ГЛИТАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

глита́ти

псл. glъtati;
споріднене з лат. glūtus «горлянка», glūtio «ковтаю», двн. kela «горло», нвн. Kehle «тс.», ірл. gelim «пожираю»;
іє. *gel-/*guel- «поглинати», паралельне до *guer- «тс.», до якого зводиться псл. *žerti, укр. же́рти;
р. глота́ть, бр. глыта́ць, др. глътати, п. ст. kłtać, ч. hltati, ст. hltiti, слц. hltat’, вл. hiltać (з ч.), болг. гъ́лтам, м. голта, схв. гỳтати «ковтати», слн. goltáti, стсл. џоглъѱати, поглътити «поглинати, поглинути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

глину́ти
глита́й
глитайня́
глита́йство
глита́ня «глотка»
глот «ковток»
глота́ти
гло́тка
гло́ткови́й
поглина́ти
погли́нути
проглина́ти
проглину́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
глыта́ць білоруська
гъ́лтам болгарська
hiltaćч.) верхньолужицька
kela «горло» давньоверхньонімецька
глътати давньоруська
*gel-/*guel- «поглинати» індоєвропейська
gelim «пожираю» ірландська
glūtus «горлянка» латинська
голта македонська
Kehle «тс.» нововерхньонімецька
kłtać польська
glъtati праслов’янська
*žerti праслов’янська
глота́ть російська
гỳтати «ковтати» сербохорватська
hltat' словацька
goltáti словенська
џоглъѱати старослов’янська
же́рти українська
поглътити «поглинати, поглинути» українська
hltati чеська
glūtio «ковтаю» ?
*guer- «тс.» ?
kłtać ?
hltiti ?

глода́ти «гризти»

укр. [глида́ти], очевидно, виникло під впливом глита́ти;
сумнівні зіставлення з псл. *gladъkъ (укр. гла́дкий] (Bern. І 306; Holub – Kop. 124), з дісл. glata «знищити» (Bern. I там же; Фасмер І 414), з псл. glogъ (укр. глід, гліг) і лит. gloda «знищення» (Brückner 143);
псл. glodati, не зовсім ясне;
повʼязується з [глобати] (ЭССЯ 6, 135; Schuster-Šewc 287);
р. глода́ть, п. ст. діал. głodać, ч. hlodati, слц. hlodať, вл. hłodać, нл. głodaś, болг. гло́ждя, м. глода, схв. глòдати, слн. glódati, р.-цсл. ГЛОДАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

глада́ти «гризти беззубими яснами»
глида́ти «тс.»
глоду́н «гризун»
глодя́нка «камʼяна сіль (яку дають худобі)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гло́ждя болгарська
hłodać верхньолужицька
glata «знищити» давньоісландська
gloda «знищення» литовська
глода македонська
głodaś нижньолужицька
głodać польська
*gladъkъ (укр. гла́дкий] (Bern. І 306; Holub -- Kop. 124) праслов’янська
glogъ (укр. глід, гліг) праслов’янська
glodati праслов’янська
глода́ть російська
ГЛОДАТИ русько-церковнослов’янська
глòдати сербохорватська
hlodať словацька
glódati словенська
глида́ти українська
hlodati чеська
глита́ти ?
глобати ?
głodać ?
głodać ?

ковта́ти «глитати»

псл. *kъltati «ковтати», пов’язане паралелізмом початкових приголосних з *glъtati, укр. глита́ти «тс.»;
р. [ко́лтнуть] «ковтнути», [колто́к] «ковток», бр. [каўта́ць] «ковтати», ч. [klutati] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ковка́ти
ко́вкнути «ковтнути»
ковта́льний «пов’язаний з ковтанням»
ковто́к
ковть (виг.)
колка́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каўта́ць «ковтати» білоруська
*k «ковтати» праслов’янська
ко́лтнуть «ковтнути» російська
глита́ти «тс.» українська
колто́к «ковток» українська
klutati «тс.» чеська
*glъtati ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України