ГОНОРОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

го́нор «пиха; (заст.) честь»

запозичення з польської мови;
п. honor «честь, пошана», як і ч. заст. honor «честь», слц. (розм.) honor «тс.», походить від лат. honor «честь», ст. honōs «тс.», незʼясованого походження;
р. го́нор «пиха; (заст.) честь», бр. го́нар «честь; пиха»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

го́нір «тс.»
гонірли́вий
гонори́стий
гоно́рний
гоноро́вий
гонорови́тий
гоно́рство
гонорува́ти
гоноръ (1625)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
го́нар «честь; пиха» білоруська
honor «честь» латинська
honor «честь, пошана» польська
honor «тс.» (розм.) словацька
honor «честь» чеська
honor «честь» ?
honōs «тс.» ?
го́нор «пиха; (заст.) честь» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України