ГОЛОТЕЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
го́лоть «ожеледь»
псл. golotь, gol-ъtь, похідне від golъ «голий»;
первісне значення, очевидно, – «голе місце взагалі» (пор. на голоте́чі, голоті́ч), пізніше «голе місце, вкрите льодом, ожеледь»;
пор. лтс. gàla, gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі», gālas «гладкий, як лід», споріднені з псл. golъ, укр. го́лий;
пор. також р. гололе́дица, ч. holomráz «ожеледь»;
зіставлення на підставі р. [го́лодь] з цсл. жлѣдица «ожеледь», укр. о́желедь, лат. gelū «холод», нім. kalt «холодний» (Потебня РФВ 3, 98) менш певне через сумнівність цієї форми як первісної;
р. [го́лоть] «ожеледь», [го́лодь], др. голоть, голотъ, голъть «тс.», п. gołoć «голий простір», ч. ст. holet (род. в. holti) «іній, паморозь», [holot] «тс.», слц. holoť «голота», сболг. голоть «лід; кристал, кришталь», схв. (ст.) голот «кришталь» (очевидно, з цсл.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
голоте́ча
«тс. Я; голе місце»
голоте́чина
«відкрите, голе місце»
голоти́ка
голотіч
«тс.»
голоті́ч
«тс.»
на
«просто неба»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
голоть | давньоруська |
gelū «холод» | латинська |
gàla | латиська |
kalt «холодний» | німецька |
gołoć «голий простір» | польська |
golotь | праслов’янська |
golъ | праслов’янська |
гололе́дица | російська |
го́лодь | російська |
го́лоть «ожеледь» | російська |
голот «кришталь» (ст.)(очевидно, з цсл.) | сербохорватська |
голоть «лід; кристал, кришталь» | середньоболгарська |
holoť «голота» | словацька |
го́лий | українська |
о́желедь | українська |
го́лодь | українська |
голотъ | українська |
голъть «тс.» | українська |
holot «тс.» | українська |
жлѣдица «ожеледь» | церковнослов’янська |
holomráz «ожеледь» | чеська |
holet «іній, паморозь» (род. в. holti) | чеська |
gol-ъtь | ? |
golъ «голий» | ? |
gàla | ? |
gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі» | ? |
gālas «гладкий, як лід» | ? |
також | ? |
holet «іній, паморозь» (род. в. holti) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України