ГЛЯНЦЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
гля́нець
запозичення з німецької мови;
нім. Glanz «блиск» споріднене з псл. *ględěti, укр. гляді́ти;
р. гля́нец, (заст.) глянц, бр. гля́нец, п. glans, рідк. діал. glanc, ч. слц. розм. glanc, болг. гланц, схв. глȁнц;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґля́нець
глянс
ґлянс
глянсо́ваний
гля́нсовий
глянсува́ти
глянсува́тий
глянц
ґлянц
гля́нце́ви́й
глянцува́ти
глянцюва́ти
глянцюва́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гля́нец | білоруська |
| гланц | болгарська |
| Glanz «блиск» | німецька |
| glans | польська |
| *ględěti | праслов’янська |
| гля́нец (заст.) | російська |
| глȁнц | сербохорватська |
| glanc | словацька |
| гляді́ти | українська |
| glanc | чеська |
| glanc | ? |
| glanc | ? |
| glanc | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України