ГНІТ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. gnesti (*gnetǫ);

споріднене з двн. knetan «місити, мʼяти», снн. kneden, дангл. cnedan «тс.», нвн. kneten «давити, топтати, місити, масажувати», дісл. knoða «мʼяти», прус. gnode (‹*gnōtā-) «діжа»;

іє. *gen- «стискати»;

р. гнести́, бр. гне́сці, др. гнести, п. gnieść, ч. hnísti (ст. hnésti), слц. hniesť, нл. gněśiś, полаб. gnitĕ «місить (тісто)», болг. гнетя́ (гнета́) «пригнічую, давлю», м. гнете «набиває; пригнічує», схв. гњèсти, слн. gnésti, стсл. ГNЕСТИ;

очевидно, через польське посередництво запозичене з середньоверхньонімецької мови;

значения «ґніт» набуте, очевидно, вже в польській мові внаслідок розширення значення німецького слова, яке стосувалось лише певного виду ґнотів (пор. нвн. Knoten «ґніт гірничої лампи»);

свн. knote «потовщення на частинах тіла, нервах, рослинах; вузол, гніт» споріднене з нвн. Knochen «кістка»;

р. [гнот, кнот], бр. кнот, п. knot «тс.», [knoty] «головки льону, конопель», ч. knot «гніт; тампон з марлі; вузол», слц. knôt «гніт; тампон»;

псл. gnětiti;

походження не зовсім зʼясоване;

зіставляється з прус. knaistis «головешка» (Срезн. І 528; Bern. І 312), з двн. gnîtan «терти», дангл. gnîdan «тс.» (Fick KZ 41, 201; Фасмер І 421), з псл. gniti «гнити, тліти» (Holub – Kop. 246), з лат. in-cendo «запалюю» (Machek ESJČ 400);

форма [гніди́ти] зумовлена впливом прикметника гніди́й;

р. [гне́тья] «тріска для розпалювання печі», бр. [загнет] «загнітка, жарівник, вогнище при печі, куди вигрібають жар», [загне́так] «тс.», др. гнѣти «запалювати», гнѣсти «тс.», п. niecić «роздмухувати (вогонь)», ч. nítiti, ст. nietiti, слц. nietiť «тс.», схв. ст. унитити «запалювати вогонь», слн. nétiti «роздмухувати (вогонь)», стсл. ВЪЗNѢТИТИ «запалити»;