ГОЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

го́я (вигук, приспів у пісні, танцях)

очевидно, результат злиття вигуків гой і а2 (див.);
п. [hoja] (вигук спонукання, приспів), ч. hoja (вигук спонукання), слц. hoja (вигук при хвилюванні);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hoja (вигук спонукання, приспів) польська
hoja (вигук при хвилюванні) словацька
hoja (вигук спонукання) чеська
гой ?

го́ї́ти

псл. gojiti, словʼянський каузатив до *žiti (укр. жи́ти), як gnojiti : gniti або pojiti : : piti;
отже, первісне значення слова – «робити так, щоб жило, заживало»;
споріднене з лит. gajùs «такий, що легко гоїться; здатний довго жити», дінд. gáya«дім і подвірʼя; господарство», ав. gaya«життя»;
р. [го́ить] «доглядати, відгодовувати», бр. гаі́ць «гоїти», др. гоити «відгодовувати», п. goić «гоїти», ч. hojiti «лікувати» (особливо рани), слц. hojiť «тс.», вл. hojić «лікувати», нл. goiś «тс.», болг. гоя́ «відгодовую», м. гои «відгодовує», схв. гòјити «годувати, відгодовувати», слн. gojíti «вирощувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гій «ліки»
гої́стий
го́йкий «лікувальний, цілющий»
го́йний «тс.»
го́йник «лікар, хірург»
гойни́ця «цілющий засіб»
гойовий «подорожник ланцетолистий, Plantago lanceolata L.» (у назві гойове листя (бот.)
загі́йний
невиго́йний
него́їстий
незагої́мий
незаго́йний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gaya «життя» авестійська
гаі́ць «гоїти» білоруська
гоя́ «відгодовую» болгарська
hojić «лікувати» верхньолужицька
gáya «дім і подвірʼя; господарство» давньоіндійська
гоити «відгодовувати» давньоруська
gajùs «такий, що легко гоїться; здатний довго жити» литовська
гои «відгодовує» македонська
goiś «тс.» нижньолужицька
goić «гоїти» польська
gojiti праслов’янська
го́ить «доглядати, відгодовувати» російська
гòјити «годувати, відгодовувати» сербохорватська
hojiť «тс.» словацька
gojíti «вирощувати» словенська
hojiti «лікувати» (особливо рани) чеська
*žiti (укр. жи́ти) ?

го́я-дю́ндя (вид танкової гри)

назва гри походить від уживаного в ній приспіву, який разом з грою запозичено в словаків;
слц. hoja, Ďund’a, hoja походить від приспіву haja gyöngyöm haja (haja gyöngy a haja) в угорській весняній грі обрядового характеру, який складається з вигуку haja «гайда; іди, ходімо», що є варіантом вигуку haj, можливо, звуконаслідувального походження, і іменника gyöngy(öm) «перлина (моя); (мій) любий, (моя) люба» іноді в супроводі вигуку а;
менш обґрунтована спроба (Максимович Собр. соч. III 1877, 523) пояснити слово дюндя як імʼя західнословʼянської богині, а вигук гоя (гойя) як словацький за походженням;
ч. (мор.) [hoja, džundža, hoja] (приспів у тій самій грі), схв. hoja, djundja, hoja «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гоя
гоя (приспів під час цієї гри)
дюндя
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hoja «тс.» сербохорватська
djundja «тс.» сербохорватська
hoja «тс.» сербохорватська
hoja словацька
hoja (мор.)(приспів у тій самій грі) чеська
džundža (мор.)(приспів у тій самій грі) чеська
hoja (мор.)(приспів у тій самій грі) чеська
Ďund'a ?
haja «гайда; іди, ходімо» ?
а ?
дюндя ?
гоя (гойя) ?

гой «ой, гей» (виг.)

в українських говорах з ним міг формально зблизитися вигук ой, що набував форми гой (пор. [гобі́д] «обід»);
псл. (пн.) [*hojь], вигук, близький до *hejь (укр. гей);
п. hoj «ой, гей» (діал. також вигуки, якими підкликають коней, виганяють овець), ч. слц. hoj (вигук хвилювання), вл. hoj (виг.) «вставай», нл. hoj (вигук здивування);
Фонетичні та словотвірні варіанти

виго́йкувати «весело вигукувати»
гой «вигук при співі, танцях»
гой «тс.»
гой-гой «гуляти»
гой-гой «вигук, яким підкликають корів»
го́йкати «кричати, гукати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hoj «вставай» (виг.) верхньолужицька
hoj (вигук здивування) нижньолужицька
hoj «ой, гей» (діал. також вигуки, якими підкликають коней, виганяють овець) польська
hoj (вигук хвилювання) словацька
hoj (вигук хвилювання) чеська
ой ?
гой (пор. [гобі́д] «обід») ?
*hejь (укр. гей) ?

го́йда́ (вигук на позначення гойдання, зокрема у колискових піснях)

результат злиття вигуку гой з підсильною часткою -да (пор. у тій же функції н. -da : hejda «гей же», hojda «тс.»);
неприйнятне припущення (Грінченко І 299) про походження го́йда́ від дієслова гойда́ти;
р. (пд. зах.) [гойда́ть], бр. гайда́ць, го́йдаць, п. [hojda] «гей, гей же; гойда», hojdać «гойдати» (з укр. або бр.), ч. hojdá (вигук радості), [hojdák] «колиска», слц. hojdať;
Фонетичні та словотвірні варіанти

го́йдалка
гойдана́
го́йданка «гойдалка; гойдання; [рід лемішки з кукурудзяного борошна]»
гойдаса́
го́йда́ти
гойдаша́ «тс.»
гойде́ля «гойдалка»
го́йдойка
го́йдочка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гайда́ць білоруська
hojda «гей, гей же; гойда»«гойдати»укр. або бр.) польська
hojdać «гей, гей же; гойда»«гойдати»укр. або бр.) польська
гойда́ть російська
hojdať словацька
го́йдаць українська
hojdák «колиска» українська
hojdá (вигук радості) чеська
гой (пор. у тій же функції н. -da : hejda «гей же», hojda «тс.») ?
да (пор. у тій же функції н. -da : hejda «гей же», hojda «тс.») ?
го́йда́ ?
гойда́ть ?

го́йний «щедрий, розкішний»

запозичення з польської мови;
п. hojny «достатній, багатий, (ст.) щедрий» походить від ч. hojný «тс.», ст. hoj «достаток», спорідненого з р. [го́йный] «вродливий, гарний», бр. го́йны «пишний, хвалькувато щедрий», слц. hojný «великий кількісно, багатий; частий», болг. м. го́ен «відгодований», схв. гȏјан, гòјанӣ, «відгодований; добре оброблений», слн. gojênec «вихованець», р.-цсл. гоиныи «багатий»;
псл. *gojьnъ «багатий, достатній, щедрий», повʼязане з іменником *gojь «достаток, багатство, щедрість», похідним від дієслова gojiti;
необґрунтовані припущення (Brückner 172; Otrębski SO 19, 426 – 427) про власне польське походження п. hojny;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гой «радість, забава»
гойный «великий кількісно, немалий, щедрий, багатий, достатній» (1569)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
го́йны «пишний, хвалькувато щедрий» білоруська
го́ен «відгодований» болгарська
го́ен «відгодований» македонська
hojny «достатній, багатий, (ст.) щедрий» польська
hojny польська
*gojьnъ «багатий, достатній, щедрий» праслов’янська
го́йный «вродливий, гарний» російська
гоиныи «багатий» русько-церковнослов’янська
гȏјан сербохорватська
hojný «великий кількісно, багатий; частий» словацька
gojênec «вихованець» словенська
hojný «тс.» чеська
hoj «достаток» ?
гòјанӣ ?
*gojь «достаток, багатство, щедрість» ?

гойт (вигук, яким нацьковують собак)

очевидно, утворене з вигуку гой з приєднаним до нього елементом -т неясного походження, можливо, зредукованого з вигукової підсильної частки та (пор. п. hojta-hoj);
р. гого (гогого) «крик мисливців при цькуванні зайця», п. hoho (hohohoho) «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hoho «тс.» (hohohoho) польська
гого «крик мисливців при цькуванні зайця» (гогого) російська
гой ?
т ?
та (пор. п. hojta-hoj) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України