ГОСТРИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
го́стрий
споріднене з лит. aštrùs «гострий», ст. aštras, лтс. [astras] «тс.», дінд. áśriḥ «кут; кант; вістря», ašániḥ «вістря стріли, стріла», гр. ἄκρος «гострий», ἄκρον «вістря», лат. ācer «гострий», acūtus «тс.», вірм. asełn «голка», дірл. ēr (‹*akros) «високий», алб. άϑεtε «терпкий; кислий», іє. *ak-r-os «гострий»;
псл. ostrъ ‹ *osr-os;
р. о́стрый, [ви́строй], бр. во́стры, го́стры, др. остръ, п. ostry, ч. слц. ostrý, вл. wótry, нл. wotšy, болг. о́стър, м. остар, схв. ȍштар, слн. óster, стсл. остръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ocmpímu
ocmpúmu
ві́стря
го́стрик
(зоол.)
гостри́ло
«прилад для гостріння коси»
гостри́льний
гостри́льник
гостри́ти
гострі́й
«лезо»
гострота́
гострува́тий
гостру́ха
гостря́к
«вістря»
о́йстри
осmpі́нь
«гострота; вершина, вістря»
остривни́й
«гострильний, точильний»
о́стрий
острота́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| άϑεtε «терпкий; кислий» | албанська |
| во́стры | білоруська |
| о́стър | болгарська |
| wótry | верхньолужицька |
| asełn «голка» | вірменська |
| ἄκρος «гострий» | грецька |
| áśriḥ «кут; кант; вістря» | давньоіндійська |
| ēr «високий» (‹*a$kros) | давньоірландська |
| остръ | давньоруська |
| ācer «гострий» | латинська |
| astras «тс.» | латиська |
| aštrùs «гострий» | литовська |
| остар | македонська |
| wotšy | нижньолужицька |
| ostry | польська |
| ostrъ | праслов’янська |
| о́стрый | російська |
| ȍштар | сербохорватська |
| ostrý | словацька |
| óster | словенська |
| остръ | старослов’янська |
| ви́строй | українська |
| го́стры | українська |
| ostrý | чеська |
| aštras | ? |
| ašániḥ «вістря стріли, стріла» | ? |
| ἄκρον «вістря» | ? |
| acūtus «тс.» | ? |
| *ak-r-os «гострий» | ? |
акрихі́н
запозичення з російської мови;
р. акрихи́н утворено радянськими вченими в 30-х pp., коли було синтезовано і введено в практику цей препарат;
назва складається з елементів акри- (оскільки це речовина акридинового ряду) та -хін (від назви іншого схожого за дією препарату хі́на);
перший компонент тлумачиться також (Шанский ЭСРЯ І 1, 65) як утворення від основи гр. ἄκρος «найкращий» або лат. ācer, ācris «сильний, гострий», споріднених з псл. ostrъ, yкp. го́стрий;
бр. акрыхі́н, слц. akrichín, болг. акрихи́н;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| акрыхі́н | білоруська |
| акрихи́н | болгарська |
| ἄκρος «найкращий» | грецька |
| ācer | латинська |
| ostrъ | праслов’янська |
| акрихи́н | російська |
| akrichín | словацька |
| акри- (оскільки це речовина акридинового ряду)(від назви іншого схожого за дією препарату хі́на) | ? |
| ācris «сильний, гострий» | ? |
| го́стрий | ? |
аца́рн «вид клена, Acer platanus»
припускається як можливий також глибший зв’язок латинського слова з лат. ācer «го́стрий», спорідненим із псл. ostrъ, укр. гострий (у зв’язку з формою листя);
рум. arţár (молд. арца́р) виникло,очевидно, з слат. [*агсеаrius], яке походить від лат. acer «клен», спорідненого з двн. ahorn (нвн. Àhorn) «тс.»;
запозичення з румунської (або молдавської) мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ahorn «тс.» (нвн. Àhorn) | давньоверхньонімецька |
| ācer «го́стрий» | латинська |
| acer «клен» | латинська |
| ostrъ | праслов’янська |
| arţár (молд. арца́р) | румунська |
| *агсеаrius | середньолатинська |
| гострий (у зв’язку з формою листя) | українська |
бандо́с «колун для дров»
очевидно, запозичення з німецької мови;
пор. нвн. Bánkaxt «теслярська сокира», утворене з основ іменників Bank «лава» і Axt «сокира», спорідненого з англ. axe, гр. άξίνη «тс.», псл. ostrъ, укр. го́стрий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| axe | англійська |
| άξίνη «тс.» | грецька |
| Bánkaxt «теслярська сокира» | нововерхньонімецька |
| ostrъ | праслов’янська |
| го́стрий | українська |
| Bánkaxt «теслярська сокира» | ? |
| Bank «лава» | ? |
| Axt «сокира» | ? |
вінегре́т
запозичення з французької мови;
фр. vinaigrette «соус із оцту, олії, солі» походить від vinaigre «оцет», утвореного з vin «вино», спорідненого з укр. вино́, та aigre «квас, кислота», що зводиться до нар.-лат. *acrus, лат. acer «гострий», спорідненого з псл. ostrъ, укр. го́стрий;
р. болг. винегре́т, бр. вінегрэ́т, п. winegret;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вінегрэ́т | білоруська |
| винегре́т | болгарська |
| acer «гострий» | латинська |
| *acrus | народнолатинська |
| winegret | польська |
| ostrъ | праслов’янська |
| винегре́т | російська |
| вино́ | українська |
| го́стрий | українська |
| vinaigrette «соус із оцту, олії, солі» | французька |
| vinaigre «оцет» | ? |
| vin «вино» | ? |
| aigre «квас, кислота» | ? |
во́кша «сокира»
запозичення з польської мови;
п. oksza «тс.» по ходить від свн. ackes «сокира» (нвн. Axt з вторинним -t) ‹ двн. ackus «тс.», спорідненого з гот. aqizi, гр. ἀξῑνη «(бойова) сокира», лат. ascia «тс.», псл. ostrъ‹*osr-, укр. го́стрий;
менш обґрунтована думка (Frisk I 115), нібито гр. ἀξινη і споріднені є неясними утвореннями, мандрівними термінами;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aqizi | готська |
| ἀξῑνη «(бойова) сокира» | грецька |
| ἀξινη | грецька |
| ackus «тс.» | давньоверхньонімецька |
| ascia «тс.» | латинська |
| oksza «тс.» | польська |
| ostrъ‹*osr- | праслов’янська |
| ackes «сокира» (нвн. Axt з вторинним -t) | середньоверхньнімецька |
| го́стрий | українська |
гостри́ця «Asperugo L.» (бот.)
похідне утворення від го́стрий, псл. ostrъ;
назва зумовлена тим, що листки гостриці по краях колючо-щетинисті;
р. остри́ца, бр. вастры́ца, п. ostre ziele, ч. ostrolist;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ocmри́ця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вастры́ца | білоруська |
| ostre ziele | польська |
| ostrъ | праслов’янська |
| остри́ца | російська |
| ostrolist | чеська |
| го́стрий | ? |
макрі́ш (вид рослини)
початкове м пояснюється впливом болг. мокре́ш (мокре́ж) «мокрота, вологість»;
запозичення з молдавської мови;
молд. мэри́ш (макри́ш, мокри́ш) «щавель», як і рум. măcríş «тс.», пов’язується з молд. [акри́ш] «тс.», похідним від а́кру «кислий», яке зводиться до лат. acer «гострий, сильний», спорідненого з псл. ostrъ, укр. го́стрий;
Фонетичні та словотвірні варіанти
макриш
«щавель кислий, Rumex acetosa L.»
(бот.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мокре́ш «мокрота, вологість» (мокре́ж) | болгарська |
| acer «гострий, сильний» | латинська |
| мэри́ш «щавель» (макри́ш, мокри́ш) | молдавська |
| акри́ш «тс.» | молдавська |
| ostrъ | праслов’янська |
| măcríş «тс.» | румунська |
| го́стрий | українська |
| а́кру «кислий» | ? |
окси́д «сполука хімічного елемента з киснем; окисел»
запозичення з французької мови;
фр. oxyde «оксид» утворено Ж. де Морво (1787) від основи гр. ὀξύς «гострий; різкий; кислий», пов’язаного з ὀκρίς «крутий, стрімкий; гострий», спорідненим з лат. ācer «гострий, гіркий», acidus «кислий», acus «голка», псл. ostrъ, укр. го́стрий;
р. болг. окси́д, бр. аксі́д, п. oksydować «оксидувати», ч. слц. oxid, вл. oksyd, м. оксид, схв. о̀ксӣд, слн. oksíd;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оксида́ція
оксидува́ння
оксидува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аксі́д | білоруська |
| окси́д | болгарська |
| oksyd | верхньолужицька |
| ὀξύς «гострий; різкий; кислий» | грецька |
| ācer «гострий, гіркий» | латинська |
| оксид | македонська |
| oksydować «оксидувати» | польська |
| ostrъ | праслов’янська |
| окси́д | російська |
| д | сербохорватська |
| oxid | словацька |
| oksíd | словенська |
| го́стрий | українська |
| oxyde «оксид» | французька |
| oxid | чеська |
| де Морво (1787) | ? |
| ὀκρίς «крутий, стрімкий; гострий» | ? |
| acidus «кислий» | ? |
| acus «голка» | ? |
осете́р «Acipenser L.» (іхт.)
заслуговує на увагу припущення (Leder 11–14) про зв’язок з кельт. esox «вид великої риби»;
непереконливе й пов’язання з лат. excetra «змія» (Weise BB 6, 234) або з гр. ἴκταρ «якась риба» (Bezzenberger BB 27, 163) та інші припущення;
виведення слов’янської, балтійської і германської назв з якогось праєвропейського субстрату (Machek ESJČ 223) залишається гіпотетичним;
пов’язання з двн. sturio, sturo «осетр», свн. störe, stüre «тс.» (Mikl. EW 105, Bern. I 265) недостатньо обґрунтоване;
спорідненість із го́стрий, псл. ostrъ (Горяев Доп. І 31; БЕР І 510; Loewenthal PBrB 55, 317) здається сумнівною;
дальші зв’язки неясні;
споріднене з лит. erškẽtas (erškė́tras, arškẽtas) «осетр», лтс. ešketras, прус. esketres «тс.»;
псл. esetrъ, jesetrъ ‹ *asetrъ ‹ *ak῀еtro-, *ok῀еtro-;
р. осётр, бр. асётр, др. осетръ, п. jesiotr, ч. слц. jeseter, вл. jasotr, нл. jesotr, болг. есе́тра, м. есетра, схв. jѐсетра, слн. jeséter;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осе́тр
осе́три́на
осетро́ві
осяте́р
«тс.»
осятри́на
ясе́тр
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| асётр | білоруська |
| есе́тра | болгарська |
| jasotr | верхньолужицька |
| ἴκταρ «якась риба» | грецька |
| sturio | давньоверхньонімецька |
| осетръ | давньоруська |
| esox «вид великої риби» | кельтські |
| excetra «змія» | латинська |
| ešketras | латиська |
| erškẽtas «осетр» (erškė́tras, arškẽtas) | литовська |
| есетра | македонська |
| jesotr | нижньолужицька |
| jesiotr | польська |
| ostrъ | праслов’янська |
| esetrъ | праслов’янська |
| esketres «тс.» | прусська |
| осётр | російська |
| jѐсетра | сербохорватська |
| störe | середньоверхньнімецька |
| jeseter | словацька |
| jeséter | словенська |
| jeseter | чеська |
| sturo «осетр» | ? |
| stüre «тс.» | ? |
| го́стрий | ? |
| *asetrъ | ? |
| *ok῀еtro- | ? |
острівка «проліска дволиста, Scilla bifolia L.» (бот.)
пов’язане з го́стрий;
назва мотивується тим, що стебло цієї рослини, витикаючись із землі, має гостру, списоподібну форму (Вісюліна–Клоков 72; Нейштадт 162);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́стрий | ? |
о́цет «водний розчин оцтової кислоти»
псл. ocьtъ, запозичене, очевидно, з готської мови;
гот. akeit «оцет» походить від лат. acētum «кисле вино, оцет», пов’язаного з aceo «бути кислим, окислюватися», ācer «гострий», aciēs «гостряк, лезо», спорідненими з гр. ἄκρος «гострий», лит. aštrùs, псл. ostrъ (‹ *osr-) «тс.», укр. го́стрий;
могло бути запозичене в праслов’янську мову й безпосередньо з латинської;
в українській мові, можливо, відновилося під впливом польської;
р. заст. м. о́цет, бр. во́цат, др. оцьтъ, п. ч. ocet, слц. ocot, болг. оце́т, схв. о̀цат, слн. ócet, стсл. оцьтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оце(т)
(1642)
о́це́тник
«виготовлювач оцту»
оце́тниця
оцето́вий
оцто́вець
«сумах коротковолосий, оцтове дерево, Rhus typhina L.»
(бот.)
о́цто́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́цат | білоруська |
| оце́т | болгарська |
| akeit «оцет» | готська |
| ἄκρος «гострий» | грецька |
| оцьтъ | давньоруська |
| acētum «кисле вино, оцет» | латинська |
| aštrùs | литовська |
| о́цет | македонська |
| ocet | польська |
| ocьtъ | праслов’янська |
| ostrъ «тс.» (‹ *osr-) | праслов’янська |
| о́цет | російська |
| о̀цат | сербохорватська |
| ocot | словацька |
| ócet | словенська |
| оцьтъ | старослов’янська |
| го́стрий | українська |
| ocet | чеська |
| aceo «бути кислим, окислюватися» | ? |
| ācer «гострий» | ? |
| aciēs «гостряк, лезо» | ? |
| о́цет | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України