ГЛУМ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. glumъ «жарт» ‹ *gloum-;

споріднене з дісл. glaumr «гучні веселощі», gleyma «бути веселим; зволікати, забувати», дангл. glēam «жарт, гра», гр. χλεύη «жарт, насміх», Χλευάζω «жартую», лит. gláudoti «жартувати», ст. glaudas «забава», glauda «тс.», лтс. glaudât «жартувати»;

іє. *ghleu- «веселитися, жартувати»;

думка про запозичення з германських мов (Kiparsky GLG 66) неприйнятна;

р. бр. болг. глум, др. глумъ, п. [głum] «знущання, поневіряння», ч. ст. hluma «актор», м. глума «гра актора», схв. глу́ма «весела гра, комедія», слн. glúma «жарт; пустощі; водевіль, фарс», стсл. ГЛОУМЪ «базікання, хвастощі»;

неясне;

можливо, результат видозміни форми [наогу́л] «підряд» (або [нага́лом] «тс.»), яка зазнала фонетичного зближення з глум «глузування»;