ГОРЛАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
верла́нь «горлань»
очевидно, результат контамінації слів вере́ск, вереща́ти (або верзти́) і горла́нь, горла́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
верла́стий
«тс.»
верла́тий
«галасливий»
Іверла́ти
«галасувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вере́ск | ? |
| вереща́ти (або верзти́) | ? |
| горла́ти | ? |
гарли́кати «погано співати»
результат контамінації дієслів горла́ти ([гарла́ти]) і курли́кати;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| горла́ти ([гарла́ти]) | ? |
го́рло
псл. *gъrdlo;
споріднене з лит. gurklỹs «підгорля, воло», ст. gurklė «горло», прус. gurcle «тс.», гр. βάρατρον «провалля, безодня», лат. gurges «тс.; (пізніше) горло», gurguliō «горло»;
іє. *guer-, *guerə- «поглинати, ковтати» (відбите у стсл. жрѣти, укр. же́рти], первісне значення «те, чим ковтають». – Шанский ЭСРЯ І 4, 136; Фасмер І 441 – 442; Sławski І 257; БЕР І 303; Skok І 621 – 622; ЭССЯ 7, 204 – 205; Bern. I 639; Meillet Études 316. – Див. ще же́рти;
р. го́рло, бр. го́рла, др. гърло, п. gardło, ст. діал. garło, ч. слц. hrdlo, вл. hordło (horło), нл. gjardło (gjarło), болг. гъ́рло, м. грло, схв. грло, слн. gŕlo, цсл. гръло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарла́нити
гарлапа́н
гарлапа́нити
гарла́ти
гарла́тий
гарла́ч
гарля́нка
горла́й
горла́нити
горла́нь
горла́стий
горла́ти
горла́тий
горла́ха
«яма для зберігання зерна»
горла́ч
«горлань; (орн.) голуб воластий, Columba gutturosa»
горла́чка
«гортань»
горлі́вка
«манера співу в тірольців»
горлова́
«яма у вигляді глечика для зберігання зерна»
горлови́й
горлови́к
горлови́на
горлопа́н
горлопа́нити
горля́к
«тс.»
горля́ний
горля́нка
підго́рлина
«підгруддя, підгорля»
підго́рлиця
«тс.»
підго́рля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рла | білоруська |
| гъ́рло | болгарська |
| hordło (horło) | верхньолужицька |
| βάρατρον «провалля, безодня» | грецька |
| гърло | давньоруська |
| *g | індоєвропейська |
| gurges «тс.; (пізніше) горло» | латинська |
| gurklỹs «підгорля, воло» | литовська |
| грло | македонська |
| gjardło (gjarło) | нижньолужицька |
| gardło | польська |
| *g | праслов’янська |
| gurcle «тс.» | прусська |
| го́рло | російська |
| грло | сербохорватська |
| hrdlo | словацька |
| gŕlo | словенська |
| гръло | церковнослов’янська |
| hrdlo | чеська |
| gurklė «горло» | ? |
| gurguliō «горло» | ? |
| *g «поглинати, ковтати» (відбите у стсл. жрѣти, укр. же́рти], первісне значення «те, чим ковтають». -- Шанский ЭСРЯ І 4, 136; Фасмер І 441 -- 442; Sławski І 257; БЕР І 303; Skok І 621 -- 622; ЭССЯ 7, 204 -- 205; Bern. I 639; Meillet Études 316. -- Див. ще же́рти. | ? |
| garło | ? |
| garło | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України