *gher- «оточувати, охоплювати», отже, первісне значення – «обгороджене місце»;
споріднене з лит. gardas «загорода, кошара; загорожа», лтс. gãrds «відгороджене місце для свиней», днн. gard «загорода», двн. gart «область», гот. gards «дім», алб. garth, -dhi «огорожа», фріг. -gordum «місто» (у Маnеgordum «місто Манеса»), хет. gurta«тс.», тох. В kercīye «палац» (з *ghordhiom), дінд. gṛháḥ «дім», ав. gərəđa «печера»;
псл. *gordъ;
р. го́род, бр. го́рад, др. городъ «огорожа, паркан, фортеця; місто; мур», п. gród «фортеця, замок; місто», каш. [Staro(o)gard], ч. слц. hrad «замок, фортеця», вл. hród «замок, фортеця; палац», нл. grod «тс.», полаб. gord «стайня; стодола», болг. град «місто», м. град «місто; фортеця», схв. грȃд «місто; фортеця; замок», слн. grád «замок, палац», стсл. градъ «місто, сад»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

горда «тс.»
горо́д «квітник біля xaти, обнесений огорожею» (‹ (‹ огород,)
города
горо́ддя «городи» (зб.)
горо́джя «огорожа»
горо́ди́н «місто»
городи́на «тин, пліт, паркан»
горо́дина
городи́нець «мешканець міста; городовий козак»
городи́сько «городище»
городи́ти
городи́ще
городі́льник «той, що робить тини, плоти»
горо́днє «овочі»
горо́дник
городникува́ти
горо́дництво
городни́чий
горо́дній
горо́дній
городня́к «самосад»
городови́й «повʼязаний з городами (містами пн. України, де розташовувалося городове козацтво); (субст.) городовик (поліцай)» (іст.)
городови́к
горо́довина́ «городина»
городови́чка «мешканка Полтавщини, Київщини, Чернігівщини»
городо́к «містечко; вид гри»
городськи́й «міський» (рідк.)
городьба́ «плетіння плотів, обгороджування»
городя́нин
городя́нство «міщанство; городяни»
городя́нський
городя́нщина «тс.»
горо́жа
горожа́нин
горожа́нство «міщанство; городянство» (зб.)
горожа́нський
за́горда «загорода»
за́горідь
за́горо́да
загоро́дець «загороджене місце»
загоро́джувач
за́городище «місце, де була загорода»
за́горо́дка
загородни́й
загоро́жа
обгоро́да
огоро́д
огоро́да
огоро́джувальний
огоро́дина
огоро́дний
огоро́дник
огородникува́ти
огоро́днина
огоро́дництво
огоро́дницький
огоро́жа
оро́д «город»
перегорі́дка
перегоро́да
перегоро́дка
перегоро́дний
перегоро́жа
підгоро́ддя «приміське село»
підгоро́дець «мешканець приміського села»
підгоро́дній «приміський»
підгоро́дня «тс.»
підгородя́нин «тс.»
при́город «передмістя»
при́города «гребля»
пригоро́дній «приміський»
пригоро́док «прибудова до хати»
ро́згородь «перегородка; розʼєднання, розбрат»
угоро́д (на вгоро́ді)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gərəđa «печера» авестійська
garth албанська
го́рад білоруська
град «місто» болгарська
hród «замок, фортеця; палац» верхньолужицька
gards «дім» готська
χόρτος «огорожа» (з t зам. іє. dh) грецька
gart «область» давньоверхньонімецька
gṛháḥ «дім» давньоіндійська
gard «загорода» давньонижньонімецька
городъ «огорожа, паркан, фортеця; місто; мур» давньоруська
Staro(o)gard кашубський
hortus «садок» латинська
gãrds «відгороджене місце для свиней» латиська
žárdas «жердина» литовська
gardas «загорода, кошара; загорожа» литовська
град «місто; фортеця» македонська
grod «тс.» нижньолужицька
gord «стайня; стодола» полабська
gród «фортеця, замок; місто» польська
*gordъ праслов’янська
«жердина» праслов’янська
*gordъ праслов’янська
sardis «пліт, огорожа» прусська
го́род російська
грȃд «місто; фортеця; замок» сербохорватська
hrad «замок, фортеця» словацька
grád «замок, палац» словенська
градъ «місто, сад» старослов’янська
-zordum «місто» фрігійська
-gordum «місто» (у Маnеgordum «місто Манеса») фрігійська
gurta «тс.» хетська
hrad «замок, фортеця» чеська
*gh- ?
зоро́д «місце, обгороджене для стогу сіна» (пн.) ?
*ghor-dho-s ?
*gher- «оточувати, охоплювати» ?
-dhi «огорожа» ?
kercīye «палац» (з *ghordh$iom) ?

грудь

менш переконливі зіставлення з лит. grandìs «ланка в ланцюгу» (Zubatý St. a čl. І 2, 98), з вірм. argand «утроба матері» (Pedersen LP I 1-2), з гр. χόνδρος «хрящ» (Machek ESJČ 186), з лит. krūtìs «груди», лтс. krūts «тс.» (там же; Otrębski Idg. Forsch. 115);
псл. *grǫdь;
очевидно, споріднене з [груд] «пагорбок; підвищення на болоті», лат. grandis «великий, величний», гр. βρένϑος «гордість», з іє. *grendn- «надиматися, набухати»;
р. грудь, бр. гру́дзі, др. грудь, п. ст. grędzi, ч. слц. hrudʼ, вл. hrudź, болг. гръд, м. гради, схв. груди, слн. gród;
Фонетичні та словотвірні варіанти

груда́ «хвороба коней, мокрець»
грудай «той, хто має великі груди»
груда́стий
гру́ддя «груднина»
гру́ди
груди́на «грудна кістка; великі груди»
груди́нка
груди́стий
грудни́й
гру́дник «грудна клітка; грудинка»
грудни́на «груди; грудина; [грудинка Ж]»
грудни́стий «грудастий»
грудни́ця «запалення грудних залоз, мастит; грудина; [грудинка Ж]»
грудня́к «нагрудник»
межигру́дє «друге грудне кільце у комах»
нагру́дник
огру́ддє «грудна клітка»
огру́дини «жіночі груди»
огру́дники «тс.»
передгру́дє «нашийник (частина упряжі)»
підгру́ддя
погру́ддя «бюст (скульптура); верхня частина тіла; грудна клітка»
пригрудча́ «немовля»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гру́дзі білоруська
гръд болгарська
hrudź верхньолужицька
argand «утроба матері» вірменська
χόνδρος «хрящ» грецька
βρένϑος «гордість» грецька
грудь давньоруська
*g «надиматися, набухати» індоєвропейська
grandis «великий, величний» латинська
krūts «тс.» (там же; Otrębski Idg. Forsch. 115) латиська
grandìs «ланка в ланцюгу» литовська
krūtìs «груди» литовська
гради македонська
grędzi польська
*grǫdь праслов’янська
грудь російська
груди сербохорватська
hrudʼ словацька
gród словенська
hrudʼ чеська
груд «пагорбок; підвищення на болоті» ?
grędzi ?

гря́да «грядка; [острів у плавнях; частина острова, не затоплювана водою; місце на річці з високими хвилями (у вузькому руслі)]»

очевидно, через значення «насип», «настил з колод, поміст» повʼязане з gręda «жердина»;
псл. gręda «підвищення», повʼязане чергуванням голосних з grǫdъ «тс.» (укр. груд «пагорбок, підвищення на болоті»);
р. гряда́ «гірське пасмо; смуга хмар; ділянка землі для вирощування городніх культур», бр. града́ «тс.; смуга лісу», п. grzęda «гряда», ч. hřada «грядка», слц. hriadka, вл. hrjada, нл. grěda, полаб. gŕǫda «тс.», болг. [греда́] «видовжений горб», м. греда, схв. гре́да «скеля; відмілина», слн. grêda «грядка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гряда́ «смуга гір»
гря́дка «ділянка землі для вирощування городніх культур; [острів у плавнях; ряд снопів для молотіння]»
грядкува́ти «сапати, полоти город»
грядовина́ «овочі з грядок»
грядови́на «місце під грядки для овочів»
грядо́шник «город»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
града́ «тс.; смуга лісу» білоруська
греда́ «видовжений горб» болгарська
hrjada верхньолужицька
греда македонська
grěda нижньолужицька
gŕǫda «тс.» полабська
grzęda «гряда» польська
gręda «підвищення» праслов’янська
гряда́ «гірське пасмо; смуга хмар; ділянка землі для вирощування городніх культур» російська
гре́да «скеля; відмілина» сербохорватська
hriadka словацька
grêda «грядка» словенська
hřada «грядка» чеська
значення «насип» ?
grǫdъ «тс.» (укр. груд «пагорбок, підвищення на болоті») ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України