ГОНОРОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
го́нор «пиха; (заст.) честь»
запозичення з польської мови;
п. honor «честь, пошана», як і ч. заст. honor «честь», слц. (розм.) honor «тс.», походить від лат. honor «честь», ст. honōs «тс.», незʼясованого походження;
р. го́нор «пиха; (заст.) честь», бр. го́нар «честь; пиха»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
го́нір
«тс.»
гонірли́вий
гонори́стий
гоно́рний
гоноро́вий
гонорови́тий
гоно́рство
гонорува́ти
гоноръ
(1625)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
го́нар «честь; пиха» | білоруська |
honor «честь» | латинська |
honor «честь, пошана» | польська |
honor «тс.» (розм.) | словацька |
honor «честь» | чеська |
honor «честь» | ? |
honōs «тс.» | ? |
го́нор «пиха; (заст.) честь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України