ГЛИТАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
глита́ти
псл. glъtati;
споріднене з лат. glūtus «горлянка», glūtio «ковтаю», двн. kela «горло», нвн. Kehle «тс.», ірл. gelim «пожираю»;
іє. *gel-/*guel- «поглинати», паралельне до *guer- «тс.», до якого зводиться псл. *žerti, укр. же́рти;
р. глота́ть, бр. глыта́ць, др. глътати, п. ст. kłtać, ч. hltati, ст. hltiti, слц. hltat’, вл. hiltać (з ч.), болг. гъ́лтам, м. голта, схв. гỳтати «ковтати», слн. goltáti, стсл. џоглъѱати, поглътити «поглинати, поглинути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глину́ти
глита́й
глитайня́
глита́йство
глита́ня
«глотка»
глот
«ковток»
глота́ти
гло́тка
гло́ткови́й
поглина́ти
погли́нути
проглина́ти
проглину́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
глыта́ць | білоруська |
гъ́лтам | болгарська |
hiltać (з ч.) | верхньолужицька |
kela «горло» | давньоверхньонімецька |
глътати | давньоруська |
*gel-/*guel- «поглинати» | індоєвропейська |
gelim «пожираю» | ірландська |
glūtus «горлянка» | латинська |
голта | македонська |
Kehle «тс.» | нововерхньонімецька |
kłtać | польська |
glъtati | праслов’янська |
*žerti | праслов’янська |
глота́ть | російська |
гỳтати «ковтати» | сербохорватська |
hltat' | словацька |
goltáti | словенська |
џоглъѱати | старослов’янська |
же́рти | українська |
поглътити «поглинати, поглинути» | українська |
hltati | чеська |
glūtio «ковтаю» | ? |
*guer- «тс.» | ? |
kłtać | ? |
hltiti | ? |
глода́ти «гризти»
укр. [глида́ти], очевидно, виникло під впливом глита́ти;
сумнівні зіставлення з псл. *gladъkъ (укр. гла́дкий] (Bern. І 306; Holub – Kop. 124), з дісл. glata «знищити» (Bern. I там же; Фасмер І 414), з псл. glogъ (укр. глід, гліг) і лит. gloda «знищення» (Brückner 143);
псл. glodati, не зовсім ясне;
повʼязується з [глобати] (ЭССЯ 6, 135; Schuster-Šewc 287);
р. глода́ть, п. ст. діал. głodać, ч. hlodati, слц. hlodať, вл. hłodać, нл. głodaś, болг. гло́ждя, м. глода, схв. глòдати, слн. glódati, р.-цсл. ГЛОДАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глада́ти
«гризти беззубими яснами»
глида́ти
«тс.»
глоду́н
«гризун»
глодя́нка
«камʼяна сіль (яку дають худобі)»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гло́ждя | болгарська |
hłodać | верхньолужицька |
glata «знищити» | давньоісландська |
gloda «знищення» | литовська |
глода | македонська |
głodaś | нижньолужицька |
głodać | польська |
*gladъkъ (укр. гла́дкий] (Bern. І 306; Holub -- Kop. 124) | праслов’янська |
glogъ (укр. глід, гліг) | праслов’янська |
glodati | праслов’янська |
глода́ть | російська |
ГЛОДАТИ | русько-церковнослов’янська |
глòдати | сербохорватська |
hlodať | словацька |
glódati | словенська |
глида́ти | українська |
hlodati | чеська |
глита́ти | ? |
глобати | ? |
głodać | ? |
głodać | ? |
ковта́ти «глитати»
псл. *kъltati «ковтати», пов’язане паралелізмом початкових приголосних з *glъtati, укр. глита́ти «тс.»;
р. [ко́лтнуть] «ковтнути», [колто́к] «ковток», бр. [каўта́ць] «ковтати», ч. [klutati] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ковка́ти
ко́вкнути
«ковтнути»
ковта́льний
«пов’язаний з ковтанням»
ковто́к
ковть
(виг.)
колка́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
каўта́ць «ковтати» | білоруська |
*k «ковтати» | праслов’янська |
ко́лтнуть «ковтнути» | російська |
глита́ти «тс.» | українська |
колто́к «ковток» | українська |
klutati «тс.» | чеська |
*glъtati | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України