ГОЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
гол
семантичний розвиток від значення «жердина» пояснюється тим, що старт і фініш змагань позначалися в давнину жердиною (Skeat 216; Dauzat 356; Feist 549; Walde – Hofm. II 730);
виводиться від дангл. *gāl «перешкода», gaelan «перешкоджати» (Klein 666) або від фр. gaule (з фр. ст. waule) «жердина», старого запозичення з германських мов (пор. гот. walus «палиця», споріднене з укр. вал «циліндр»);
англ. goal «ворота, гол; фініш, старт; мета, місце призначення» загальноприйнятої етимології не має;
запозичення з англійської мови;
р. бр. болг. м. гол, п. gol, ч. слц. слн. gól, схв. гȏл;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| goal «ворота, гол; фініш, старт; мета, місце призначення» | англійська |
| гол | білоруська |
| гол | болгарська |
| *gāl «перешкода» | давньоанглійська |
| гол | македонська |
| gol | польська |
| гол | російська |
| гȏл | сербохорватська |
| gól | словацька |
| gól | словенська |
| gaule «жердина» (з фр. ст. waule) | французька |
| gól | чеська |
| значення «жердина» | ? |
| gaelan «перешкоджати» | ? |
го́лий
непереконливе повʼязання (Iljinskij AfSlPh 29, 166 – 167) з схв. гу́лити «обдирати шкіру»;
робилися спроби повʼязання з лат. calvus «лисий» з глухим початковим приголосним (Zupitza KZ 37, 389);
споріднене з двн. kalo «лисий, голий», нвн. kahl «лисий», лит. gãlas «кінець» (початково «голий стовбур»), pagalỹs «поліно, кий», лтс. pagale «тс.», з іншим вокалізмом (а, пор. укр. га́лузь), також лтс. gāls «гладенький, як лід», gāla «ожеледь»;
псл. golъ;
р. го́лый, бр. го́лы, др. голый, п. нл. goły, ч. слц. holý, вл. hoły, полаб. dʼölă «лиса (голова)», болг. м. гол, схв. гȏ, гòла, гòло, слн. gòl, стсл. голъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голева́тий
«напівголий»
голенє́
«усяке збіжжя, крім вівса»
голеня́
«безпере пташеня»
голе́ча
голи́д
«голяк»
голи́зна́
го́ли́к
«голодранець; пожарище»
голина́
«добірне збіжжя, крім вівса»
голи́нка
«плід осоки»
голи́ня
«відкрите поле»
голи́ти
голи́ця
«тс.; облізле хутро»
голи́ш
«бідняк; круглий гладкий камінець; [скошений зимою очерет]»
голи́шниці
«вид грибів»
голі́й
«перукар»
(заст.)
голі́ти
«оголятись»
голо́та
голотва́
«голота»
голоти́ти
голтя́й
«голодранець»
голу́н
«голяк»
голь
«голота»
(заст.)
го́лька
«безоста пшениця»
гольце́м
(присл.)
голюк
«тс.»
голя
«гола верховина»
(ж. р.)
голя́
«голе пташеня»
(с. р.)
голя́га
«бідняк»
голя́к
голяка́
(присл.)
голя́ка
«гола жінка»
голяр
«перукар»
голя́рня
«перукарня»
догола́
на́голо́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лы | білоруська |
| гол | болгарська |
| hoły | верхньолужицька |
| kalo «лисий, голий» | давньоверхньонімецька |
| голый | давньоруська |
| calvus «лисий» | латинська |
| pagale «тс.» | латиська |
| gāls «гладенький, як лід» | латиська |
| gãlas «кінець» (початково «голий стовбур») | литовська |
| гол | македонська |
| goły | нижньолужицька |
| kahl «лисий» | нововерхньонімецька |
| dʼölă «лиса (голова)» | полабська |
| goły | польська |
| golъ | праслов’янська |
| го́лый | російська |
| гу́лити «обдирати шкіру» | сербохорватська |
| гȏ | сербохорватська |
| holý | словацька |
| gòl | словенська |
| голъ | старослов’янська |
| гòла | українська |
| гòло | українська |
| holý | чеська |
| pagalỹs «поліно, кий» | ? |
| gāla «ожеледь» | ? |
голо́м «глум»
очевидно, результат гіперистичної (видозміни форми глум, неправильно сприйнятої як запозичення з польської мови, причому п. [głum] «тс.» було осмислене як *głóm, тобто як відповідник української форми з повноголоссям (пор. п. głód – укр. го́лод);
голова́
ще менш імовірне повʼязання з лат. calva «череп» (Machek ESJČ 166 – 167);
менш імовірні з фонетичного погляду повʼязання з псл. *golъ, спорідненим з двн. calua «лисина» (Brückner 144; Bern. І 324), і з іє. *gel- «щось кругле, кулясте», – пор. цсл. жьлы «виразка», р. желва́к, дісл. kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» (Persson Beitr. 66 – 67, 932 – 933; Zubatý St. a čl. II 128), які суперечать вірменському відповідникові (іє. g- замість gh-);
первісне значення мало бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха»);
повʼязане чергуванням голосних з псл. *žьlvь «черепаха» (др. желъвь «тс.») (пор. гр. χέλῡς «тс.» ‹ *ghel-);
споріднене з лит. galvà «голова», лтс. gaÎva, прус. gallū (знах. в. galwan), вірм. gluχ (род. в. glχoy) «тс.» (‹ *ghōlū-);
псл. *golva;
р. голова́, бр. галава́, др. голова, п. нл. głowa, ч. слц. hlava, вл. hłowa, болг. глава́, м. схв. гла́ва, слн. gláva;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безголі́вʼя
безголо́вʼя
го́ла
«голова»
головʼя́
«голови (капусти)»
(зб.)
головʼяни́й
голова́м
«пуголовок»
голова́нь
голова́тий
голова́тиця
«дунайський лосось, Salmo hucho (здебільшого самиця)»
(іхт.)
голова́тка
«комаха Соnops»
(ент.)
голова́ч
«головань; [снопик соломи для покриття даху ЛексПол; (зоол.) жук-гнойовик, Lethrus cephalotes F.; пуголовок; (іхт.) бичок, Cottus; дунайський лосось, Salmo hucho L. (самець)]»
голова́чка
«вʼязка соломи для покриття даху Ж; дерево край лісу О»
голове́й
«головань; пуголовок»
головень
«велика голова»
го́лове́нь
«короп, Cyprinus L. Ж; акула головата, Squalus cephalus»
(іхт.)
голови́зна
«копчена голова свині Ж; голова тварини, з якої варять холодець Mo»
голови́к
«ватажок»
голови́ца
«частина упряжі, що надівається на голову коня»
голови́ця
«початок, джерело річки; (іхт.) лосось дунайський, Salmo hucho L.»
голови́ч
«лосось дунайський»
(іхт.)
голові́чка
«купальниця європейська, вовча лапа, Trollius europaeus»
(бот.)
голо́вка
«качан капусти; частина полоза, загнута вгору; частина гончарного круга; пасмо кінського волосу для ткання сита»
головко́
«головань; назва вола»
го́ловль
«короп»
(іхт.)
головни́к
«убивця; (іхт.) вʼязь, Leuciscus idus L.»
головни́цтво
«карний злочин, убивство»
головни́ця
«отвір у скелі, звідки бʼє джерело»
голо́вні
«верхні лутки над ворітьми»
головствення
«головосік (свято)»
головува́ти
голову́ра
«ватажок»
голову́хи
«головоногі»
головча́к
«метелик Hesperia»
(ент.)
голо́вчастий
«головатий (рід орнаменту)»
голо́вщи́на
«убивство; карний злочин; плата за голову вбитого»
(заст.)
заголо́вʼя
«узголівʼя»
заголовач
«узголівʼя»
заголо́вок
«подушка»
за́голо́вок
«назва книжки»
ковба́н
«місяць-риба, Orthagoricus mola»
(-)] (іхт.)
наголі́вʼя
«частина вуздечки»
наголовач
«пуголовок»
(зоол.)
наголо́вач
«частина хребта, на якій тримається голова»
на́головок
«верх капелюха»
наго́лову
(присл.)
обезголо́влювати
передголо́вʼя
«чоло»
поголі́вʼя
при́голо́вач
«узголівʼя; поліно, що кладеться впоперек печі»
приголо́вник
«кожна з чотирьох колод, на яких кладеться піч у гуцульській колибі»
при́головок
«узголівʼя; верхній поперечний брусок віконної рами»
узголі́вʼя
узголо́вʼя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галава́ | білоруська |
| глава́ | болгарська |
| hłowa | верхньолужицька |
| gluχ «тс.» (род. в. glχoy)(‹ *ghōlū-) | вірменська |
| χέλῡς «тс.» | грецька |
| calua «лисина» | давньоверхньонімецька |
| kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» | давньоісландська |
| голова | давньоруська |
| *gel- «щось кругле, кулясте» | індоєвропейська |
| calva «череп» | латинська |
| gaÎva | латиська |
| galvà «голова» | литовська |
| гла́ва | македонська |
| głowa | нижньолужицька |
| głowa | польська |
| *golъ | праслов’янська |
| *ž «черепаха» (др. желъвь «тс.») | праслов’янська |
| *golva | праслов’янська |
| gallū (знах. в. galwan) | прусська |
| желва́к | російська |
| голова́ | російська |
| гла́ва | сербохорватська |
| hlava | словацька |
| gláva | словенська |
| жьлы «виразка» | церковнослов’янська |
| hlava | чеська |
| жьлы «виразка» | ? |
| бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха») | ? |
| χέλῡς «тс.» | ? |
голою́х «рідка каша з крупи»
пор. [голий борщ] «рідкий борщ з небагатьох складників»;
результат злиття виразу [гола юха] (гола юшка) «незаправлена страва»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голою́шка
«борщ солодкий з молоком»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голий борщ «рідкий борщ з небагатьох складників» | ? |
| гола «незаправлена страва» (гола юшка) | ? |
| юха «незаправлена страва» (гола юшка) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України