ГОРНЕШНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

го́рно «піч» (тех.)

псл. *gъrnъ;
споріднене з лат. fornus «піч», дінд. ghṛṇáḥ «спека, жар», прус. goro «місце вогню»;
іє. *guhr-no-;
той самий корінь з іншими ступенями вокалізму також у словах горі́ти, грі́ти, жар;
р. горн, [го́рон], бр. го́ран, др. гърнъ, п. garnek «горщик», ч. hrnec, слц. hrniec, вл. hornc, нл. gjarne, полаб. gornək, болг. гърне́, м. грне, грнец, схв. грне, грнац, слн. [gŕnec] «тс.», стсл. грънъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гор
го́рен
го́рень
го́ринь
горна́р «грубник, опалювач»
го́рне́ць «горщик»
горне́шник «ганчірка, якою беруть гарячий горщик з печі»
го́рник «піч, у якій випалюють горшки»
горни́ло
горнови́й
горня́
го́рон «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
го́ран білоруська
гърне́ болгарська
hornc верхньолужицька
ghṛṇáḥ «спека, жар» давньоіндійська
гърнъ давньоруська
*g індоєвропейська
fornus «піч» латинська
грне македонська
gjarne нижньолужицька
gornək полабська
garnek «горщик» польська
*g праслов’янська
goro «місце вогню» прусська
горн російська
грне сербохорватська
hrniec словацька
gŕnec «тс.» словенська
грънъ старослов’янська
го́рон українська
грнец українська
грнац українська
hrnec чеська
горі́ти ?
грі́ти ?
жар ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України